Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про фінансові послуги та державне регулювання
ринків фінансових послуг
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 1, ст. 1 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 485-IV ( 485-15 ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.104
N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 13, ст.110 )
{ Щодо визнання неконституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 19-рп/2008 ( v019p710-08 ) від 02.10.2008 }
{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 27-рп/2008 ( v027p710-08 ) від 03.12.2008 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1822-VI ( 1822-17 ) від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 10, ст.106
N 2258-VI ( 2258-17 ) від 18.05.2010, ВВР, 2010, N 29, ст.392
N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 37, ст.496
N 2499-VI ( 2499-17 ) від 07.09.2010, ВВР, 2011, N 1, ст.3
N 2510-VI ( 2510-17 ) від 09.09.2010, ВВР, 2011, N 4, ст.20
N 2555-VI ( 2555-17 ) від 23.09.2010, ВВР, 2011, N 6, ст.41
N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.63
N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160
N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011, ВВР, 2011, N 36, ст.362
N 3205-VI ( 3205-17 ) від 07.04.2011, ВВР, 2011, N 41, ст.413
N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 47, ст.533
N 3462-VI ( 3462-17 ) від 02.06.2011, ВВР, 2011, N 52, ст.591
N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 7, ст.53
N 3668-VI ( 3668-17 ) від 08.07.2011, ВВР, 2012, N 12-13, ст.82
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012
N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012
N 5212-VI ( 5212-17 ) від 06.09.2012
N 5284-VI ( 5284-17 ) від 18.09.2012
N 5316-VI ( 5316-17 ) від 02.10.2012
N 5410-VI ( 5410-17 ) від 02.10.2012 }
{ У тексті Закону, крім пунктів 2 і 7 розділу VIII
\”Прикінцеві положення\”, слова \”Уповноважений орган\”,
\”спеціальний уповноважений орган виконавчої влади
у сфері регулювання ринків фінансових послуг\”,
\”спеціально уповноважений орган виконавчої влади у
сфері регулювання ринків фінансових послуг\” у всіх
відмінках замінено словами \”національна комісія, що
здійснює державне регулювання у сфері ринків
фінансових послуг\” у відповідному відмінку, а слова
\”Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку\”
в усіх відмінках – словами \”Національна комісія з
цінних паперів та фондового ринку\” у відповідному
відмінку згідно із Законом N 3610-VI ( 3610-17 ) від
07.07.2011 }
{ У тексті Закону слова \”Державна комісія з цінних паперів та
фондового ринку\” в усіх відмінках замінено словами
\”Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку\” у
відповідному відмінку згідно із Законом N 5042-VI ( 5042-17 )
від 04.07.2012 }
Цей Закон встановлює загальні правові засади у сфері надання
фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій
за діяльністю з надання фінансових послуг.
Метою цього Закону є створення правових основ для захисту
інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення
діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових
послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у
фінансовому секторі України.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
1) фінансова установа – юридична особа, яка відповідно до
закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші
послуги (операції), пов\’язані з наданням фінансових послуг, у
випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного
реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ
належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії,
довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального
пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші
юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання
фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, – інші
послуги (операції), пов\’язані з наданням фінансових послуг;
{ Пункт 1 частини першої статті 1 в редакції Закону N 2510-VI
( 2510-17 ) від 09.09.2010 }
2) кредитна установа – фінансова установа, яка відповідно до
закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові
кредити на власний ризик;
3) фінансовий кредит – кошти, які надаються у позику
юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент;
4) фінансові активи – кошти, цінні папери, боргові
зобов\’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних
паперів;
5) фінансова послуга – операції з фінансовими активами, що
здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за
рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і
за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою
отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових
активів;
6) ринки фінансових послуг – сфера діяльності учасників
ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних
фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні
послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг,
інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах
ринків, що забезпечують обіг фінансових активів;
7) учасники ринку фінансових послуг – особи, які відповідно
до закону мають право надавати фінансові послуги на території
України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких
послуг на ринках фінансових послуг; об\’єднання фінансових установ,
включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться
органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових
послуг; споживачі фінансових послуг. Законами з питань регулювання
окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники
ринків фінансових послуг;
{ Пункт 7 частини першої статті 1 в редакції Закону N 3462-VI
( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
8) істотна участь – пряме та опосередковане, самостійне або
спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками
статутного (складеного) капіталу або права голосу придбаних акцій
(часток) юридичної особи або незалежна від формального володіння
можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної
особи;
{ Пункт 8 частини першої статті 1 в редакції Закону N 3462-VI
( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
9) саморегулівна організація – неприбуткове об\’єднання
фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх
членів та інших учасників ринків фінансових послуг та якому
делегуються відповідними державними органами, що здійснюють
регулювання ринків фінансових послуг, повноваження щодо
розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових
послуг та/або сертифікації фахівців ринку фінансових послуг.
Законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг
можуть бути передбачені додаткові повноваження, які можуть
делегуватися саморегулівним організаціям;
10) державне регулювання ринків фінансових послуг –
здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду
за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів
фінансових послуг та запобігання кризовим явищам;
11) професійна таємниця – матеріали, документи, інші
відомості, якими користуються в процесі та у зв\’язку з виконанням
своїх посадових обов\’язків посадові особи державних органів, що
здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, та особи, які
залучаються до здійснення цих функцій, і які забороняється
розголошувати у будь-якій формі до моменту прийняття рішення
відповідним уповноваженим державним органом;
{ Пункт 12 частини першої статті 1 виключено на підставі
Закону N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }
13) асоційована компанія – юридична особа, в якій інша
юридична особа володіє прямо та/або опосередковано 20 або більше
відсотками статутного капіталу та/або голосів;
{ Частину першу статті 1 доповнено терміном згідно із Законом
N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 }
14) дочірня компанія – юридична особа, яка контролюється
іншою юридичною особою (материнською компанією);
{ Частину першу статті 1 доповнено терміном згідно із Законом
N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 }
15) компанія з надання допоміжних послуг – юридична особа,
яка не є фінансовою установою, діяльність якої полягає в наданні
послуг з інформаційних технологій, володіння або управління
майном, з обробки даних або будь-яких подібних послуг, які
необхідні для здійснення фінансовою установою діяльності з надання
фінансових послуг;
{ Частину першу статті 1 доповнено терміном згідно із Законом
N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 }
16) контролер – фізична особа або юридична особа, щодо якої
не існує контролерів – фізичних осіб та яка має можливість
здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність
юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння
самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі,
що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного
капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від
формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи
будь-яким іншим чином;
{ Частину першу статті 1 доповнено терміном згідно із Законом
N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 }
17) контроль – можливість здійснювати вирішальний вплив на
управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або
опосередкованого володіння однією особою самостійно або разом з
іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає
еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або
голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння
можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким
іншим чином;
{ Частину першу статті 1 доповнено терміном згідно із Законом
N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 }
18) материнська компанія – юридична особа, яка контролює іншу
юридичну особу (дочірню компанію);
{ Частину першу статті 1 доповнено терміном згідно із Законом
N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 }
19) небанківська фінансова група – група юридичних осіб, які
мають спільного контролера (крім банку), що складається з двох або
більше фінансових установ, у якій небанківська фінансова установа
(небанківські фінансові установи) здійснює переважну діяльність.
Небанківська фінансова холдингова компанія та компанія з
надання допоміжних послуг, яка має спільного контролера з
учасниками небанківської фінансової групи, входять до складу
небанківської фінансової групи.
Переважна діяльність у групі здійснюється небанківською
фінансовою установою (небанківськими фінансовими установами), якщо
середньоарифметичне значення активів за останні чотири звітних
квартали небанківської фінансової установи (небанківських
фінансових установ) становить 50 і більше відсотків сукупного
розміру середньоарифметичних значень активів усіх фінансових
установ, що входять до цієї групи, за цей період.
