Науково-практичний коментар до ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України
Стаття 14. Обов\’язковість судових рішень
1. Судові рішення, що набрали законної сили,
обов\’язкові для всіх органів
державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи
службових осіб та громадян і
підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на
обов\’язковість яких надана Верховною
Радою України, – і за її межами.
2. Невиконання
судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
3. Обов\’язковість
судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості
звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права,
свободи чи інтереси.
1. Стаття 124
Конституції України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем
України і є обов\’язковими до виконання на всій території України.
Конституційне положення коментована стаття розтлумачує як по суб\’єктах, так і по території, на яку розповсюджується обов\’язковість судових рішень.
2. Суб\’єктами,
на яких поширюється обов\’язковість судових рішень, коментована стаття вважає всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян. Остання вказівка статті є, мабуть, дещо звуженою.
Згідно з частиною 2 ст. 410 цього Кодексу іноземні особи, тобто
іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації мають процесуальні права та обов\’язки нарівні з фізичними і юридичними
особами України (за загальним правилом).
Що стосується території, на яку розповсюджується
обов\’язковість судових рішень, то,
крім території України, коментована стаття передбачає, що у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода
на обов\’язковість яких надана Верховною Радою України, рішення українських
судів можуть бути обов\’язковими і за межами України.
3.
Рішення суду відповідно до процесуального законодавства є обов\’язковим уже з
моменту його винесення і проголошення. Але
з моменту набрання ним законної сили воно стає загальнообов\’язковим,
тобто обов\’язковим не тільки для суду, не тільки
для інших учасників цивільної справи, а й для всіх органів, підприємств,
установ, організацій, посадових осіб і громадян, і підлягає виконанню на всій території України. Так, наприклад, рішення
суду про встановлення батьківства є обов\’язковим для органів державної
реєстрації актів цивільного стану, рішення суду про задоволення позову про
стягнення аліментів і відповідний йому виконавчий лист обов\’язкові для
організації, де працює боржник.
4. Рішення,
ухвала чи постанова суду (судді), що набрали законної сили, є перешкодою для
звернення до суду лише тоді, коли ними вирішено спір між тими
самими сторонами, про той самий предмет і
на тих самих підставах. Тому частина 3 коментованої статті цього Кодексу і
передбачає правило, згідно з яким обов\’язковість судового рішення не
позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду,
якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.