Archives Червень 2014

 

1. Членами виробничого кооперативу можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають статут кооперативу та дотримуються його вимог, беруть майнову та трудову участь у діяльності кооперативу.

2. Громадяни можуть бути одночасно членами виробничих кооперативів, а також членами кооперативів інших типів (споживчих, житлових тощо).

3. Вступ до виробничого кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви громадянина. Член кооперативу робить вступний та пайовий внески в порядку, визначеному статутом виробничого кооперативу. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття у члени кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

4. Членство у виробничому кооперативі припиняється у разі:

добровільного виходу з кооперативу;

припинення трудової участі в діяльності кооперативу;

виключення з кооперативу у випадках і в порядку, визначених статутом;

незатвердження загальними зборами членів кооперативу рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу;

смерті члена кооперативу.

5. Порядок і майнові наслідки припинення членства у виробничому кооперативі визначаються цим Кодексом та статутом кооперативу.

6. Виключення з виробничого кооперативу (звільнення члена кооперативу з кооперативного підприємства) може бути оскаржено до суду.

Коментар:

1. Відповідно до ч. 1 коментованої статті та ч. 2 ст. 10 Закону України \”Про кооперацію\” членами виробничого кооперативу можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають статут кооперативу та дотримуються його вимог, беруть майнову та трудову участь у діяльності кооперативу або виявили бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов\’язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

2. Частина 2 коментованої статті закріплює право громадянина, який є учасником (членом, засновником) виробничого кооперативу, одночасно бути членом кооперативів інших типів, передбачених законом (див. коментар до ч. 1 ст. 94 ГК України).

3. Вступ до виробничого кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви громадянина. Член кооперативу робить вступний та пайовий внески в порядку, визначеному статутом виробничого кооперативу.

Вступний внесок – це грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов\’язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації.

Пайовий внесок – це майновий поворотний внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття у члени кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом виробничого кооперативу.

4. Коментована стаття містить вичерпний перелік підстав припинення членства у виробничому кооперативі. Поряд з цим ст. 13 Закону України \”Про кооперацію\” крім наведених в ч. 4 ст. 98 ГК України передбачає додатково наступні підстави припинення членства у кооперативах у разі: несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу, припинення діяльності кооперативу. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 166 ЦК України членство у виробничому кооперативі може припинятися у зв\’язку з повною передачею членом кооперативу свого паю іншому членові кооперативу.

5. Частина 5 коментованої статті визначає, що порядок та майнові наслідки припинення членства у виробничому кооперативі регулюються ГК України та статутом кооперативу. Поряд з цим майнові відносини членів виробничого кооперативу з кооперативним підприємством, у тому числі в разі припинення членства, регулюються також ЦК України, а тому доцільним було б зупинитися на підставах та наслідках припинення членства в кооперативі більш детально.

Член виробничого кооперативу має право на добровільний вихід із кооперативу. У цьому разі йому виплачується вартість паю або видається майно, пропорційне розміру його паю, а також здійснюються виплати, встановлені статутом кооперативу.

До добровільного виходу із кооперативу можна прирівняти повну передачу членом виробничого кооперативу свого паю іншому членові кооперативу, яка допускається, якщо інше не встановлено статутом кооперативу і законом. При цьому про припинення членства у виробничому кооперативі йдеться лише у випадку передачі паю повністю, а не його частини. У разі передання паю інші члени кооперативу користуються переважним правом купівлі такого паю. Відчуження його особі, яка не є членом виробничого кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу. Порядок відчуження паю чи його частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється статутом кооперативу і законом.

Член виробничого кооперативу може бути також виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обов\’язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, встановлених статутом кооперативу і законом.

Наступною підставою припинення членства в кооперативі є припинення трудової участі в діяльності кооперативу. Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України \”Про кооперацію\” трудові відносини в кооперативних організаціях регулюються названим Законом, законодавством про працю, статутами кооперативних організацій та правилами їх внутрішнього розпорядку. Отже, припинення трудових відносин між членом виробничого кооперативу та кооперативним підприємством може здійснюватися лише з підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, з урахуванням особливостей, передбачених статутом кооперативу.

Майновим наслідком виходу або виключення члена виробничого кооперативу є виникнення у нього права на одержання паю та інших виплат, встановлених статутом кооперативу. Видача паю, виплата його вартості та інші виплати членові кооперативу, що виходить або виключений з нього, здійснюються у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом. Так, відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України \”Про кооперацію\” передбачено, що в разі виходу або виключення з кооперативу фізична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки – у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, однак не може перевищувати двох років, що обчислюються починаючи з 1 січня року, в якому член кооперативу вийшов, або був виключений з нього.

Членство у виробничому кооперативі припиняється також у разі смерті члена виробничого кооперативу. Спадкоємці такого члена кооперативу за рішенням загальних зборів можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу. В разі відмови прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу в порядку, передбаченому для добровільного виходу.

Припинення діяльності кооперативу також розглядається законодавцем як підстава припинення членства в ньому. Припинення виробничого кооперативу може здійснюватися в загальних формах та в порядку, передбачених для припинення суб\’єктів господарювання – юридичних осіб, а саме шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) з переданням всього свого майна, прав та обов\’язків іншим юридичним особам – правонаступникам або шляхом ліквідації – за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб – засновників суб\’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законом, – за рішенням суду. Особливості припинення діяльності виробничих кооперативів передбачені ст. 109 ГК України (див. коментар до даної статті). У разі ліквідації виробничого кооперативу його члени мають право на передачу майна, що залишилося після задоволення вимог його кредиторів; воно розподіляється між членами кооперативу відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений статутом кооперативу.

Підставою припинення членства у виробничому кооперативі є також незатвердження загальними зборами членів кооперативу рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу. Проте його можна розглядати скоріше як випадок ненабуття, ніж припинення, особою такого членства, оскільки в даному випадку громадянин, який виявив бажання і намір вступу до виробничого кооперативу взагалі не набуває статусу члена кооперативу. Процедура вступу до кооперативу передбачає певну послідовність юридичних фактів, зокрема подання письмової заяви про вступ до кооперативу, внесення заявником вступного внеску і паю в порядку та розмірах, визначених його статутом, прийняття рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу і затвердження рішення загальними зборами членів кооперативу. Лише наявність повного юридичного складу викликає виникнення у особи статусу члена кооперативу, а отже, незатвердження загальними зборами членів кооперативу рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу, а так само несплата як діючими членами, так і претендентами на членство в кооперативі внесків у порядку, визначеному його статутом, тягне за собою припинення членства в кооперативному підприємстві.

6. Частина 6 коментованої статті передбачає можливість оскарження в судовому порядку виключення з виробничого кооперативу (звільнення члена кооперативу з кооперативного підприємства). На думку автора, в даному випадку повинно йтися про різні категорії спорів, що виникають і мають дещо різну правову природу. Так, спір про звільнення члена кооперативу з кооперативного підприємства є по суті трудовим спором і повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства на підставі норм трудового права. При цьому спір про виключення з виробничого кооперативу, зокрема щодо майнових наслідків такого виключення, витікає з цивільних правовідносин. Отже, такий спір підлягає вирішенню на підставі відповідних норм цивільного права. У будь-якому випадку підсудність даних спорів загальним судам не викликає сумніву.