Науково-практичний коментар до ст. 173 Сімейного кодексу України
Стаття 173. Роздільність майна батьків і дітей
1. Батьки і діти, зокрема ті, які спільно
проживають,
можуть бути самостійними власниками майна.
2. При вирішенні спору між батьками та
малолітніми,
неповнолітніми дітьми, які спільно
проживають, щодо на-
лежності їм майна вважається, що воно є
власністю бать-
ків.
1. У статті 77 КпШС, аналогічній за назвою
із статтею 173
СК, було записано: \”За життя батьків діти
не мають права на
їх майно, так само як і батьки не мають
права на майно
дітей\”.
Ця норма була більш ніж спірною. Малося,
певно, на увазі,
що діти одержать право власності на майно
батьків лише піс-
ля смерті батьків, а отже, за життя батьків
претендувати на
нього не можуть.
Однак обсяг прав на майно не вичерпується
правом власно-
сті. Для дітей важливим є також право
користування батьків-
ським майном: від побутових речей до
квартири чи будинку.
2. Стаття 173 СК побудована на інших
засадах. Для виправ-
дання старої назви у частині першій статті
173 СК наголоше-
но на тому, що мати, батько та дитина
можуть бути самостій-
ними власниками майна. Хоча це право
випливає із загальної
цивільної правоздатності і додаткового
наголошення на ньо-
му не потребує, однак таке дублювання є
виправданим: стат-
тя підкреслює право щонаймолодшої дитини
бути власником.
3. У частині другій статті 173 СК
сформульована правова
презумпція, яка віддає відповідні
пріоритети батькам чи од-
ному із них. Тому якщо при поділі майна,
набутого за час
шлюбу, мати чи батько посилатимуться на те,
що певне май-
но є власністю дитини, а не спільною
власністю подружжя, їм
належить це довести.