Науково-практичний коментар до ст. 128 Сімейного кодексу України
Стаття 128. Визнання батьківства за рішенням суду
1. За відсутності заяв, право на подання яких встанов-
лено статтями 126 і 127 цього Кодексу, батьківство щодо
дитини може бути визнане за рішенням суду.
2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відо-
мості, що засвідчують походження дитини від певної осо-
би, зібрані відповідно до Цивільного процесуального ко-
дексу України.
3. Позов про визнання батьківства може бути пред\’яв-
лений матір\’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою,
яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною,
яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред\’явле-
ний особою, яка вважає себе батьком дитини.
4. Позов про визнання батьківства приймається судом,
якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації наро-
джень вчинено відповідно до частини першої статті 135
цього Кодексу.
1. В останні періоди нашої історії підстави визначення
по-
ходження дитини від особи, яка не подала заяви про
визнан-
ня себе батьком, неодноразово змінювалися. Так, за
Кодексом
законів про акти громадянського стану, про сім\’ю та опіку
УСРР 1919 р. існували несудова і судова процедури
встанов-
лення батьківства. Кодекс законів про сім\’ю, опіку, шлюб
і
акти громадянського стану УСРР 1926 р. допускав можли-
вість встановлення батьківства судом на підставі
різноманіт-
них доказів.
Указ Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 р.
скасував можливість судового встановлення батьківства. На
підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР від 15
вересня
1945 р. стаття 2 Кодексу законів про сім\’ю, опіку, шлюб і
ак-
ти громадянського стану зазнала істотних змін: \”При
реєст-
рації в органах запису актів громадянського стану
народжен-
ня дитини від матері, яка не перебуває в зареєстрованому
шлюбі, дитина записується за прізвищем матері з присвоєн-
ням їй по батькові за вказівкою матері\”. Отже, заповнення
графи \”Батько\” у актовому запису про народження дитини не
передбачалося.
Основи законодавства Союзу РСР та союзних республік про
шлюб та сім\’ю 1968 р. відновили судове встановлення бать-
ківства, але на інших засадах.
2. За статтею 53 КпШС суд міг встановити батьківство ли-
ше у разі доведення однієї із чотирьох обставин:
1) спільного проживання і ведення спільного господарства
матір\’ю і особою, яка припускається батьком дитини;
2) участі його у вихованні дитини;
3) участі його в утриманні дитини;
4) письмового, усного або в інший спосіб визнання тим,
хто
припускається батьком, свого батьківства.
Якщо жодна з цих обставин доведена не була, навіть при
великій схожості відповідача та дитини чи визнанні дитини
(внука) батьками відповідача, позов не міг бути
задоволений.
У судовій практиці був випадок, коли позивачка привела на
судове засідання двох хлопчиків-близнюків, разюче схожих
на відповідача, проте суд в позові відмовив.
Як зазначалося у частині третій статті 13 постанови Пле-
нуму Верховного Суду України \”Про застосування судами
деяких норм Кодексу про шлюб та сім\’ю України\” від 12
червня 1998 р. № 116, підставою встановлення батьківства
(факту батьківства) може бути не сам по собі факт
біологіч-
ного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджу-
ють спільне проживання матері й особи, яку та вважає
бать-
ком дитини, ведення ними спільного господарства до наро-
дження останньої, або спільне її виховання чи утримання,
або ж докази, що достовірно підтверджують визнання осо-
бою батьківства.
3. Конституційна норма про захист материнства та дитинс-
тва була стимулом для пошуку більш справедливого рішення.
Шукати його було нескладно, оскільки законодавству держав
Західної та Центральної Європи воно відоме віддавна.
У статті 128 СК насамперед дещо змінена термінологія:
йдеться про \”визнання\”, а не \”встановлення\” батьківства.
Адже визнання правовідношення як спосіб захисту грунту-
ється на встановленні певних обставин. Відповідно до
цього
визнання батьківства судом можливе лише завдяки встанов-
ленню кровного споріднення між дитиною і певним чоло-
віком.
Доречі, для довідки, У 2001 р. у суди України надійшло 1496 позовів про
встановлення батьківства, а у першому півріччі 2002 р. –
546
таких позовів.
4. У цивільному процесі доказом можуть бути будь-які фак-
тичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або
відсутність обставин, що обЄрунтовують вимоги та
заперечен-
ня сторін, та інші обставини, що мають значення для
правиль-
ного вирішення справи. Керуючись цим загальним правилом,
у частині другій статті 128 СК допускаються будь-які
докази
(відомості), які засвідчують походження дитини.
У сучасних умовах основним доказом батьківства буде ви-
сновок судово-генетичної експертизи.
