Archives Січень 2014

Науково-практичний коментар до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 1.      Завдання цивільного судочинства

1. Завданнями цивільного судочинства є
справедливий, неуперед
жений та
своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою
захисту порушених, невизнаних або оспорюваних
прав, свобод чи
інтересів фізичних
осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів
держави.

1. Дана стаття визначає завдання та мету
цивільного судочинс­
тва. До завдань
судочинства вона відносить справедливий, неупе
реджений та своєчасний
розгляд і вирішення цивільних справ. Справедливим і неупередженим розгляд
справи буде там і тоді, де і коли цивільний
суд розглядає і вирішує справу, додержуючись
цивільної процесуальної
форми, правильно застосовує відповідні



норми матеріального права, оцінює докази без стороннього впли­ву, постановляє законне та обгрунтоване судове
рішення, коли суд­
ді не є особисто,
прямо чи побічно заінтересованими в результаті
розгляду справи. Що стосується своєчасного розгляду і вирішення справи, то це завдання, як не дивно,
трансформується далі в ЦПК (ст. 130) у швидке вирішення справи (більш детально
див. комен­
тарі до ст.ст. 130, 157 ЦПК).

2. Метою цивільного судочинства є захист
порушених, невиз­наних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб,
прав та інтересів юридичних осіб,
інтересів держави. Цією статтею
завдання
захисту прав, свобод чи інтересів фізичної особи (люди­ни – ст. 24
ЦК України), на відміну від законодавства, що діяло раніше, висувається для судів на перше місце.
Згідно зі ст. З Конс­
титуції України
людина, її життя і здоров\’я, честь і гідність, недо­
торканність і безпека визнаються в Україні
найвищою соціальною
цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії
визначають зміст і спрямованість діяльності
держави. Як зазначено у розділі
IVКон­цепції вдосконалення судівництва
для утвердження справедливого
суду в
Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої
Указом Президента України від 10.05.06 №361 (далі
– Концепція),
цивільне судочинство
слід розглядати як послугу держави щодо вирішення приватноправових спорів
сторонам, які самостійно не
можуть їх урегулювати.

Поняття «охорона права» є більш широким, ніж
застосоване у
цій статті поняття
«захист права». Тому Пленум Верховного Суду
України вказував судам, як на одне з їх завдань, на необхідність запобігання злочинам та іншим правопорушенням при
розгляді
кримінальних і цивільних справ та здійснення рішучих заходів щодо їх усунення (див. Постанову Пленуму № 5 від
22.08.80 зі змі­
нами, внесеними
постановами № 8 від 22.12.83, № 13 від 25.12.92,
№3від 13.01.95 і № 12 від
03.12.97).

Read More