Archives Січень 2014

Стаття 150. Обов\’язки батьків щодо виховання та розвитку

дитини

1. Батьки зобов\’язані виховувати дитину в дусі поваги

до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім\’ї та
ро-

дини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов\’язані піклуватися про здоров\’я дитини,

її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов\’язані забезпечити здобуття дитиною пов-

ної загальної середньої освіти, готувати її до
самостійного

життя.

4. Батьки зобов\’язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не

звільняє батьків від обов\’язку батьківського піклування

щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками

своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками,

а також застосування ними інших видів покарань, які при-

нижують людську гідність дитини.

1. Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асам-

блеєю ООН 20 листопада 1959 р., як принципове положення

визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки

несуть основну відповідальність за виховання дитини. Най-

кращі інтереси дитини є предметом їх основного
піклування.

2. Обов\’язок виховувати, ростити дитину – найважливі-

ший обов\’язок матері та батька. Це – обов\’язок не лише
пе-

ред дитиною, а й перед усією родиною та суспільством.

У частині першій статті 150 СК визначені головні напрями

виховного процесу, який мав би зосереджуватися на
основних

суспільних цінностях – повазі до інших людей, любові до

членів своєї сім\’ї, родини. Виховання почуття любові може

здійснюватися лише засобами любові. Любов для дитини –

це її внутрішня потреба. Брак любові у дитячі роки – це
ду-

ховний дисбаланс на усе життя.

Закон України \”Про освіту\” у статті 59 детально визна-

чає, які дії належить вчиняти батькам для розвитку дитини

як особистості. Зокрема, цим законом батьки зобов\’язуються

виховувати у дітей працелюбність, почуття доброти,
милосер-

дя, шанобливе ставлення до старших.

Виховання дитини – це місія великої політичної ваги.

Україні, як і будь-якій іншій державі, потрібні не
космопо-

літи, а патріоти українського народу, патріоти
Батьківщини,

але виховати патріота можуть лише патріоти.

3. Цивільний кодекс України услід за міжнародно-право-

вими документами, ратифікованими Україною, визначає здо-

ров\’я як стан повного фізичного, духовного і соціального
бла-

гополуччя, а не лише як відсутність хвороб чи фізичних
вад.

Різкий спад фізичного аспекту здоров\’я, якому батьки не в

змозі запобігти, часто перетворює обов\’язок піклуватися
про

здоров\’я дитини у обов\’язок по забезпеченню її медичною
до-

помогою, якість якої нерідко залежить від матеріального
ста-

ну батьків.

Духовна, моральна деградація, яка охопила велику части-

ну людей дітородного віку, ставить під загрозу можливість

належного виконання ними своїх батьківських обов\’язків.

4. Конституція України у статті 53 встановлює обов\’язко-

вість повної загальної середньої освіти, а Закон України \”Про

освіту\” зобов\’язує батьків сприяти здобуттю дітьми освіти
у

закладах освіти або забезпечувати повноцінну домашню ос-

віту.

5. Повага до дитини має базуватися на визнанні незапереч-

ної істини: дитина – це маленька людина, зі своїм
внутріш-

нім світом, своїми уподобаннями, своїми бажаннями та пот-

ребами.

Повага до дитини – це повага до її прав, визначених Кон-

венцією про права дитини та іншими законодавчими актами.

Прояви неповаги батьків до дітей – умисні чи випадкові,

неосмислені – є, на жаль, явищем поширеним: мати без
відо-

ма дитини викинула на смітник її улюблену іграшку; батько

у грубій формі вичитував дитину за низьку оцінку; мати
си-

ломіць впихає в дитину їжу, яку вона не любить; батько
пуб-

лічно покарав сина за якусь провину.

6. Батьки мають право передати дитину на виховання бабу-

сі, дідусеві, іншим родичам чи передати на виховання
дитя-

чій установі.

Батьки в окремих випадках можуть не забрати дитину з

пологового будинку чи іншого закладу охорони здоров\’я,
ви-

являючи цим намір і бажання передати дитину під опікуван-

ня органу опіки та піклування. Однак у кожному із цих ви-

падків батьківські обов\’язки щодо дитини не припиняються.

Отже, немає такої обставини, яка би звільнила дієздатних
ма-

тір чи батька від обов\’язку піклуватися про дитину.

7. Конвенція про права дитини у статті 32 передбачає за-

хист дитини від економічної експлуатації та виконання
робо-

ти, яка може бути небезпечною для її здоров\’я, бути
перешко-

дою в одержанні освіти, фізичного, розумового, духовного,

морального і соціального розвитку. Стаття 34 Конвенції
зобо-

в\’язує держави-учасниці захищати дитину від усіх форм
сек-

суальної експлуатації: у проституції, в порнографії та
порно-

графічних матеріалах.

У частині шостій статті 150 СК лаконічно відтворено кон-

венційні норми про заборону будь-якого (економічного,
фізич-

ного, сексуального) виду експлуатації батьками своєї
дитини.

8. Виконання дитиною батьківських настанов має забез-

печуватися лише за допомогою методів, які не принижують

гідності дитини, не порушують її конституційні права як
лю-

дини.

У статті 26 Конституції України одним із прав людини на-

звано право на особисту недоторканність. Відповідно до
цього

Сімейний кодекс України вперше серед усіх законодавчих
ак-

тів прямо забороняє фізичне покарання дитини. Така
заборо-

на не припинить, на жаль, відразу цього явища. Можна лише

очікувати, що побиття як протиправна поведінка згодом

поступиться іншим, більш гуманним методам виховного впли-

ву. Для цього потрібен час, велика просвітницька робота

серед батьків, істотні соціально-економічні зміни, які
унемож-

ливили би використання дітей як об\’єкт психологічної
розрядки.

Закон забороняє не лише фізичні, а й інші види покаран-

ня, які принижують людську гідність дитини (тримання у

підвалі, іншому темному приміщенні, позбавлення їжі
тощо).

Read More