Archives Липень 2014

При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв\’язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.

Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади).

Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об\’єднань України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

 

Коментар:

 

1. Стаття, що коментується, допускає можливість застосування колективної (бригадної) матеріальної відповідальності при виконанні окремих видів робіт. Таким чином, перший критерій допустимості застосування колективної (бригадної) матеріальної відповідальності не передбачає можливості значного поширення такого різновиду повної матеріальної відповідальності. Вона може запроваджуватися тільки на окремих видах робіт.

2. Другий критерій, з яким пов\’язується можливість застосування колективної матеріальної відповідальності, – спільне виконання працівниками робіт. На нашу думку, це означає, що працівники, які беруть на себе повну колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, повинні бути організаційно відокремлені як працівники відповідного структурного підрозділу підприємства, який очолює керівник колективу матеріально відповідальних осіб.

3. Третій критерій, наявність якого є обов\’язковою для запровадження повної колективної матеріальної відповідальності, – неможливість розмежування матеріальної відповідальності працівників і укладення з кожним з них договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Якщо така можливість є, колективна матеріальна відповідальність не може бути запроваджена. Слід, однак, враховувати, що підзаконні акти всупереч частині першій ст. 1352 КЗпП допускають можливість укладення договору про повну колективну (бригадну) матеріальну відповідальність на таких видах робіт, на яких укладення договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність не передбачено.

4. Не обмежуючись переліченням критеріїв, за якими визначається можливість запровадження колективної (бригадної) матеріальної відповідальності, законодавець у частині першій ст. 1352 КЗпП визначає п\’ять видів робіт, за умови виконання яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Це – роботи, що пов\’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням і застосуванням у процесі виробництва переданих працівникам цінностей, тобто це – ті ж роботи, які зазначені в ст. 1351 КЗпП щодо повної індивідуальної матеріальної відповідальності на підставі договорів.

5. Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, затверджений наказом Міністерства праці України. Наведемо цей перелік з коротким коментарем.

6. Роботи, пов\’язані з виконанням касових операцій. П. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначає касові операції як операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов\’язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку. До касових операцій слід віднести і проведення грошових розрахунків з використанням реєстраторів розрахункових операцій, як вони визначаються в абзаці третьому ст. 2 Закону \”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг\”.

7. Роботи, пов\’язані з прийманням від населення усіх видів платежів та виплатою грошей не через касу. Це – п. 2 Переліку, що відповідає за змістом абзацу першому розділу II Переліку, який розглядався в коментарі до ст. 1351 КЗпП.

8. Роботи, пов\’язані з прийманням на зберігання, обробкою, зберіганням, видачею матеріальних цінностей на складах, базах (нафтобазах), автозаправних станціях, в автогосподарствах, холодильниках, харчоблоках, сховищах, на заготівельних (приймальних) пунктах, товарно-перевалочних дільницях, у камерах схову, коморах і роздягальнях, з екіпіровкою пасажирських суден, вагонів і літаків.

Ця група робіт майже дослівно повторює відповідну групу робіт з розділу II Переліку посад і робіт, який аналізувався в коментарі до ст. 1351 КЗпП. Додані (і то, на нашу думку, не зовсім коректно) роботи в автогосподарствах. Оскільки роботи в автогосподарствах поставлені слідом за нафтобазами та автозаправними станціями, можна зробити висновок, що в цій частині Переліку мова йде про роботи по заправленню автомобілів. Але, з іншого боку, важко спростувати й аргумент про те, що всі роботи, пов\’язані з прийняттям на зберігання, обробкою, з видачею матеріальних цінностей в автогосподарствах, підпадають під наведене формулювання Переліку.

9. Роботи, пов\’язані з прийманням від населення предметів культурно-побутового призначення та інших матеріальних цінностей на схов, у ремонт і для виконання інших операцій, пов\’язаних з виготовленням, відновленням або покращенням якості цих предметів (цінностей), їх сховом та виконанням з ними інших операцій, з видачею напрокат населенню предметів культурно-побутового призначення. Тут повторюється дослівно відповідна частина Переліку від 28 грудня 1977 р.