Розрахунок переважної діяльності небанківської фінансової
групи здійснюється щороку станом на 1 січня у порядку, визначеному
цією статтею;
{ Частину першу статті 1 доповнено терміном згідно із Законом
N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 }
20) небанківська фінансова холдингова компанія – фінансова
холдингова компанія, переважною діяльністю фінансових установ, які
є її дочірніми та асоційованими компаніями, є небанківська;
{ Частину першу статті 1 доповнено терміном згідно із Законом
N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 }
{ Пункт 21 частини першої статті 1 виключено на підставі
Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
22) учасники небанківської фінансової групи – банки та інші
фінансові установи, небанківська фінансова холдингова компанія,
компанії з надання допоміжних послуг, які мають спільного
контролера;
{ Частину першу статті 1 доповнено терміном згідно із Законом
N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 }
23) фінансова група – банківська група, небанківська
фінансова група;
{ Частину першу статті 1 доповнено терміном згідно із Законом
N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 }
24) фінансова холдингова компанія – юридична особа, основним
видом діяльності якої є участь у статутному капіталі юридичних
осіб, та діяльність фінансових установ, які є її дочірніми та/або
асоційованими компаніями, є основною.
Діяльність фінансових установ є основною, якщо сукупне
середньоарифметичне значення їх активів за останні чотири звітних
періоди (квартали) становить 80 і більше відсотків сукупного
розміру середньоарифметичних значень активів усіх дочірніх та
асоційованих компаній за цей період.
{ Частину першу статті 1 доповнено терміном згідно із Законом
N 3394-VI ( 3394-17 ) від 19.05.2011 }
25) афілійована особа – юридична особа, в статутному
(складеному) капіталі якої фінансова установа має істотну участь
або яка має істотну участь у статутному (складеному) капіталі
фінансової установи;
{ Частину першу статті 1 доповнено пунктом згідно із Законом
N 3462-VI ( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
26) ділова репутація – сукупність документально підтвердженої
інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про
відповідність її господарської та/або професійної діяльності
вимогам законодавства, а для фізичної особи – також про належний
рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також
відсутність в особи судимості за корисливі злочини і за злочини у
сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в
установленому законом порядку;
{ Частину першу статті 1 доповнено пунктом згідно із Законом
N 3462-VI ( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
27) корпоративне управління – система відносин, яка визначає
правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності
господарського товариства та здійснення контролю, а також розподіл
прав і обов\’язків між органами товариства та його учасниками
стосовно управління товариством;
{ Частину першу статті 1 доповнено пунктом згідно із Законом
N 3462-VI ( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
28) пов\’язана особа – керівник фінансової установи, член
наглядової ради фінансової установи, виконавчого органу, керівник
підрозділу внутрішнього аудиту; керівник юридичної особи, яка має
істотну участь у фінансовій установі; споріднена особа фінансової
установи; афілійована особа фінансової установи; керівник,
контролер спорідненої особи фінансової установи; керівник,
контролер афілійованої особи фінансової установи; члени сім\’ї
фізичної особи, яка є керівником фінансової установи, членом
наглядової ради фінансової установи, виконавчого органу,
керівником підрозділу внутрішнього аудиту, керівником, контролером
спорідненої особи, керівником, контролером афілійованої особи
(членами сім\’ї фізичної особи вважаються її чоловік (дружина),
діти або батьки як фізичної особи, так і її чоловіка (дружини), а
також чоловік (дружина) будь-кого з дітей або батьків фізичної
особи); юридична особа, в якій члени сім\’ї фізичної особи, яка є
керівником фінансової установи, членом наглядової ради фінансової
установи, виконавчого органу, керівником підрозділу внутрішнього
аудиту, керівником, контролером спорідненої особи, керівником,
контролером афілійованої особи, є керівниками або контролерами;
{ Частину першу статті 1 доповнено пунктом згідно із Законом
N 3462-VI ( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
29) посередницькі послуги на ринках фінансових послуг –
діяльність юридичних осіб чи фізичних осіб – підприємців, що
включає консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу з
підготовки, укладення та виконання (супроводження) договорів про
надання фінансових послуг, інші послуги, визначені законами з
питань регулювання окремих ринків фінансових послуг;
{ Частину першу статті 1 доповнено пунктом згідно із Законом
N 3462-VI ( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
30) структура власності – система взаємовідносин юридичних та
фізичних осіб, що дає змогу визначити всіх осіб, які мають істотну
участь в юридичній особі, у тому числі відносини контролю між ними
щодо такої юридичної особи;
{ Частину першу статті 1 доповнено пунктом згідно із Законом
N 3462-VI ( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
31) спільний контроль – розподіл контролю за господарською
діяльністю відповідно до договору про спільну діяльність;
{ Частину першу статті 1 доповнено пунктом згідно із Законом
N 3462-VI ( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
32) споріднена особа – юридична особа, яка має спільних з
фінансовою установою власників істотної участі.
