Archives Травень 2014

Мова господарського судочинства визначається статтею 14 Закону України \”Про засади державної мовної політики\”.

 

Коментар:

 

1. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про судоустрій України» судочинство в Україні провадиться державною мовою. Застосування інших мов у судочинстві здійснюється у випадках і порядку, визначених законом.

Мова судочинства визначається ст. 21 Закону України від 28 жовтня 1989 р. \”Про мови в Українській РСР\”. Встановлення національної мови судочинства випливає з принципів Загальної декларації прав людини 1948 р., Декларації про державний суверенітет України 1990 р. Враховуючи вимоги ст. 18 Закону України \”Про мови в Українській РСР\”, відповідно до яких крім української мови, якою ведеться судочинство в Україні, воно може здійснюватись національною мовою або мовою, прийнятною для більшості населення даної місцевості, суд вправі, якщо сторони не володіють мовою судочинства цієї місцевості, вести судовий процес іншою мовою, прийнятною для всіх учасників процесу, постановивши про це відповідну ухвалу. Судовий господарський процес може проводитися мовою більшості населення як виняток із загального правила.

Все діловодство у господарському суді здійснюється українською мовою.

Відповідно до роз\’яснення президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 р. № 04-5/608 \”Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій\” провадження у справах за участю сторін, які знаходяться на території України, здійснюється українською мовою, а провадження зі справ, у яких бере участь сторона, що знаходиться на території держави з числа республік колишнього СРСР, — російською.

Господарський суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально посвідченим перекладом на українську або російську мову з урахуванням вимог ст. 21 Закону України \”Про мови в Українській РСР\”. При цьому слід мати на увазі, що у разі нотаріального посвідчення перекладу нотаріус посвідчує лише оригінальність підпису перекладача, який стоїть під документом, а не відповідність перекладу оригіналові. Тому, якщо у господарського суду чи учасника судового процесу виникнуть сумніви щодо автентичності перекладу документа, суд може призначити судову експертизу і доручити її проведення компетентному спеціаліс-ту-перекладачу згідно з вимогами ст. 41 цього Кодексу.

Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право користуватися у судовому процесі рідною мовою, а також послугами перекладача. У випадках, передбачених процесуальним законом, це право забезпечується державою.

Такою, що не володіє мовою, якою провадиться судочинство, вважається особа, яка не розуміє або погано розуміє звичайну розмовну мову, не може вільно спілкуватися нею.