Archives Травень 2014

 

1. З метою сприяння розвитку національної економіки, її інтеграції у світове господарство, а також створення сприятливих умов для підприємницької діяльності в Україні можуть створюватися торгово-промислові палати як добровільні об\’єднання підприємців та організацій. Торгово-промислова палата є недержавною самоврядною статутною організацією, створеною на засадах членства, що має статус юридичної особи.

2. Держава сприяє торгово-промисловим палатам у виконанні ними статутних завдань.

3. Порядок утворення та діяльності торгово-промислових палат встановлюється законом.

4. Суб\’єкти господарювання – роботодавці мають право на об\’єднання в організації роботодавців для реалізації та захисту своїх прав.

5. Організації роботодавців є самоврядними статутними організаціями, що утворюються на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту законних інтересів роботодавців. Організації роботодавців можуть об\’єднуватися у спілки та інші статутні об\’єднання роботодавців.

6. Порядок утворення та засади діяльності організацій та об\’єднань роботодавців визначаються законом.

Коментар:

1. У частині 1 коментованої статті закріплено право підприємців добровільно об\’єднуватися та створювати торгово-промислові палати. Торгово-промислова палата визначається як недержавна самоврядна статутна організація, яка створена на засадах членства і яка має статус юридичної особи.

Загальні правові, економічні та соціальні засади створення торгово-промислових палат в Україні, а також принципи їх взаємовідносин з державою закріплено в Законі України \”Про торгово-промислові палати в Україні\” від 02.12.97 р. Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню вигідних умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв\’язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

Визначальними для правового статусу торгово-промислових палат є наступні ознаки:

1) Торгово-промислова палата є недержавною організацією.

2) Торгово-промислова палата є самоврядною організацією, що об\’єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, а також їх об\’єднання.

3) Торгово-промислова палата є неприбутковою організацією, однак вона може займатися підприємницькою діяльністю лише в тому обсязі, в якому це необхідно для виконання її статутних завдань. Одержаний прибуток не розподіляється між членами торгово-промислової палати, а спрямовується на виконання її статутних завдань.

4) Торгово-промислова палата є юридичною особою. Торгово-промислова палата має печатку із зображенням своєї емблеми і своїм найменуванням та свої поточні і вкладні (депозитні) рахунки.

5) Торгово-промислова палата відповідає за своїми зобов\’язаннями всіма коштами та майном, що належать їй. Торгово-промислова палата не відповідає за зобов\’язаннями своїх членів, так само як члени торгово-промислової палати не відповідають за її зобов\’язаннями. Торгово-промислова палата не відповідає за зобов\’язаннями створених нею підприємств та інших організацій, так само як підприємства та інші організації не відповідають за зобов\’язаннями торгово-промислової палати.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону назва \”торгово-промислова палата\” та утворені на її основі словосполучення можуть використовуватися лише стосовно організацій, створених відповідно до цього Закону. Інші організації не мають права використовувати у своїх назвах словосполучення \”торгово-промислова палата\”, \”торгова палата\” або \”промислова палата\” і не підлягають державній реєстрації під назвами, що містять ці словосполучення.

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті держава сприяє торгово-промисловим палатам у виконанні ними статутних завдань.

Згідно зі ст. 3 вищезазначеного Закону втручання державних органів та їх посадових осіб у діяльність торгово-промислових палат, так само як і втручання торгово-промислових палат у діяльність державних органів та їх посадових осіб, не допускається. Відповідні державні органи здійснюють контроль і нагляд за діяльністю торгово-промислових палат у межах своїх повноважень згідно з законодавством.

Завданнями торгово-промислових палат є:

– сприяння розвиткові зовнішньоекономічних зв\’язків, експорту українських товарів і послуг, подання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках, в освоєнні нових форм співробітництва;

– представлення інтересів членів палати з питань господарської діяльності як в Україні, так і за її межами;

– організація взаємодії між суб\’єктами підприємницької діяльності, координація їх взаємовідносин з державою в особі її органів;

– участь в організації в Україні та за кордоном професійного навчання і стажування фахівців – громадян України з питань підприємництва, розвитку конкуренції, а також у розробленні та реалізації державних і міждержавних програм у цій галузі;

– надання довідково-інформаційних послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність українських підприємців і підприємців зарубіжних країн згідно з національним законодавством, сприяння поширенню, зокрема через засоби масової інформації, знань про економіку і науково-технічні досягнення, законодавство, звичаї та правила торгівлі в Україні і зарубіжних країнах, можливості зовнішньоекономічного співробітництва українських підприємців;

– сприяння в організації інфраструктури інформаційного обслуговування підприємництва;

– надання послуг для здійснення комерційної діяльності іноземним фірмам та організаціям;

– встановлення і розвиток зв\’язків з іноземними підприємцями, а також організаціями, що об\’єднують або представляють їх, участь у роботі міжнародних неурядових організацій та інших спільних організацій;

– сприяння розвитку торгових та інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності, участь у розробленні правил професійної етики у конкуренції для різних сфер підприємницької діяльності, галузей економіки, спілок та об\’єднань підприємців;

– виконання інших завдань, передбачених їхнім статутом.

