Науково-практичний коментар до ст. 403 Кримінального кодексу України
Стаття 403. Невиконання наказу
1. Невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак, зазначених у частині першій статті 402 цього Кодексу, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-
карається службовим обмеженням на строк до двох років, або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років.
2. Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
1. Об\’єкт і суб\’єкт цього злочину збігаються з об\’єктом і суб\’єктом злочину, передбаченого ст. 402.
2. Об\’єктивна сторона злочину характеризується тільки бездіяльністю. За ст. 403 мають каратися випадки невиконання, неточного або неповного виконання законного наказу внаслідок неуважності, безпам\’ятності тощо. Злочин є закінченим з моменту фактичного настання тяжких наслідків.
До тяжких наслідків можуть бути віднесені зрив виконання бойового завдання, завдання значної матеріальної шкоди, катастрофу, аварію, пожежу, значне забруднення навколишнього середовища і т. ін. До тяжких наслідків невиконання наказу, змістом якого, наприклад, було попередження найбільш серйозних форм підриву військової дисципліни з боку інших військовослужбовців, є вчинення таких дій, як викрадення зброї, дезертирство тощо.
3. З суб\’єктивної сторони невиконання наказу начальники вчинюється лише з необережності у вигляді злочинної недбалості або злочинної самовпевненості.