Науково-практичний коментар до ст. 157 Сімейного кодексу України
Стаття 157. Вирішення батьками питань щодо
виховання ди-
тини
1. Питання виховання дитини вирішується
батьками
спільно.
2. Той із батьків, хто проживає окремо від
дитини, зобо-
в\’язаний брати участь у її вихованні і має
право на особис-
те спілкування з нею.
3. Той із батьків, з ким проживає дитина,
не має права
перешкоджати тому з батьків, хто проживає
окремо, спіл-
куватися з дитиною та брати участь у її
вихованні, якщо
таке спілкування не перешкоджає нормальному
розвитко-
ві дитини.
4. Батьки мають право укласти договір щодо
здійснення
батьківських прав та виконання обов\’язків
тим з них, хто
проживає окремо від дитини.
Той з батьків, хто проживає з дитиною, у
разі його ухи-
лення від виконання договору зобов\’язаний
відшкодувати
матеріальну та моральну шкоду, завдану
другому з бать-
ків.
1. Виховання дитини відноситься до
найважливіших пи-
тань життя сім\’ї, тому має вирішуватися
матір\’ю та батьком
спільно. Це загальне законодавче правило
відповідає консти-
туційним засадам рівності прав та
обов\’язків жінки і чоло-
віка.
Паритетність у виборі форм, методів виховання,
виборі нав-
чального закладу, визначенні конфесійної
належності зумов-
лює необхідність порозуміння між матір\’ю та
батьком дити-
ни. На жаль, численними є випадки
самоусунення, найчас-
тіше саме з боку батька, від участі у
вихованні дитини. Ця
обставина зумовлює покладення обов\’язку по
вихованню ди-
тини фактично на плечі одного з батьків, як
правило, матері.
Відсутність батьківської лінії виховання,
особливо щодо
хлопчиків, справляє на них негативний
вплив, а брак мате-
ринської любові є психологічною травмою на
все життя.
Якщо батьком є той, хто з матір\’ю дитини не
перебуває в
шлюбі, участі у вихованні дитини він,
здебільшого, не бере.
Найчастіше це є наслідком затяжного
судового процесу про
визнання батьківства, який остаточно
віддаляє близьких лю-
дей.
Відповідно до частини третьої статті 9
Конвенції про права
дитини, дитина, яка не проживає з одним чи
обома батьками,
має право підтримувати на регулярній основі
особисті і прямі
контакти з обома батьками, за винятком
випадків, коли це
суперечить інтересам дитини.
Життєва порада: дитина має природну потребу
і право спіл-
куватися з батьком. Треба стерпіти образу,
пов\’язану з не-
шлюбним материнством і відмовою від шлюбу
чи з розірван-
ням шлюбу, і, застерігаючи себе від
майбутніх докорів
сумління, не перешкоджати його особистим
контактам з ди-
тиною. В інтересах дитини треба зробити
все, щоб батько у
неї був не лише як запис у свідоцтві про
народження.
Р. тричі добивався зустрічі з дитиною, але
кожен раз дитину
ховали від нього. Після четвертої невдалої
спроби він уже
ніколи до дитини не приходив.
2. Правило частини другої статті 157 СК
додатково підкрес-
лює обов\’язок того з батьків, хто проживає
окремо від дити-
ни, брати участь у її вихованні, хоча
збереження у нього цьо-
го обов\’язку прямо випливає зі статті 141
СК.
Брати участь у вихованні дитини можна
по-різному: через
листування, телефонні розмови тощо. У цій
статті наголошу-
ється на прямих контактах з дитиною, тобто
на побаченні з
нею, що є основною формою особистого
спілкування.
3. Праву того з батьків, хто проживає
окремо від дитини,
кореспондує обов\’язок того, з ким проживає
дитина, не чини-
ти йому перешкод у здійсненні свого права.
Л. поїхала в Італію на заробітки, семирічна
дочка залишила-
ся з батьком, бабусею та дідусем. Л.
систематично телефону-
вала, передавала гроші. Коли через три роки
повернулася до
Києва, її не допустили до дитини, дівчинці
було заборонено
спілкуватися з матір\’ю навіть по телефону.
Тривала відсутність матері не звільняє її
від обов\’язку ви-
ховувати дитину і не позбавляє її права на
особисте спілку-
вання з нею.
Щоб не травмувати маму, Н. таємно щотижня
зустрічався з
батьком. Виграшу від заборони синові
спілкуватися з бать-
ком мати не одержала. Навпаки, Н. привчився
говорити не-
правду. Крім того, вона позбавила себе
будь-якої інформації
про характер цих зустрічей і можливості
впливу на них.
4. Створення перешкод у спілкуванні з
дитиною за місцем
її проживання не виключає права батька
(найчастіше саме він
є скривдженою особою) побачитися з дитиною
у дитячому
садку, школі чи у закладі охорони здоров\’я.
Той, з ким проживає дитина, не може
вимагати від керів-
ників цих закладів створити батькові чи
матері перешкоди у
спілкуванні з дитиною. Адже, як уже
зазначалося, окреме
проживання одного з батьків не зменшує
обсягу його обов\’яз-
ків та прав щодо дитини.
5. Відповідно до частини другої статті 15
Закону України
\”Про охорону дитинства\”, батьки, які
проживають окремо
від дитини, мають право спілкуватися з нею,
якщо судом ви-
знано, що таке спілкування не
перешкоджатиме нормально-
му вихованню дитини.
Така законодавча норма є помилковою.
Виходить, що у
прикладі з Л. їй належить наперед
звернутись до суду і лише
тоді, коли суд визнає, що її спілкування з
дитиною не зашко-
дить її вихованню, вона одержить відповідне
право. Отже, зі
статті 15 цього Закону випливає, що у
кожному випадку спіл-
кування матері чи батька з дитиною, з якою
вони не прожива-
ють, є шкідливим для неї.
Логіка правила частини третьої статті 157
СК є іншою: по-
ведінка того з батьків, хто проживає
окремо, не вважається
неправомірною. Навпаки, неправомірною є
поведінка того,
хто перешкоджає матері чи батькові бачитися
з дитиною.
6. Спілкування з матір\’ю та батьком – це право,
а не обо-
в\’язок дитини. Якщо дитина через певні
обставини відмовля-
ється бачитися з матір\’ю чи батьком,
силувати її ніхто не має
права. Такий примус був би актом неповаги
до дитини.
Восьмирічна С. була свідком жорстокого
побиття матері. Пе-
ренісши переляк, вона боялася батька,
категорично запере-
чуючи можливість зустрічі з ним.
У такій ситуації зміни у ставленні до
батька можуть наста-
ти лише з часом.
7. Чи має право мати дитини звернутися з
позовом до бать-
ка про спонукання його до реального
виконання обов\’язку
брати участь у вихованні дитини? Відповідно
до статті 154 СК
мати має право звернутися до суду з позовом
про захист прав
та інтересів дитини.
Після розірвання шлюбу Ш. протягом року
жодного разу не
зустрічався з донькою. Т. дуже серйозно
переживала розлу-
ку з батьком. Вона видивлялася у вікно,
коли він ішов на ро-
боту і повертався з неї до свого нового
дому, готувала йому
маленькі подарунки, за якими він так і не
прийшов.
За таких умов мати має право вимагати
захисту права Т. на
належне батьківське виховання. Не
виключено, що сам факт
пред\’явлення матір\’ю цього позову буде
достатнім для усвідо-
млення батьком своєї неправоти.
Задовольняючи позов, суд має визначити дні,
години, міс-
це спілкування батька з дитиною. Звичайно,
було б добре, як-
би дитина про наявність такого рішення суду
не знала.