Науково-практичний коментар до ст. 132 Цивільного процесуального кодексу України
Стаття 132. Судові доручення щодо збирання доказів
1. Суд, який розглядає справу, в разі
необхідності збирання доказів за
межами його територіальної підсудності доручає відповідному суду провести певні процесуальні дії.
2. В ухвалі про судове доручення коротко
викладається суть справи,
шо розглядається, зазначаються особи, які беруть у ній участь, обставини, що підлягають з\’ясуванню,
докази, які повинен зібрати суді,
що виконує доручення, перелік питань, поставлених особам, які беруть участь у справі, та судом свідку.
Ця ухвала обов\’язкова для суду, якому вона адресована.
3. Судове
доручення виконується у судовому засіданні за правилами, встановленими цим
Кодексом. Суд повідомляє осіб, які беруть участь у справі, про час і місце
засідання. їхня присутність не є обов\’язковою.
4. Протоколи
і всі зібрані при виконанні доручення матеріали негайно пересилаються до суду,
який розглядає справу.
5. Якщо
свідки, які дали показання суду, що виконував доручення, прибудуть у суд, який
розглядає справу, вони дають показання у загальному
порядку.
1. При розгляді цивільної справи суд повинен
прагнути до одержання доказів із першоджерела, тому що
будь-яка посередня ланка приховує у собі
небезпеку перекручення відомостей про факти. Однак у ряді випадків
виникає необхідність збирання доказів у іншому
місті або районі. Коментована стаття допускає в зв\’язку з цим судові доручення. Пленум Верховного Суду України
особливо підкреслив, що такі
доручення даються тільки суду, а не іншому органу (див. п. 9 постанови №
9 Пленуму від 21 грудня 1990 р. «Про практику застосування судами
процесуального законодавства при розгляді
цивільних справ по першій інстанції»). Судові доручення оформляються ухвалою
суду, що розглядає справу. Вони є обов\’язковими
для суду-виконавця доручення. Коментована стаття передбачає обов\’язкові
реквізити таких ухвал.
2. У порядку судового доручення можуть бути
опитані сторони чи треті особи, допитані свідки, здійснений огляд на місці
речових доказів, проведена
експертиза. Про провадження будь-якої із цих дій суд
виносить ухвалу, в якій стисло викладаються суть справи, обставини, що
підлягають з\’ясуванню, докази, які необхідно зібрати
у порядку судового доручення. Дана ухвала повинна була обов\’язково
виконана у строк до десяти днів згідно з ЦПК 1963 року. Новий ЦПК виконання доручення строком не обмежує.
3. Судове доручення виконується у судовому
засіданні з додержанням
вимог статей 132, 176, 180, 182, 184, 185 цього Кодексу. У разі недодержання цих вимог отримані відомості про обставини справи
доказового значення у справі не мають.
4. Протоколи судового засідання, що містять у
собі отримані дані про
пояснення сторін і третіх осіб, допит свідків та інші зібрані по судовому дорученню матеріали повинні негайно пересилатися до суду, який розглядає цивільну справу.
Частина п\’ята коментованої статті
передбачає правило, згідно з яким свідки, що дали показання суду, який
виконував доручення, у разі явки до суду, що розглядає справу, дають показання у загальному порядку.
Чому тільки свідки? Вважаємо, що це правило стосується і
осіб, які беруть участь у справі.