А. пред\’явила позов до Т. про визнання батьківства щодо
си-
на.
На підтвердження дружніх стосунків з Т. позивачка пред-
ставила суду фотографії, коли вони разом відпочивали на
морі.
За свідченням В. та С., позивачка і відповідач
зустрічалися
протягом двох років, їхні зустрічі припинилися після того,
як А. оголосила про свою вагітність.
За статтею 153 КпШС цих доказів було би замало для задо-
волення позову, навіть якщо за висновком
судово-біологічної
експертизи батьківство Т. не виключалося.
За статтею 128 СК у наведеній ситуації позов підлягатиме
задоволенню.
О. та Я. познайомились випадково, на другий день вступили
в інтимні відносини, але після цього більше не
зустрічалися.
Про народження дитини Я. дізнався від матері О.
Я. заперечував своє батьківство, посилаючись на легку
поведінку О., а також на те, що не мав серйозних намірів
що-
до неї.
За клопотанням О. суд призначив судово-генетичну екс-
пертизу. Однак від проведення відповідного дослідження Я.
категорично відмовився.
Відбір матеріалів для судово-генетичної експертизи може
проводитись лише у присутності матері, дитини та
відповіда-
ча. Оскільки примусовий привід відповідача законом поки
не
передбачений, він може бути лише притягнутий до відпо-
відальності за неповагу до суду. Якщо і це не дасть
бажаного
результату, суд матиме право визнати батьківство
відповідача
на підставі його поведінки, яка може бути розцінена як
під-
твердження його батьківства.
5. Спосіб законодавчого вирішення проблеми нешлюбного
батьківства, сформульований у статті 128 СК, є не лише
засо-
бом охорони материнства і дитинства, а й дієвим засобом
під-
тримування рівня суспільної моралі. Опинившись під
абсолют-
ною загрозою встановлення батьківства, чоловіки будуть
на-
багато серйозніше ставитися до організації свого
особистого
життя, адже навіть один випадковий статевий зв\’язок може
призвести до небажаних для них юридичних наслідків.
Абсолютна, нічим формально не обмежена правова можли-
вість визнання батьківства неминуче призведе до зменшення
кількості абортів, кількість яких в Україні сягнула 1
млн.
Адже відомо, що значна частина жінок зважилася на припи-
нення вагітності саме через неможливість визнання
батьківст-
ва. У свою чергу, зменшення кількості абортів – це не
лише
зміцнення здоров\’я жінок, а й збільшення кількості
дітей.
Отже, новела частини другої статті 128 СК матиме дуже
широкий і вагомий суспільний резонанс, поступово сприяючи
виробленню нових стандартів у стосунках між жінкою та чо-
ловіком, заснованих на взаємній повазі та відповідальності.
6. Частина третя статті 128 СК містить перелік осіб, які
мо-
жуть пред\’явити позов про визнання батьківства.
До цього переліку не включено прокурора. Приклади
пред\’яв-
лення таких позовів прокурорами невідомі, але, можливо,
во-
ни є. Проте ініціатива прокурора щодо пред\’явлення такого
по-
зову буде безрезультатною, якщо мати дитини
заперечуватиме
проти цього.
Водночас, в окремих випадках (наприклад, у разі заляку-
вання негативними наслідками) пред\’явлення прокурором та-
кого позову мало би сенс, тому така можливість не може
запе-
речуватися.
7. Позов про визнання батьківства може бути пред\’явлений
тим, хто вважає себе батьком позашлюбної дитини. У цьому
випадку відповідачем у справі буде мати дитини або та
особа,
з якою дитина проживає.
8. Умовою прийняття судом позовної заяви про визнання
батьківства є реєстрація народження дитини із записом
бать-
ка відповідно до частини першої статті 135 СК, тобто за
прізвищем матері. Така вимога пов\’язана з необхідністю
пе-
ресвідчитися у тому, чи не зареєстрована інша особа
батьком
дитини.
Якщо батьком дитини відповідно до статей 126, 127 СК за-
реєстрована інша, конкретна особа, спір про батьківство
між
нею та претендентом на статус батька розглядатиметься су-
дом за статтею 129 СК на підставі аналогії закону.
Сумна
статистика: на одне народження припадає 1,2 аборта, а на
1 тис. жінок дітородного віку – 36,7 аборта. Це
предвісник націо-
нальної катастрофи!
9. Одночасно з вимогою про визнання батьківства може
бути пред\’явлена вимога про стягнення аліментів. У разі
ви-
знання батьківства аліменти будуть присуджені з дня
подан-
ня позовної заяви до суду.