10. Роботи, пов\’язані з продажем (видачею) товарів (продукції), їх підготовкою до продажу незалежно від форм торгівлі і профілю підприємства (організації). Це – майже дослівний виклад відповідної частини Переліку від 28 грудня 1977 року.

11. Роботи, пов\’язані з прийманням та обробкою для доставки (супроводження) вантажу, багажу, поштових відправлень та інших матеріальних та грошових цінностей, їхньою доставкою (супроводженням), видачею (здачею). Названі тут роботи також, в основному, повторюють Перелік від 28 грудня 1977 р.

12. Роботи, пов\’язані з виготовленням (складанням, монтажем, регулюванням) та ремонтом машин, механізмів, електронної техніки та радіоапаратури, електротехнічних і радіотехнічних приладів, систем, а також виготовленням їх деталей та запасних частин. Такі види робіт не зазначені в Переліку від 28 грудня 1977 року. Це пов\’язано з тим, що при індивідуальному виконанні таких робіт працівники в разі недостачі, умисного знищення та умисного зіпсуття матеріалів, напівфабрикатів і виробів несуть відповідальність не на підставі договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, а відповідно до п. 5 ст. 134 КЗпП. Розглянута частина переліку дає широкі можливості для запровадження колективної матеріальної відповідальності в приладобудуванні та машинобудуванні.

13. Роботи, що виконуються майстернями побутового обслуговування, ательє тощо. Невизначене \”тощо\” дає підстави думати, що тут мається на увазі вся система побутового обслуговування населення, у тому числі пральні, хімчистки та підприємства, що виконують інші замовлення громадян.

14. Роботи по виконанню операцій, пов\’язаних з закупівлею, продажем, обміном, перевезенням, доставкою, пересиланням, зберіганням, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням в процесі виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних, побутових і промислових виробів та матеріалів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, відходів та брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінні каміння, синтетичного корунду та виробів з нього, а також валютних операцій. У цій групі зібрані всі роботи, прямо чи опосередковано пов\’язані з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, синтетичним корундом, валютними цінностями. Порівняно з Переліком від 28 грудня 1977 року сфера робіт значно розширена. Автори проекту нормативного акта старалися охопити всі роботи, що безпосередньо пов\’язані з зазначеними видами цінностей.

15. Роботи, пов\’язані з прийманням у цехах, збереженням, обробкою та передачею на виробництво скляної тари.

16. Роботи, пов\’язані з виготовленням, зберіганням, транспортуванням, відбиранням, рахуванням, упаковкою та видачею грошових знаків, цінних паперів, їх напівфабрикатів, а також усіх видів бланків, цінних паперів, документів суворого обліку, знаків поштової оплати та матеріалів, які використовуються при їх виготовленні. Тут названі численні види робіт у банківській системі, включаючи роботи, які проводяться не лише в банках, але й на Банкнотно-монетному дворі Національного банку України. Цікаво звернути увагу на те, що в Переліку від 28 грудня 1977 року ці роботи не зазначені.

17. Роботи, пов\’язані з виготовленням та зберіганням усіх видів квитків, талонів, абонементів (включаючи абонементи та талони на видачу їжі підприємствами громадського харчування) та інших знаків, призначених для розрахунків населення за послуги.

18. Роботи, пов\’язані з вирощуванням, годівлею, утриманням і розведенням сільськогосподарських тварин. Роботи, пов\’язані з виробництвом сільськогосподарської продукції та її переробкою. Наведені формулювання охоплюють всі основні роботи в сільському господарстві. Формулювання \”роботи, пов\’язані…\” дозволяє охопити набагато ширше коло робіт, ніж формулювання типу \”роботи з вирощування…\”.

19. Роботи, пов\’язані з переробкою сировини, виготовленням або комплектуванням готових виробів. Ця група робіт охоплює основні види робіт галузей промисловості.

20. Затвердження Міністерством праці України Переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, стало значним кроком вперед у поширенні системи колективної (бригадної) відповідальності на промисловість та побутове обслуговування населення. Тепер у багатьох галузях промисловості стало можливим укладати такі договори. У сільському господарстві, зокрема, договори про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність тепер можуть укладатися не лише у тваринництві, але і в рослинництві.

