Archives Січень 2014

Стаття
100.   Підстави для відмови у прийнятті
заяви про видачу судового наказу

1.  Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу
судового наказу, якщо:

1)   заявлено вимогу, не
передбачену статтею 96 цього Кодексу;

2)     із заяви і поданих
документів вбачається спір про право.

2.  Про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу.

1.   Коментована
стаття визначає передумови права на подання за­яви про видачу судового наказу. Це питання необхідно вирішувати судді
перш за все. Лише після цього суддя повинен вирішувати пи­тання про додержання порядку реалізації цього
права (підсудність, дієздатність, додержання вимог закону про реквізити
заяви).

2.    Стаття
передбачає дві таких вимоги. По-перше, формальна вимога – належить чи не
належить заявлена вимога до переліку вимог,
за якими може бути видано судовий наказ. У даному разі суддя перевіряє, чи
належить до цивільної юрисдикції у порядку наказного провадження вимога, яка заявляється до суду. По-друге, суддя
перевіряє зазначений у заяві предмет розгляду. І якщо пред­метом розгляду є спір про право цивільне, то такі
вимоги; також не належать до цивільної юрисдикції наказного провадження.

Як уявляється, у статті необхідно передбачити
також обов\’язок судді перевіряти
наявність правоздатності заявника за вимогою, тобто наявність юридичної
заінтересованості.

3.  У разі
недодержання передбачених статтею умов, суддя пос­тановляє ухвалу про відмову у
прийнятті заяви про видачу судо­вого наказу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку (ст. 293 цього Кодексу). Але коментована
стаття не регламентує процесуальне оформлення рішення суду
про прийняття заяви про видачу наказу до судового розгляду. У зв\’язку з тим, що з момен­том відкриття провадження у справі пов\’язані певні процесуальні та матеріальні наслідки, вважаємо, що відкриття провадження у справі
повинно оформлюватися постановлениям ухвали, яка ос­карженню не підлягає, тому що не вирішує питання
по суті, а лише починає провадження з його вирішення.

Read More