3. Відповідно до ч. 3 коментованої статті порядок утворення та діяльності торгово-промислових палат встановлюється законом. Отже, щодо порядку утворення та діяльності торгово-промислових палат слід застосовувати Закон України \”Про торгово-промислові палати в Україні\” від 02.12.97 р.

Відповідно до розд. II зазначеного Закону особливості створення торгово-промислових палат полягають у наступному:

1) Торгово-промислові палати створюються за принципом добровільного об\’єднання їх засновників. Принцип добровільного об\’єднання підприємців у торгово-промислову палату полягає у праві вибору входити або не входити до її складу.

2) Торгово-промислові палати створюються на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (регіональні торгово-промислові палати). У межах кожної з цих адміністративно-територіальних одиниць може бути створена лише одна торгово-промислова палата. На території України діє Торгово-промислова палата України.

3) Торгово-промислова палата створюється за ініціативою не менш як 50 засновників, які знаходяться на відповідній території. Засновники скликають установчий з\’їзд (конференцію) або загальні збори, на яких приймається статут і створюються керівні органи торгово-промислової палати.

4) Членами торгово-промислової палати можуть бути лише юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадяни України, зареєстровані як підприємці, та їх об\’єднання.

5) Державна реєстрація Торгово-промислової палати України провадиться Міністерством юстиції України, Торгово-промислової палати Автономної Республіки Крим – Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, інших торгово-промислових палат – відповідно обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями юстиції. Для державної реєстрації торгово-промислової палати у відповідний реєструючий орган у місячний термін з дня прийняття статуту подається заява її засновників. До заяви додаються нотаріально засвідчені копії статуту торгово-промислової палати і протоколу установчого з\’їзду (конференції) або загальних зборів засновників, що прийняли статут. Державна реєстрація здійснюється не пізніше 30 днів з дня подання заяви; за результатами реєстрації видається свідоцтво про державну реєстрацію. Торгово-промислова палата набуває статусу юридичної особи з дня її державної реєстрації.

4. Відповідно до ч. 4 – 6 коментованої статті суб\’єкти господарювання – роботодавці мають право на об\’єднання в організації роботодавців для реалізації та захисту своїх прав. Організації роботодавців є самоврядними статутними організаціями, що утворюються на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту законних інтересів роботодавців. Організації роботодавців можуть об\’єднуватися у спілки та інші статутні об\’єднання роботодавців. Порядок утворення та засади діяльності організацій та об\’єднань роботодавців визначаються Законом України \”Про організації роботодавців\” від 24.05.2001 р.

Цей Закон визначає правові, соціальні, економічні, організаційні засади створення та функціонування організацій роботодавців, форми та напрями їх діяльності, а також принципи їх взаємодії з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, професійними спілками, їх об\’єднаннями, іншими об\’єднаннями громадян. Дія цього Закону поширюється на організації роботодавців та їх об\’єднання всіх рівнів, а також на утворені ними органи. Закон не поширюється на об\’єднання громадян, що створені і діють в порядку, визначеному іншими законами України.

Організації роботодавців створюються і діють з метою представництва та захисту законних інтересів роботодавців у економічній, соціально-трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального партнерства.

Основними завданнями організацій роботодавців є:

– співробітництво з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, професійними спілками, їх об\’єднаннями, іншими організаціями найманих працівників;

– забезпечення представництва та захист законних інтересів і прав роботодавців у відносинах з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, з органами місцевого самоврядування, професійними спілками, їх об\’єднаннями, іншими організаціями найманих працівників, іншими об\’єднаннями громадян;

– участь у формуванні та реалізації соціально-економічної політики держави;

– участь у проведенні колективних переговорів, в укладенні генеральної, регіональних і галузевих угод; забезпечення виконання своїх зобов\’язань за укладеними угодами та ін.

Особливості створення та діяльності організацій роботодавців полягають у наступному:

1) Організації роботодавців створюються і діють за територіальною або галузевою ознакою і мають статус місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим (далі – республіканських), міжнародних.

Засновниками організації роботодавців можуть бути не менш як десять роботодавців або два і більше роботодавці певної галузі для заснування галузевої організації роботодавців. Рішення про створення організації роботодавців приймається установчим з\’їздом (конференцією) роботодавців. Організації роботодавців діють на основі статутів, які затверджуються установчим з\’їздом (конференцією) роботодавців, організацій роботодавців. Організації роботодавців та їх об\’єднання підлягають обов\’язковій реєстрації в порядку, встановленому Законом України \”Про об\’єднання громадян\”.

2) Держава забезпечує додержання прав і законних інтересів організацій роботодавців. Держава визнає створені відповідно до зазначеного Закону організації роботодавців повноважними представниками інтересів їх членів у межах повноважень, закріплених їх статутами.

3) Організації роботодавців у своїй діяльності незалежні від органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, професійних спілок, їх об\’єднань, інших організацій найманих працівників, політичних партій та інших об\’єднань громадян, їм не підзвітні і не підконтрольні, крім випадків, передбачених законом.

4) Держава не несе відповідальності за зобов\’язаннями організацій роботодавців та їх об\’єднань, організації роботодавців та їх об\’єднання не несуть відповідальності за зобов\’язаннями держави, крім випадків, прямо передбачених законом.