У противагу загальній тенденції до розширення кола робіт, де можуть укладатися договори про колективну (бригадну) відповідальність, до Переліку від 12 травня 1996 року не ввійшли роботи з обслуговування житлового сектора, готелів (кемпінгів, мотелів тощо). В раніше чинному Переліку, затвердженому Держкомпраці і Секретаріатом ВЦРПС 14 вересня 1981 року, ці роботи зазначалися.

21. Типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність був затверджений наказом Міністерства праці України одночасно із затвердженням Переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Типовий договір є нормативно-правовим актом. Тому сторони, підписуючи його, не вправі вносити до нього зміни. Доповнення вносити, очевидно, можна. Але при цьому слід враховувати, що змінюючи і доповнюючи Типовий договір, сторони можуть застосовувати правило про встановлення працівникам додаткових пільг (ст. 91 КЗпП) за умови, що вони не суперечать ст. 1642 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що встановлює відповідальність за невжиття заходів до стягнення з винних осіб шкоди від недостачі, розкрадання та безгосподарності.

22. Рішення про запровадження колективної (бригадної) матеріальної відповідальності приймає власник за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації або представником (органом), вільно обраним найманими працівниками. Прийняття на роботу до складу колективу матеріально відповідальних осіб здійснюється тільки за наявності згоди цього колективу. Згода колективу повинна бути отримана відповідно до правил, установлених ст. 20 і 21 Закону СРСР \”Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями\”: на зборах повинні бути присутні більше половини членів колективу матеріально-відповідальних осіб. При цьому в зборах можуть брати участь (з правом вирішального голосу) лише матеріально відповідальні особи (члени бригади, колективу матеріально відповідальних осіб). У цьому ж колективі (бригаді) можуть знаходитися й інші працівники, що не входять до складу колективу матеріально відповідальних осіб (наприклад, прибиральниці, особи, які не досягли 18 років, та інші). Останні не можуть мати вирішального голосу на зборах колективу матеріально відповідальних осіб. Рішення зборів колективу про надання згоди на прийняття нових членів колективу приймається більшістю голосів учасників зборів.

23. До складу колективу матеріально відповідальних осіб можуть входити працівники, робота яких зазначена в Переліку. Крім того, частина перша ст. 1352 КЗпП допускає запровадження повної матеріальної відповідальності у випадках, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з кожним із них договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Це, на нашу думку, означає, що до складу колективу (бригади) матеріально відповідних осіб не можуть входити працівники, з якими законодавець не допускає укладення договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, тобто ті, хто виконує роботи, не зазначені в Переліку від 28 грудня 1977 року. Але Перелік не пов\’язує можливість включення працівника до складу колективу матеріально-відповідальних осіб з можливістю укладення з ним договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Формулювання, які вживаються в тексті Переліку, на жаль, дуже неточні. В раніше чинному Переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність (від 14 вересня 1981 року), вживалися слова \”роботи, з…\” (приймання, зберігання тощо). Для встановлення кола працівників, які підпадають під такі формулювання, досить було з\’ясувати, чи є у змісті трудової функції працівника відповідні обов\’язки (приймати, зберігати, обробляти матеріальні цінності тощо). У Переліку, затвердженому 12 травня 1996 року, вживається формулювання \”роботи, пов\’язані з…\” (прийманням, зберіганням тощо). Це дозволяє розширити коло осіб, які можуть бути включені до складу колективу матеріально відповідальних осіб. При формулюванні \”роботи з…\” (приймання, відпуску матеріальних цінностей) вантажник оптової бази ніяк не міг бути включений до складу колективу матеріально-відповідальних осіб. Але вказівка в Переліку на допустимість укладення договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність на роботах, \”пов\’язаних з…\” (прийманням, відпуском матеріальних цінностей), цілком дозволяє включити до складу колективу матеріально відповідальних осіб і вантажників оптової бази, оскільки їх робота пов\’язана з прийманням і відпуском матеріальних цінностей.

