Науково-практичний коментар до ст. 62 Кодексу законів про працю України
Стаття 62. Обмеження надурочних робіт
Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61).
Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій цієї статті.
Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:
1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв\’язку – для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;
3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;
4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;
5) для продовження роботи при нез\’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов\’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.
Коментар:
1. Надурочною визнається робота понад встановлену тривалість робочого дня. У цьому визначенні надурочної роботи не зазначається на те, що такою вважається робота, виконана з відома власника. Виникає питання про можливість кваліфікувати як надурочну ту роботу, яка виконується працівником за своїм розсудом, без вказівки власника (з його відома чи без його відома). Традиційно визнавалося, що надурочною є робота, виконувана з відома власника. Виконана без його відома робота надурочною не вважалася. Така думка заснована на ще й сьогодні розповсюдженому підході, при якому на місце закону ставлять логіку правозастосувача і питання вирішують за логікою, а не за законом.
У силу трудового договору виконується робота, передбачена цим договором, з підпорядкуванням працівника внутрішньому трудовому розпорядку. Якщо ж працівник без вказівки власника, хоча б і з його відома, виконує роботу, яка виходить за межі обов\’язків, визначених трудовим договором, така робота виходить і за межі даних трудових правовідносин, тому вона не може вважатися виконаною \”понад встановлену тривалість робочого дня\” (вона виконана за межами даних трудових правовідносин). І питання про юридичну кваліфікацію роботи, виконаної працівником без вказівки власника після закінчення робочого часу, повинне вирішуватися без урахування існуючих між сторонами трудових правовідносин. Тому робота, виконувана працівником за власною ініціативою, хоча б і з відома власника, не може бути кваліфікована як надурочна. Інша справа, що при відрядній формі заробітної плати вона оплачується за звичайними розцінками. Але це відбувається лише остільки, оскільки ця робота відбивається у відрядному наряді без зазначення на те, що вона виконана після закінчення робочого дня.
2. Посилання при визначенні надурочної робота в ст. 62 КЗпП на ст. 52, 53, 61 цього ж Кодексу дають підстави для таких висновків:
1) під робочим днем у ст. 62 КЗпП мається на увазі встановлена правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіком змінності тривалість щоденної роботи. Якщо графіком встановлена тривалість щоденної роботи 8 годин, то від працівника можна вимагати виконання трудових обов\’язків більш тривалий час тільки в порядку, встановленому для залучення до надурочних робіт. Отже, надурочна робота – це перевищення не тільки встановленої нормальної чи скороченої тривалості робочого часу (вона законодавчо встановлюється, як правило, лише в розрахунку на тиждень), а й установленої тривалості щоденної роботи (вона встановлюється, як правило, на підприємстві в порядку регулювання режиму робочого часу);
2) поняття надурочної роботи поширюється на працівників з нормальною і скороченою тривалістю робочого часу;
3) надурочною є робота понад встановлену відповідно до законодавства скорочену тривалість робочого часу напередодні святкових, неробочих і вихідних днів (ст. 53 КЗпП). Тим часом слід враховувати, що в Україні зберігає силу постанова Ради Міністрів СРСР \”Про скорочення тривалості робочого дня для робітників та службовців напередодні вихідних і святкових днів\”, яка передбачає форму компенсації при неможливості скорочення робочого часу напередодні вихідних і святкових днів. На безперервних виробництвах, в окремих галузях народного господарства, де за умовами виробництва неможливе скорочення робочого дня напередодні вихідних і святкових днів, працівникам передбачене надання додаткового дня відпочинку в міру нагромадження робочих годин переробітку;
4) як виняток із загального правила, відповідно до якого надурочною визнається робота понад встановлену тривалість щоденної роботи, при підсумованому обліку робочого часу надурочною вважається також робота понад норму робочого часу за обліковий період;
5) оскільки при визначенні надурочних робіт у ст. 62 КЗпП дається посилання на ст. 52, 53, 61 КЗпП, однак не зазначається ст. 56 КЗпП, поняття надурочної роботи не може застосовуватися до неповного робочого часу. Отже, працівники, які уклали трудовий договір з умовою про неповний робочий час, не можуть взагалі залучатися до надурочних робіт. Вони можуть залучатися до роботи понад встановлену угодою сторін тривалість робочого часу лише на основі взаємної домовленості з оплатою роботи виходячи із звичайних (одинарних) розцінок або в іншому розмірі, погодженому сторонами.
3. Не вважається надурочною роботою робота, що виконується в таких випадках:
– робота, що виконується педагогічними працівниками понад норму педагогічного навантаження, встановлену законодавством, без заняття штатної посади за додаткову плату в одинарному розмірі (за час педагогічної роботи понад встановлену норму за керівництво предметними, цикловими і методичними комісіями, відділеннями і завідування навчальними кабінетами, учбово-дослідницькими ділянками, виконання обов\’язків майстра навчальних майстерень, проведення позакласної роботи з фізичного виховання, за класне керівництво, перевірку зошитів і письмових робіт, за керівництво школами, філіями, учбово-консультаційними пунктами, якщо посада директора, іншого керівника не встановлюється (п. 36 – 51, п. 64 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти);
– робота, що виконується на основі трудового договору в порядку сумісництва;
– робота, яка виконується у зв\’язку з режимом ненормованого робочого дня;
– робота, що виконується в порядку відпрацьовування днів відпочинку, наданих відповідно до частини третьої ст. 73 КЗпП.
