Archives Липень 2014

При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої і частина третя статті 51).

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Коментар:

1. У ст. 54 КЗпП, як і в попередній статті, говориться про тривалість роботи. Однак у цій статті з\’являється істотна деталь: після слів \”тривалість роботи\” у дужках зазначено \”зміни\”. Це дозволило в одному із солідних видань (\”Комментарий к законодательству о труде\”. – М.: Юридическая литература, 1987) стверджувати: \”У нічний час скорочується тривалість зміни. Отже, тижнева норма годин робочого часу не зменшується. Тому графіки змінності повинні забезпечити відпрацьовування 41-годинного (на той час діяла така тижнева норма робочого часу – Авт.) робочого тижня\” (с. 101). Правда, незабаром після розпаду Союзу РСР у трохи зміненому варіанті того ж видання (\”Комментарий к Кодексу законов о труде Российской Федерации\”. – М.: \”Вердикт\”, 1993) при незмінному змісті нормативного матеріалу стверджувалося зворотне: \”Скорочення нічної зміни на одну годину відпрацьовуванню не підлягає\” (с. 96).

На нашу думку, текст статті, що коментується не дає підстав для висновку про те, що стаття передбачає скорочення тривалості робочого часу. Про це свідчить не лише вживання терміна \”скорочення роботи (зміни)\”, а й перелік винятків з правила частини першої ст. 54 КЗпП.

2. Тривалість роботи (зміни) не скорочується, тобто тривалість нічної зміни урівнюється з денною в таких випадках, передбачених частиною другою ст. 54 КЗпП:

1) якщо це необхідно за умовами виробництва, зокрема, на безперервних виробництвах;

2) на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Характер винятків із правила про скорочення тривалості роботи в нічний час такий, що він не дає будь-якого обґрунтування диференціації тривалості робочого часу (якщо вважати, що ст. 54 КЗпП передбачає скорочення робочого часу). Однак цей же характер винятків дає підстави стверджувати, що за такими критеріями можна диференціювати тільки правила про режим робочого часу.

3. Лише тією обставиною, що скорочення тривалості роботи в нічний час провадиться в межах режиму робочого часу і не означає скорочення робочого часу, пояснюється той факт, що тривалість роботи на практиці не скорочується тоді, коли працівник спеціально прийнятий для роботи в нічний час. Правової підстави для такої практики немає. І все-таки вона існує стільки, скільки діє Кодекс законів про працю. І поширилася вона на всю територію, де діє Кодекс законів про працю. Це могло трапитись тільки при умові, що така практика істотно не порушувала права працівників. Працівникові нема рації судитись тільки заради того, щоб йому в одну ніч тривалість роботи на одну годину скоротили, а через кілька днів на цей же відрізок часу збільшили тривалість роботи в денний час. Якщо ж у нічний час підлягала б скороченню тривалість робочого часу, то відмова власника виконувати це правило давала б право працівникові вимагати виплати заробітної плати за перепрацьований час. За це право бажаючі судитись знайшлися б швидко. Їх немає лише тому, що із ст. 54 КЗпП таке право не випливає.

4. Тривалість роботи в нічний час не скорочується також для осіб, яким скорочена тривалість робочого часу встановлена частинами першою і третьою ст. 51 КЗпП. Законодавець не вважав за можливе поширити цей виняток на осіб, яким скорочений робочий день встановлений відповідно до частини четвертої ст. 51 КЗпП, хоча прямої заборони на використання праці таких осіб у нічний час немає.