24. Важлива роль з точки зору інтересів і власника і членів колективу матеріально відповідальних осіб належить керівництву колективу бригади. Відповідно до п. 3 Типового договору керівник колективу матеріально відповідальних осіб призначається в порядку, визначеному статутом підприємства. Соціально-економічна обґрунтованість такого правила може викликати сумніви, але юридично його не можна визнати незаконним через невідповідність ст. 2526 КЗпП. Справа в тому, що ст. 2526 КЗпП поширюється на бригади як структурні підрозділи підприємства. Колектив (бригада) матеріально відповідальних осіб – це специфічний колектив. До нього далеко не завжди включаються всі працівники структурного підрозділу. Тому підстави для прямого поширення ст. 2526 КЗпП на колективи (бригади) матеріально-відповідальних осіб немає.

Тимчасове виконання обов\’язку керівника колективу матеріально відповідальних осіб покладається на одного з членів цього колективу за погодженням \”з членами колективу\” (останні слова ми взяли в лапки, щоб видно було їх запозичення безпосередньо з п. 3 Типового договору. За логікою речей, погоджувати треба було б з колективом, а не членами колективу).

Приймання матеріальних цінностей, ведення обліку і подання звітності про рух цінностей покладається на керівника колективу матеріально відповідальних осіб (п. 10 Типового договору). При тимчасовій відсутності керівника колективу (бригади), коли тимчасово виконуючий обов\’язки в порядку, встановленому п. 3 Типового договору, не призначається, приймання матеріальних цінностей, ведення обліку і подання звітності про рух цінностей здійснює у встановленому порядку член колективу (бригади) матеріально відповідальних осіб, визначений власником.

25. Члени колективу матеріально відповідальних осіб несуть матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості матеріальних цінностей пропорційно до окладу (тарифної ставки) та часу за період від останньої інвентаризації до виявлення шкоди.

Наведемо приклад розподілу між членами колективу обов\’язку відшкодувати вартість матеріальних цінностей, цілість яких не була забезпечена. У колективі працювало шість матеріально відповідальних осіб з окладами: А. – 240 грн.; Б. – 230 грн.; В. – 210 грн.; Г. – 210 грн.; Д. – 200 грн.; Е. – 195 грн. Недостача в сумі 6500 грн. виявлена 16 жовтня 2004 року (день підписання акта про інвентаризацію). Попередня інвентаризація закінчена 16 лютого 2004 року. За період між двома інвентаризаціями на роботі були відсутні: А. – 26 календарних днів (відпустка); Б. – 15 календарних днів (хвороба); В. – 61 день (прийнятий на роботу 18 квітня); Г. – 130 днів (звільнена 18 червня).

Спочатку розміри окладів працівників за період між двома інвентаризаціями треба скорегувати, з огляду на строк роботи після останньої інвентаризації:

 

Після цього скореговані розміри окладів додаються: 214,21 + 215,74 + 157, 07 + 97,19 + 200 + 195,00 = 1079,21 грн.

Визначається сума відшкодування недостачі, що приходиться на одну гривню скорегованих окладів: 6500 грн. : 1079,21 = 6,0229242 грн. Розміри недостачі, яка підлягає відшкодуванню кожним працівником, визначається шляхом перемножування розміру недостачі, яка приходиться на 1 гривню скорегованих розмірів окладів, на розмір скорегованого окладу кожного працівника.

Обов\’язок відшкодувати суму недостачі 6500 грн. буде розподілено між членами бригади в такий спосіб: А. відшкодовує 1290,17 грн. ; Б. відшкодовує 1299,29 грн.; В. відшкодовує 946,02 грн.; Г. відшкодовує 585,37 грн.; Д. відшкодовує 1204,58 грн.; Е. відшкодовує 1174,47 грн.

Можливий інший спосіб визначення розміру недостачі між членами бригади.

Вихідні дані для нього (посадові оклади членів колективу матеріально відповідальних осіб, дата останньої інвентаризації, дата виявлення недостачі, час роботи після останньої інвентаризації) приймаються такими ж, як і в попередньому випадку.

