Archives Січень 2014

Стаття
152.   Види забезпечення позову

1.  Позов забезпечується:

1)  накладенням
арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і
знаходяться у нього або в інших осіб;

2)      забороною
вчиняти певні дії;

3)      встановленням
обов\’язку вчинити певні дії;

4)      забороною іншим
особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи
виконувати щодо нього інші зобов\’язання;

5)      зупиненням
продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це
майно або про виключення його з опису; 

6)         зупиненням стягнення на підставі виконавчого
документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7)        передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання
іншим особам. 

2.      У разі необхідності судом можуть бути застосовані
інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

3.       Види забезпечення позову мають бути співмірними із
заявлени­ми позивачем
вимогами.

4.    Не допускається забезпечення позову шляхом
накладення арешту на заробітну плату, пенсію та
стипендію, допомогу по загальнообов\’язковому державному
соціальному страхуванню, яка виплачується у зв\’язку з тимчасовою
непрацездатністю (включаю­ чи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по
безробіттю. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про
відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров\’я або смертю фізичної особи,
про відшкодування збитків, завданих злочином.

5.      Не може бути
накладено арешт на предмети, що швидко псу­ються.

6.      Не допускається
забезпечення позову шляхом зупинення тимча­сової адміністрації або ліквідації
банку заборони або встановлення обов\’язку вчиняти певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або Національному банку України здійсненні
тимчасової адміністрації
чи ліквідації банку.

1.       Коментована стаття визначає способи
забезпечення позову, з яких
найбільш істотним і поширеним  У судовій
практиці є накла­дання арешту на майно або грошові суми,
що належать відпові­дачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Як
підкреслюється із п. 6 постанови № 9
Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. «Про практику
застосування судами процесуаль­ного законодавства при розгляді цивільних справ
по першій ін­станції», суди повинні мати на указі, що накладання арешту на
майно і грошові суми провадиться ³ додержанням вимог, зазна­чених у
ЦПК, умов звернення стягнення. При цьому треба мати на увазі, що забезпечення
позову відносно заробітної плати та інших
доходів, зазначених у частині четвертій цієї статті, за за­гальним правилом не допускається ^завинятком позовів про стяг­нення
аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров\’я, ^а також смертю фізичної осо­би, про
відшкодування збитків, задних злочином. Не може бути забезпечення позову шляхом накладання арешту на предмети, що швидко
псуються.

2.       Арешт майна являє собою заборону розпорядження май­ном до набрання рішенням законної сили або до
скасування ух­вали про забезпечення позову. Арешт майна складається з про­ведення
його опису, оголошення заборони розпоряджатися ним, а за необхідності –
обмеження права користування майном або його
передача на зберігання іншим особам. Арешт, опис і вилу­чення майна
провадяться державним виконавцем за правилами ст.
55 та іншими Закону України « ^Про виконавче провадження» (див. докладніше: Тертышников В.0. Тертышников Р.В., Макарен­ко О.В. Закон Украины «Об исполнительном производстве». Науч­но-практический комментарий.– Х> 2005. – С. 148-
151).