Науково-практичний коментар до ст. 179 Кримінального кодексу України
Стаття 179. Незаконне утримування, осквернення або
знищення релігійних святинь
Незаконне
утримування, осквернення або знищення релігійних святинь — караються штрафом до
двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на
строк до трьох років.
У частині 1 ст. 21
Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначено, що
релігійні організації мають право засновувати і утримувати вільно доступні
місця богослужінь або релігійних зібрань, а також місця, шановані в тій чи
іншій релігії (місця паломництва). У частині 9 ст. 17 Закону передбачено
заборону самовільного захоплення культових будівель чи привласнення культового
майна.
1. Безпосередній
об\’єкт злочину — право на безперешкодне поклоніння (вшанування) святиням,
додатковий обов\’язковий об\’єкт — відносини власності, додатковий
факультативний об\’єкт — діяльність релігійної організації.
Предмет злочину —
релігійна святиня — споруда чи культовий будинок, інші предмети матеріального
світу, шановані в певній релігії (релігійній організації), які є у державній
власності чи у власності релігійної організації, а також місце поклоніння
певної релігії.
Віднесення
шанованого віруючими предмета, споруди чи місця поклоніння певної релігії до
релігійної святині як предмета злочину здійснюється шляхом проведення релігієзнавчої
експертизи.
2. Об\’єктивна
сторона — утримання чи осквернення релігійної святині, а також її знищення
шляхом вчинення дій будь-яким способом.
Утримання —
самовільне протиправне залишення в своєму користуванні релігійної святині.
Утримання буде незаконним і в тому разі, коли отримання в користування
відбулося на законних підставах, але для подальшого утримання такі підстави відсутні.
Осквернення — глум
над релігійною святинею, наруга, опоганювання, що порушує святість поховання,
релігійної споруди, ікони тощо. Глум над святинею можливий різними способами,
в тому числі шляхом її пошкодження або зруйнування (див. коментар до ст. 178
КК).
Знищення
(зруйнування) релігійної святині — це доведення до повної непридатності щодо
цільового призначення святині, внаслідок чого вона втрачає свою специфічну
цінність або взагалі перестає існувати як така.
Для встановлення чи
була знищена релігійна святиня проводиться відповідна експертиза.
Об\’єктивна сторона
має місце лише у випадку, коли релігійна святиня знищена саме в результаті
суспільне небезпечної дії.
Знищення релігійної
святині — пам\’ятки історії або культури тягне за собою додаткову кваліфікацію
за відповідною частиною ст. 298 КК.
Спосіб вчинення
осквернення чи знищення релігійної святині та розмір матеріальної шкоди, яку
спричинив злочин, як правило не впливають на кваліфікацію.
Разом з тим, у разі
вчинення знищення релігійної святині загальнонебезпечним способом, або якщо це
спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, відповідальність настає за
сукупністю злочинів — за ст. 179 і ч. 2 ст. 194 КК чи ст. 196 КК.
Моментом закінчення
злочину слід вважати скоєння утримання чи осквернення релігійної святині, тоді
як при знищенні — настання цього суспільно-небезпечного наслідку.
Місцем скоєння
злочину може бути місце паломництва чи місце проведення релігійного заходу
(релігійного обряду тощо).
Час вчинення злочину
не впливає на його кваліфікацію, але якщо злочин був розпочатий під час
здійснення релігійного обряду чи суспільне небезпечний наслідок настав до
здійснення обряду, скоєне слід кваліфікувати за сукупністю злочинів,
передбачених ст. 179 і ч. 1 ст. 180 КК України.
3. Суб\’єктивна сторона
— прямий умисел щодо діяння — утримання та осквернення релігійної святині, при
знищенні святині — умисел щодо діяння та умисел або необережність щодо наслідку
— знищення релігійної святині.
Мотив не впливає на
кваліфікацію, але наявність хуліганського мотиву вимагає додаткової
кваліфікації за ст. 296 КК як хуліганства.
Метою утримання
святині може бути її осквернення, а метою осквернення може бути знищення
предмета злочину саме як релігійної святині. Наявність мети перешкоджання
здійсненню релігійного обряду свідчить про прямий умисел на вчинення злочину,
передбаченого ст. 180 КК і потребує додаткової кваліфікації як замах чи
закінчений злочин залежно від настання суспільне небезпечних наслідків, що
сталися в результаті перешкоджання здійсненню обряду.
4. Суб\’єкт злочину
як загальний — фізична особа, яка досягла 16-ти років, так і спеціальний —
службова особа (в тому числі керівник релігійної організації).
Якщо утримання,
осквернення або знищення релігійної святині сталося як результат діяння, вчиненого
службовою особою, скоєне слід кваліфікувати за сукупністю злочину,
передбаченого ст. 179 КК, і злочинів, передбачених статтями 364, 365 чи 367
КК.
