Науково-практичний коментар до ст. 220 Сімейного кодексу України
Стаття 220. Згода другого з подружжя на
усиновлення дитини
1. На усиновлення дитини одним із подружжя
потрібна
письмова згода другого з подружжя,
засвідчена нотаріально.
2. Усиновлення дитини може бути проведене
без згоди
другого з подружжя, якщо він визнаний
безвісно відсут-
нім, недієздатним, а також за наявності
інших обставин,
що мають істотне значення.
3. Усиновлення дитини провадиться без згоди
другого з
подружжя у випадку, передбаченому статтею
120 цього
Кодексу.
1. Усиновлення дитини може бути проведене
не лише
спільно дружиною і чоловіком, а й одним із
подружжя.
Оскільки усиновлення дитини дружиною чи
чоловіком може
створити для другого з подружжя або їхніх
дітей певні право-
ві наслідки (усиновлювач дитини може поселити
її у помеш-
кання, в якому він проживає зі своєю
дружиною, дітьми без
згоди останніх), другий з подружжя має дати
згоду на усинов-
лення.
Згоди на усиновлення дитини від інших
членів сім\’ї усинов-
лювача закон не вимагає.
2. Стаття 220 СК розширила можливість
усиновлення без
згоди другого з подружжя. Підставою для
цього може бути не
лише безвісна відсутність чи
недієздатність, а й інші обстави-
ни, що мають істотне значення. Так, якщо
подружжя трива-
лий час не проживає спільно, суд може
постановити рішення
про усиновлення й у разі заперечень одного
з них.
3. Заперечення одного з подружжя щодо
усиновлення не є
перешкодою для подання до суду заяви про
усиновлення.
Суд може не взяти ці заперечення до уваги,
якщо буде
встановлено, що усиновлення дитини не
порушує інтересів
другого з подружжя, які мають істотне
значення.
4. У частині третій статті 220 СК
сформульовано додатко-
вий правовий наслідок \”сепарації\”. У разі
встановлення для
подружжя режиму окремого проживання згода
другого з по-
дружжя на усиновлення не вимагається.