Archives Липень 2014

Межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством. 

Коментар:

1. Текст статті, що коментується, практично ідентичний тексту частини четвертої ст. 1353 КЗпП. Звертає на себе увагу та обставина, що правила про межі матеріальної відповідальності і про порядок визначення розміру шкоди (частини четвертої ст. 1353 КЗпП) законодавець зумів виразити тими самими словами. Це наводить на думку про те, що законодавець досить чіткої грані між порядком визначення розміру шкоди та межами матеріальної відповідальності працівників не проводить.

2. Межі матеріальної відповідальності встановлені ст. 130, 132, 133, 134 КЗпП. На додаток до норм цих статей ст. 135 КЗпП передбачає можливість встановлення спеціальних правил про межі матеріальної відповідальності. Судячи з того, що такі межі повинні бути встановлені або за грубі порушення (злочини), або за незбереження матеріальних цінностей, або у випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, вони повинні бути вищі, ніж встановлені ст. 130, 132, 133, 134 КЗпП. Швидше за все, ці межі передбачалося встановити в кратному розмірі до номінального розміру прямої дійсної шкоди. Однак законодавча практика не пішла шляхом встановлення правил, передбачених п. 135 КЗпП. І сьогодні в законодавстві України немає норм, які б установлювали межі матеріальної відповідальності, відмінні від меж, встановлених ст. 130, 132, 133, 134 КЗпП. Але тієї ж мети (підвищення розміру відповідальності працівника) законодавець досяг встановленням особливого порядку обчислення прямої дійсної шкоди, зокрема, шляхом застосування коефіцієнтів до номінального розміру шкоди. Див. про це коментар до ст. 1353 КЗпП.