За таких умов А. повинен відшкодувати 1290 грн. 19 коп.:

де 6500 – сума недостачі; 240 грн. – посадовий оклад члена бригади А.; 216 днів – час, протягом якого А. працював після останньої інвентаризації; 230 грн. – посадовий оклад члена бригади Б.; 227 днів – час, протягом якого Б. працював після останньої інвентаризації; 210 грн. – посадовий оклад члена бригади В.; 181 день – час, протягом якого В. працював після останньої інвентаризації; 210 грн. – посадовий оклад члена бригади Г.; 112 днів – час, протягом якого Г. працював після останньої інвентаризації; 200 грн. – посадовий оклад члена бригади Д.; 242 дня – час, протягом якого Г. працював після останньої інвентаризації; 195 грн. – посадовий оклад члена бригади Е.; 242 дня – час, протягом якого Г. працював після останньої інвентаризації.

Б. повинен відшкодувати 1299 грн. 40 коп.:

В. повинен відшкодувати 945 грн. 99 коп.:

Г. повинен відшкодувати 585 грн. 37 коп.:

Д. повинен відшкодувати 1204 грн. 58 коп.:

Е. повинен відшкодувати 1174 грн. 46 коп.:

 

Розходження в сумах відшкодування, визначених щодо кожного працівника при першому і другому способах обчислення, можуть бути викликані виключно кількістю знаків після коми, які беруться для розрахунку. При використанні достатньої кількості знаків ці розходження повністю усуваються.

Використовуючи цивільно-правову термінологію, слід пояснити, що члени колективу матеріально відповідальних осіб несуть часткову, а не солідарну відповідальність перед підприємством, установою, організацією. Відшкодувавши свою частку, кожен член колективу не може бути притягнений до матеріальної відповідальності в тій частині, в якій інші члени колективу не відшкодували вартість товарів, або суму, на яку знизилась вартість товарів.

26. Типовий договір та інші норми законодавства про працю не регламентують спеціальні питання, пов\’язані з матеріальною відповідальністю осіб, що вибули або були прийняти до складу колективу (бригади) матеріально відповідальних осіб. Однак, у принципі, законодавство містить правовий матеріал, що дозволяє дати відповідь на питання, які виникають при цьому. По-перше, п. 16 Типового договору покладає матеріальну відповідальність на працівників пропорційно строку за період від останньої інвентаризації до виявлення шкоди. По-друге, п. 10 Типового договору надає право кожному члену колективу вимагати проведення позапланової інвентаризації. Звідси можна зробити висновок: якщо працівник, що звільняється, або знову прийнятий працівник-член колективу матеріально-відповідальних осіб не поставив при звільненні (прийнятті на роботу) вимогу про проведення позапланової інвентаризації, він буде нести матеріальну відповідальність за виявлене згодом незбереження матеріальних цінностей пропорційно часу, який він пропрацював за період від останньої інвентаризації до виявлення незбереження матеріальних цінностей з урахуванням часу, відпрацьованого після останньої інвентаризації. Якщо ж працівник таку вимогу поставив, але вона не була задоволена, то працівник повинен бути звільнений від матеріальної відповідальності.

Знову прийняті працівники-члени колективу матеріально відповідальних осіб підписують раніше укладений договір про колективну матеріальну відповідальність із зазначенням дати підписання і за цією датою з урахуванням наступної роботи несуть матеріальну відповідальність пропорційно часу, відпрацьованому після останньої інвентаризації.

27. Члени колективу матеріально-відповідальних осіб не несуть матеріальної відповідальності за шкоду (незбереження матеріальних цінностей), заподіяну не з їх вини. Про відсутність вини членів колективу (інших) може свідчити, зокрема, встановлення вини конкретного працівника (члена колективу чи іншого).

28. Переукладання договору про колективну матеріальну відповідальність проводиться за умови вибуття більш як половини первинного складу колективу або заміни керівника цього колективу. Це – суто формальні вимоги, але ми б рекомендували не відступати від них.

29. Частина третя коментованої статті передбачає розробку за участю профспілкових об\’єднань України не тільки Переліку робіт і Типового договору, а й умов застосування повної колективної матеріальної відповідальності. Однак, умови як окремий нормативний акт Міністерством праці та соціальної політики України не затверджувалися. Деякі з таких умов визначаються Типовим договором.