4. Застосування надурочних робіт можливе лише у виняткових випадках, передбачених частиною третьою ст. 62 КЗпП. Сама по собі наявність підстав, зазначених у п. 1 – 5 частини третьої ст. 62 КЗпП, на наш погляд, не може бути визнана достатньою для застосування надурочних робіт, якщо тільки відсутня ознака винятковості.
5. П. 1 частини третьої ст. 62 КЗпП поєднує різнорідні виняткові випадки, при яких допускається застосування надурочних робіт. Проведення робіт, необхідних для оборони держави, – це найширший спектр робіт. Залучення працівників до надурочних робіт буде законним, однак, якщо таким роботам у конкретному випадку притаманна ознака винятковості.
Проведення робіт з метою відвернення громадського або стихійного лиха – безперечна підстава для залучення працівників до надурочних робіт, сформульована вона цілком виразно і не викликає сумнівів у її винятковості. Однак негайне усунення наслідків такого нещастя як підстава надурочних робіт не завжди буде мати ознаку винятковості, тому що є і такі наслідки, які цілком допустимо усунути в плановому порядку.
Не викликає сумніву можливість залучення працівників до надурочних робіт з метою відвернення виробничої аварії. До аварії може бути віднесене широке коло подій. Визначення аварій та їх поділ на категорії дається в п. 93 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Негайне відвернення таких подій хоча офіційно і визнається підставою для проведення надурочних робіт, все-таки не завжди має ознаку винятковості, що не дозволяє в таких випадках залучити працівників до надурочних робіт.
6. Порушення правильного функціонування систем водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту і зв\’язку є підставою для застосування надурочних робіт лише тоді, коли це порушення викликане випадковими і несподіваними обставинами. При відсутності таких обставин законодавець не вважає за можливе проведення надурочних робіт, хоча б і порушувалося нормальне функціонування названих систем. Власник, який допустив через власну недбалість порушення функціонування зазначених систем, повинен виправляти ситуацію не шляхом залучення працівників до надурочних робіт, а шляхом залучення додаткової робочої сили, в тому числі і на основі цивільно-правових договорів.
7. Необхідність закінчити почату роботу, коли її припинення може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, є підставою для проведення надурочних робіт тільки у випадках, коли робота не могла бути виконана в нормальний робочий час внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва.
8. П. 3 частини третьої ст. 62 КЗпП формулює ще одну підставу для проведення надурочних робіт – необхідність невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли їх несправність викликає зупинення робіт для значної кількості працівників. \”Значна кількість\” – це поняття, яке повинне визначатися з урахуванням конкретних обставин. У будь-якому разі значна кількість як оціночне поняття безпосередньо не межує з поняттям \”кілька працівників\”.
9. У п. 4 частини третьої ст. 62 КЗпП необхідність виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення визнається без будь-яких застережень як підстава для проведення надурочних робіт. Однак і в цьому випадку варто мати на увазі, що щоденне застосування надурочних робіт у подібних випадках недопустиме. Для залучення працівників до надурочних робіт з розглянутих підстав власник повинен подати докази наявності ознаки винятковості в кожному конкретному випадку.
10. Продовження роботи при нез\’явленні змінника є підставою для застосування надурочних робіт лише у випадках, коли робота не допускає перерви. \”Не допускає перерви\” – ці слова підлягають тлумаченню відповідно до особливостей роботи, що виконується. Так, п. 64 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти визнає, що надурочна робота з розглянутої підстави може застосовуватися, якщо батьки вчасно не забирають дітей з дошкільного закладу, і робота виконується за межами робочого часу. Допускаючи застосування в подібних випадках надурочних робіт, п. 5 частини третьої ст. 62 КЗпП зобов\’язує власника негайно вжити заходів до заміни працівника.
11. Оскільки підстави для застосування надурочних робіт можуть встановлюватися не тільки Кодексом законів про працю, але і законодавством взагалі, в Україні зберегли чинність акти законодавства Союзу РСР, які встановлюють підстави для застосування надурочних робіт: 1) п. 11 Положення про робочий час і час відпочинку плаваючого складу суден річкового флоту допускає можливість залучення до надурочних робіт для виконання робіт за відсутніх членів екіпажу; 2) аналогічне правило передбачене п. 8 Положення про робочий час і час відпочинку плавскладу суден морського флоту; 3) п. 9 Положення про робочий час і час відпочинку працівників експлуатаційних підприємств і організацій Міністерства зв\’язку СРСР і міністерств зв\’язку союзних республік передбачені такі додаткові підстави для залучення працівників до надурочних робіт: а) на роботах з перевезення та доставки пошти і періодичної преси у разі запізнення поїздів, суден, літаків та іншого транспорту чи несвоєчасної доставки періодичної преси видавництвами; б) з обробки підвищеного телеграфного і поштового обміну напередодні святкових днів; в) для обробки замовлень на періодичну пресу в період передплатної кампанії.
12. Ст. 411 Митного кодексу допускає залучення до надурочних робіт посадових осіб митних органів для виконання невідкладних заходів з митного контролю, митного оформлення, боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил та \”інших службових завдань\”. Цитовані слова не слід розуміти як будь-які службові завдання. Такі завдання повинні бути однорідними з тими підставами проведення надурочних робіт, які називаються в цій статті прямо.