Archives Серпень 2014

Суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Коментар:

1. Стаття, що коментується, приписує суду при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, враховувати не лише пряму дійсну шкоду, але й деякі інші обставини. Вище зверталася увага на те, що відповідно до ст. 1353 КЗпП і нормативних актів, виданих на виконання положень зазначеної статті, допускається стягнення з працівника на користь підприємства не лише прямої дійсної шкоди, але й неодержаного прибутку. Що ж стосується обставин, які суд повинен враховувати при визначенні розміру шкоди, що покривається, то вони можуть тягти лише зменшення її розмірів порівняно з тим, що визначено відповідно до ст. 1353 КЗпП, але не збільшення цього розміру.

2. Врахування ступеня вини означає, насамперед, врахування форми вини. При необережності ступінь вини нижче, ніж при умислі. Але суд може враховувати ступінь вини і в межах однієї її форми (необережної чи умисної).

3. Ст. 137 КЗпП передбачає обов\’язкове зменшення розміру шкоди, що покривається, у випадках, коли шкода стала наслідком не лише вини працівника, але й відсутності умов для збереження матеріальних цінностей. Але звільнення працівника від матеріальної відповідальності в подібних випадках не передбачене (воно можливе лише за відсутності вини працівника).

4. Допускається зменшення розміру стягуваного відшкодування залежно від майнового стану працівника, крім випадків заподіяння шкоди злочином, вчиненим з корисливою метою.