Archives Травень 2014

 

1. Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв\’язку із вчиненням кримінального правопорушення, здійснюється уповноваженою службовою особою.

2. Про затримання негайно інформується прокурор, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання. Повідомлення прокурору, до якого додасться копія протоколу затримання, повинно містити докладну інформацію щодо підстав та мотивів затримання.

3. Прокурор, отримавши повідомлення, перевіряє законність затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, та негайно інформує прокуратуру Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя.

4. Про затримання таких осіб прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя протягом шістдесяти годин після затримання повідомляє відповідний центральний орган України, який протягом трьох днів інформує компетентний орган іноземної держави.

5. Про кожен випадок затримання громадянина іноземної держави, який вчинив злочин за межами України, прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя також повідомляє Міністерство закордонних справ України.

6. Затримана особа негайно звільняється у разі, якщо:

1) протягом шістдесяти годин з моменту затримання вона не доставлена до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу тимчасового або екстрадиційного арешту;

2) встановлено обставини, за наявності яких видача (екстрадиція) не здійснюється.

7. Порядок затримання таких осіб та розгляду скарг про їх затримання здійснюється відповідно до статей 206 та 208 цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

 

Коментар:

1. Згідно з ч. З ст. 207 КПК під уповноваженою службовою особою слід розуміти особу, якій за законом надане таке право. Так, у п. 5 ч. 1 ст. 11 ЗУ \”Про міліцію\” від 20 грудня 1990 р. № 565-ХП передбачено, що міліції для виконання покладених на неї обов\’язків надається право затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях: іноземців та осіб без громадянства, які розшукуються правоохоронними органами інших держав як підозрювані, обвинувачені у вчиненні злочину або як засуджені, які ухиляються від виконання кримінального покарання, – в порядку та на строки, передбачені законодавством України, міжнародними договорами України.

 

Відповідно до ст. 208 КПК уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та з приводу якого кримінального правопорушення його затримано, а також роз\’яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень ст. 213 КПК, вимагати проведення перевірки обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені КПК.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст. 104 КПК, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209 КПК; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов\’язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно, під розпис, вручається затриманому, а також надсилається прокурору. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення її з протоколом здійснюється у присутності захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо затримана особа відмовилася підписати протокол, про це зазначається в ньому, їй надасться право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, що заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання нею письмових пояснень щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності – понятих.

2. Інформування уповноваженою службовою особою прокурора, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання, відбувається негайно у формі повідомлення, зміст якого повинен відповідати вимогам ст. 112 КПК та містити докладну інформацію щодо підстав і мотивів затримання. Додатками до такого повідомлення можуть бути необхідні матеріали, які стали підставою затримання, та копія протоколу про затримання.

3. Прокурор, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання, зобов\’язаний:

1) перевірити на додержання законодавства України та міжнародних договорів порядок, підстави та мотиви затримання;

2) перевірити відповідність затриманої особи – розшукуваній;

3) перевірити можливість видачі (екстрадиції) особи до запитуючої сторони та відповідну підставу видачі (екстрадиції);

4) скласти та негайно направити відповідне повідомлення про затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, до прокуратури Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя.

4. Після отримання повідомлення від прокурора, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання, прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя також уповноважена перевіряти законність затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав. КПК покладає на зазначені прокуратури обов\’язок складання та направлення протягом шістдесяти годин відповідного повідомлення про затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, до відповідного центрального органу України, що протягом трьох днів інформує компетентний орган іноземної держави.

5. У випадку затримання громадянина іноземної держави, який вчинив злочин за межами України, прокуратура Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя також повідомляє Міністерство закордонних справ України.

Центральний орган України уповноважений перевіряти законність затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, та зобов\’язаний протягом трьох днів поінформувати компетентний орган іноземної держави.

У разі виникнення ускладнень під час ідентифікації затриманої особи центральний орган України має право звертатися до запитуючої сторони для отримання необхідних документів, фотокарток, дактилоскопічних карток тощо, за допомогою яких стане можливою ідентифікація особи. Прикладом цього є ст. 13 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р., ст. 59 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р. та ч. 2 ст. 5 Договору між Україною та Ісламською Республікою Іран про видачу правопорушників від 11 травня 2004 р.: якщо запитуваній стороні потрібна будь-яка додаткова інформація або документи, то вона може вимагати від іншої сторони надати необхідну інформацію або документи та може встановлювати строк її отримання.

6. Коментована стаття також передбачає підстави звільнення затриманої особи: 1) якщо прокурором, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання, прокуратурою Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя або центральним органом України встановлено обставини, за наявності яких видача (екстрадиція) не здійснюється. Такими обставинами можуть бути ситуації, коли:

– затримана особа є громадянином України;

– затриманій особі надано статус біженця, статус особи, яка потребує додаткового захисту, або їй надано тимчасовий захист в Україні, не може бути видана державі, біженцем з якої вона визнана, а також іноземній державі, де її здоров\’ю, життю або свободі загрожує небезпека за ознаками раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, крім випадків, передбачених міжнародним договором України;

– злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України;

– закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу;

– не підтверджено ініціатором розшуку наміру вимагати затриману особу (строк надходження такого запиту згідно з ч. 1 ст. 583 КПК становить сорок діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу);

– компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію);

– видача особи (екстрадиція) суперечить зобов\’язанням України за міжнародними договорами України;

– наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України;

– якщо правопорушення не є кримінально караним за законодавством України.

2) протягом шістдесяти годин з моменту затримання вона не доставлена до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу у виді тимчасового або екстрадиційного арешту.

7. Процесуальний порядок затримання таких осіб та розгляду скарг про їх затримання здійснюється відповідно до статей 206 та 208 КПК з урахуванням особливостей, встановлених розд. IX КПК \”Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження\”.