Науково-практичний коментар до ст. 145 Сімейого кодексу України
Стаття 145. Визначення прізвища дитини
1. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.
Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище ди-
тини визначається за їхньою згодою.
2. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти
дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з\’єднання їх-
ніх прізвищ.
3. Спір між батьками щодо прізвища дитини може ви-
рішуватися органом опіки та піклування або судом.
1. Частина перша статті 145 СК відтворює норму, яка міс-
тилася у статті 62 КпШС. При її застосуванні ніколи
трудно-
щів не виникало.
Відповідно до української національної традиції прізвище
дитини, за умови, що її батьки не мають спільного
прізвища,
визначається за прізвищем батька.
Наполягання жінки-матері на присвоєнні дитині її прізви-
ща, як правило, викликає у батька та його родини спротив.
Життєва порада матері дитини: для уникнення зайвих
конфліктних ситуацій і з урахуванням вищенаведеної тради-
ції не слід робити з цього проблему. Варто зважати на те,
що
дитина, ставши повнолітньою, матиме право змінити прізви-
ще у загальному порядку, встановленому законом.
2. Частина друга статті 145 СК містить нововведення, яке
дає можливість згладити протистояння при визначенні
прізви-
ща дитини, присвоївши дитині подвійне прізвище, що утво-
рене із прізвищ матері та батька.
Таке з\’єднання прізвищ не може трактуватись як відступ-
лення від загального правила, визначеного у частині
першій
цієї статті.
Норма частини другої статті 145 СК не є, звичайно, запро-
шенням усіх батьків \”з\’єднувати\” свої прізвища для
дитини,
вона є лише шансом для уникнення конфлікту, а тому може
стати декому у пригоді.
3. Прізвище дитини може бути предметом спору, але ні в
літературі, ні в опублікованій судовій практиці такі
випадки
не зафіксовані.