Науково-практичний коментар до ст. 229 Сімейного кодексу України
Стаття 229. Право усиновлювача бути
записаним матір\’ю,
батьком дитини
1. Особа, яка подала заяву про усиновлення,
може ви-
явити бажання бути записаною у Книзі
реєстрації наро-
джень матір\’ю, батьком дитини або
повнолітньої особи.
2. Якщо усиновлюється дитина, яка досягла
семи років,
то для запису усиновлювача матір\’ю, батьком
потрібна
згода дитини, крім випадку, передбаченого
частиною чет-
вертою статті 218 цього Кодексу.
3. Суд задовольняє таку заяву усиновлювача
у рішенні
про усиновлення, якщо це відповідає
інтересам дитини.
1. Засобом забезпечення таємниці
усиновлення є запис уси-
новлювача матір\’ю, батьком дитини.
Право на запис усиновлювача матір\’ю,
батьком дитини за-
лежить від двох обставин: згоди дитини та
волі суду, – а то-
му є \”залежним\”, а не абсолютним.
Згода дитини на усиновлення, як правило,
означає одночас-
ну згоду на запис усиновлювача матір\’ю,
батьком дитини. То-
му з\’ясовувати цю обставину окремо не
завжди доцільно.
Якщо усиновлення проводиться без згоди
дитини (частини
третя і четверта статті 218 СК), то і для
запису усиновлювача
матір\’ю, батьком її згода не потрібна.
2. Якщо усиновлювач заявив про своє бажання
бути запи-
саним батьком, матір\’ю дитини, у рішенні
суду має бути за-
значено про його задоволення чи відхилення.
Якщо покійний батько дитини мав великі
заслуги перед
українським народом, був відомою людиною в
державі, то у
разі її усиновлення другим чоловіком матері
суд може відмо-
вити у записі його батьком дитини. У цій
ситуації дитина збе-
реже документальну пам\’ять про свого
батька, продовжуючи
носити його прізвище, одночасно називаючи,
можливо, татом
свого усиновлювача.
3. Запис усиновлювача матір\’ю, батьком
дитини не є, од-
нак, гарантією належного виконання ним
своїх батьківських
обов\’язків.