Стаття 398. Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи

1. Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо захисника чи представника особи, а також щодо їх близьких родичів у зв\’язку з діяльністю, пов\’язаною з наданням правової допомоги,-

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Умисне заподіяння захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв\’язку з діяльністю, пов\’язаною з наданням правової допомоги,-

карається обмеженням волі на строк від трьох до п\’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне заподіяння тим самим особам у зв\’язку з діяльністю, пов\’язаною з наданням правової допомоги, тяжкого тілесного ушкодження, –

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1. Основним безпосереднім об\’єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя, який забезпечує діяльність захисника чи представника особи щодо надання ними правової допомоги. Додатковим обов\’язковим його об\’єктом виступає психічна та фізична недоторканність особи, а додатковим факультативним – її здоров\’я.

2. Потерпілими від злочину можуть бути: 1) захисник; 2) представник особи; 3) їх близькі родичі. Про поняття захисника і представника особи див. коментар до ст. 397, а про поняття близьких родичів – коментар до ст. 115.

3. Об\’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні суспільне небезпечних дій чи бездіяльності і може виражатися у: 1) погрозі вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна вказаних потерпілих (ч. 1 ст. 398); 2) умисному заподіянні цим особам легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження (ч. 2 ст. 398); 3) умисному заподіянні їм тяжкого тілесного ушкодження (ч. 3 ст. 398).

Зазначені діяння можуть бути вчинені до здійснення захисником або представником особи діяльності, пов\’язаної з наданням правової допомоги, під час або після її здійснення. Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи, а також щодо їх близьких родичів, вчинені не у зв\’язку із зазначеною діяльністю, утворюють склад злочину проти здоров\’я особи і потребують кваліфікації за відповідними статтями Особливої частини КК (ст. ст. 121, 122, 125, 129).

Про поняття погрози вбивством, насильством або .знищенням майна див. коментар, відповідно, до ст. ст. 129, 345 та 195, а про поняття погрози пошкодженням майна – коментар до ст. 378. Погроза вбивством потребує самостійної кваліфікації за ч. 2 ст. 129 лише у разі, коли вона вчиняється членом організованої групи. У всіх інших випадках її вчинення щодо захисника, представника особи чи їх близьких родичів вона підлягає кваліфікації лише за ч. 1 ст. 398.

Про поняття легких тілесних ушкоджень див. коментар до ст. 125. Про поняття середньої тяжкості тілесних ушкоджень див. ст. 122 і коментар до неї. Про поняття тяжких тілесних ушкоджень див. ст. 121 і коментар до неї.

Заподіяння захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам у зв\’язку з діяльністю, пов\’язаною з наданням правової допомоги, легких, середньої тяжкості, а також тяжких тілесних ушкоджень повністю охоплюється відповідно ч ч. 2 і 3 ст. 398 і додаткової кваліфікації за ст ст. 122, 125 і 121 не потребує. Це не стосується умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого за обтяжуючих цей злочин обставин, яке слід кваліфікувати за ч. З ст. 398 та ч. 2 ст. 121.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 398, вважається закінченим з моменту висловлення погрози і сприйняття її потерпілим, а злочин, передбачений ч. ч. 2 і 3 цієї статті, – з моменту заподіяння відповідних тілесних ушкоджень.

4. Суб\’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 398, а також умисного заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 398) може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а суб\’єктом заподіяння умисного середньої тяжкості (ч. 2 ст. 398) і тяжкого тілесного ушкодження (ч. 3 ст. 398) – 14-річного віку.

5. Суб\’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов\’язковою ознакою умислу винного є усвідомлення ним соціального статусу потерпілого, а також зв\’язку дій винного з діяльністю потерпілого, пов\’язаною з наданням ним або його близьким родичем правової допомоги. Мотивами вчинення злочину можуть бути тільки два: бажання припинити певні дії захисника чи представника особи або помста за їх діяльність. Якщо описані у цій статті дії були вчинені з метою створення перешкод по здійсненню правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги, вчинене утворює сукупність злочинів і потребує кваліфікації за відповідними частинами ст. ст. 398 і 397.

Read More