Науково-практичний коментар до ст. 213 Кримінального кодексу України
Стаття 213. Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом
1. Здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту –
карається штрафом від ста до п\’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами від ста до двохсот годин.
2. Дії, передбачені частиною першої цієї статті, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, –
караються штрафом від п\’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
1. Об\’єкт злочину – встановлений чинним законодавством порядок здійснення операцій з металобрухтом як різновиду підприємницької діяльності.
2. Предметом злочину є: 1) металобрухт – брухт кольорових і чорних металів; 2) приміщення та споруди, в яких розташовуються незаконні пункти прийому, схову та збуту металобрухту; 3) вказані незаконні пункти.
Металобрухт – це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їхні сплави, а також вироби з металу, що мають невиправний брак, залишки від виробництва та обробки чорних і кольорових металів та їхні сплавів.
Для кваліфікації діяння за ст. 213 не має значення те. з яким саме металобрухтом – побутовим чи промисловим – здійснюються операції всупереч встановленому порядку.
До приміщень і споруд, в яких розташовуються незаконні пункти прийому, схову та збуту металобрухту, належать, наприклад, будинки, квартири, гаражі, цехи, склади, інші відокремлені приміщення і будівлі як народногосподарського, так і побутового призначення.
Незаконний пункт прийому, схову та збуту металобрухту – це місце, на базі якого фактично провадяться недозволені операції по збиранню, заготівлі, переробці та реалізації брухту чорних та (або) кольорових металів. Незаконні (підпільні) приймальні пункти можуть мати вагове, брухтопереробне та Інше відповідне обладнання, працівників, які здійснюють операції з металобрухтом, приміщення або ділянки, де металобрухт зберігається і нагромаджується.
3. З об\’єктивної сторони злочин проявляється у трьох формах: 1) здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; 2) надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту; 3) організація незаконних пунктів прийому схову та збуту металобрухту.
До операцій з металобрухтом належать збирання, заготівля, переробка, транспортування, реалізація і металургійна переробка брухту чорних або кольорових металів. Порядок здійснення таких операцій визначається законом.
Збирання металобрухту – це діяльність фізичних або юридичних осіб, пов\’язана з переміщенням металобрухту від місця його утворення або знаходження до території розташування спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів. Під заготівлею металобрухту потрібно розуміти діяльність, пов\’язану із збиранням, купівлею, транспортуванням, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами – суб\’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом. Переробкою металобрухту визнається діяльність, пов\’язана із доведенням металобрухту шляхом сортування, пресування, пакетування, дрібнення, різання до стану, який відповідає встановленим стандартам, нормам і правилам. Транспортування металобрухту – це діяльність, пов\’язана із переміщенням металобрухту від місць його утворення або зберігання до місць утилізації чи переробки. Реалізація металобрухту – це діяльність, пов\’язана із передачею права власності на металобрухт іншому власникові в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов\’язань. Під металургійною переробкою металобрухту кольорових металів потрібно розуміти переплавку металобрухту в металургійних агрегатах під час виготовлення кольорових металів та Їхніх сплавів або з іншою метою.
Про поняття здійснення операцій без державної реєстрації див. коментар до ст. 202.
Операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами після отримання відповідних дозволів (ліцензій). Ліцензуванню не піддягає діяльність фізичних осіб, пов\’язана із збиранням та реалізацією побутового брухту чорних та кольорових металів, а також діяльність фізичних осіб – суб\’єктів підприємницької діяльності і юридичних осіб, пов\’язана із збиранням та реалізацією промислового брухту чорних та кольорових металів, який утворився в результаті їх діяльності.
Здійснення діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту за адресами, які не внесені до ліцензії або її копії, тягне адміністративну відповідальність за ст. 164-10 КУпАП, а за наявності підстав – за ч. 1 ст. 202 КК.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КУпАП порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом, у т.ч. вчинення дій, прямо заборонених законодавством про металобрухт, розглядається як адміністративний проступок (ст. 164-10 КУпАП) за умови, що протиправні дії за своїм характером не тягнуть кримінальної відповідальності.
Вчинення цього злочину у формі надання приміщення та споруди передбачає надання можливості одній або кільком особам використовувати це приміщення або споруду на сплатній чи безоплатній основі для розташування незаконного приймального пункту металобрухту і для здійснення у ньому операцій з брухтом кольорових та чорних металів з порушенням встановленого порядку.
Організація незаконного пункту прийому, схову та збуту метадобрухту – це вчинення дій, спрямованих на створення підпільного приймального пункту, на створення умов, необхідних для його нормального функціонування (підшукування відповідних приміщень, придбання необхідного обладнання, пошук і прийняття на роботу персоналу, забезпечення коштами, розробка і проведення конспіративних заходів тощо).
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення однієї з трьох дій, які альтернативне становлять його об\’єктивну сторону.
Заготівля металобрухту, яким виступає майно, завідомо здобуде злочинним шляхом, утворює сукупність злочинів, передбачених ст. ст. 213 і 198. Прикриття безліцензійної діяльності з металобрухтом за допомогою використання підроблених документів, наприклад фальсифікованих угод між підприємством, яке має ліцензію, і заготівельником, потребує додаткової кваліфікації за ст. 358 або ст. 366.
4. Суб\’єкт злочину загальний. Працівники спеціалізованих металургійних переробних підприємств або їх приймальних пунктів, які легально діють на підставі отриманих ліцензій, за порушення умов ліцензування операцій з металобрухтом притягуються до адміністративної (ст. 164-10 КУпАП), а за наявності для цього підстав – до кримінальної відповідальності (ч. 1 ст. 202).
Дії співвиконавців злочину потрібно кваліфікувати за ст. 213 і в разі розподілу ролей між ними. Наприклад, одні учасники кримінальне караних операцій з металобрухтом займаються його збиранням, другі – транспортуванням, треті – реалізацією тощо.
5. Суб\’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
6. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 213) є вчинення його особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею. Про поняття судимості див. ст, 88 і коментар до неї.