{ Частину першу статті 1 доповнено пунктом згідно із Законом
N 3462-VI ( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
2. Інші терміни, які вживаються в цьому Законі,
застосовуються у значенні законів України з питань регулювання
окремих ринків фінансових послуг.
Стаття 2. Сфера дії Закону
1. Цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками
ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання
фінансових послуг.
2. Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього
Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють
особливості їх діяльності.
3. Положення цього Закону не поширюються на:
діяльність в Україні фінансових установ, які мають статус
міжурядових міжнародних організацій;
діяльність Державного казначейства України та державних
цільових фондів.
Стаття 3. Законодавство про регулювання діяльності з надання
фінансових послуг
1. Відносини, що виникають у зв\’язку з функціонуванням
фінансових ринків та наданням фінансових послуг споживачам,
регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим Законом,
іншими законами України з питань регулювання ринків фінансових
послуг, а також прийнятими згідно з цими законами
нормативно-правовими актами.
Розділ II
УМОВИ НАДАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
Стаття 4. Фінансові послуги
1. Фінансовими вважаються такі послуги:
1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх
чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення
розрахунків;
2) довірче управління фінансовими активами;
3) діяльність з обміну валют;
4) залучення фінансових активів із зобов\’язанням щодо
наступного їх повернення;
5) фінансовий лізинг;
6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах
фінансового кредиту;
7) надання гарантій та поручительств;
8) переказ коштів; { Пункт 8 частини першої статті 4 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2756-VI ( 2756-17 ) від
02.12.2010 }
9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального
пенсійного забезпечення; { Пункт 9 частини першої статті 4 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3668-VI ( 3668-17 ) від
08.07.2011 }
10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що
підлягає ліцензуванню; { Пункт 10 частини першої статті 4 в
редакції Закону N 3462-VI ( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
11) факторинг;
11-1) адміністрування фінансових активів для придбання
товарів у групах; { Частину першу статті 4 доповнено пунктом 11-1
згідно із Законом N 3462-VI ( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у
пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону.
Стаття 5. Право на здійснення операцій з надання фінансових
послуг
1. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а
також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами –
підприємцями.
{ Частина перша статті 5 в редакції Закону N 3462-VI ( 3462-17 )
від 02.06.2011 }
2. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих
фінансових послуг встановлюються законами про діяльність
відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами
державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових
послуг.
3. Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має
право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.
4. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг
юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є
фінансовими установами, визначаються законами та
нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють
регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових
послуг, виданими в межах їх компетенції.
5. Фінансові установи мають право надавати послуги з
факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України
( 435-15 ) та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з
факторингу, може надавати послуги з пов\’язаного з цим ведення
обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого
обов\’язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та
пред\’явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників
товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги,
спрямовані на одержання коштів від боржника.
{ Статтю 5 доповнено частиною п\’ятою згідно із Законом N 2510-VI
( 2510-17 ) від 09.09.2010 }
Стаття 6. Договір про надання фінансових послуг
1. Фінансові послуги відповідно до положень цього Закону
надаються суб\’єктами господарювання на підставі договору. { Абзац
перший частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3462-VI ( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:
1) назву документа;
2) назву, адресу та реквізити суб\’єкта господарювання;
{ Пункт 2 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3462-VI ( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
3) прізвище, ім\’я і по батькові фізичної особи, яка отримує
фінансові послуги, та її адресу;
4) найменування, місцезнаходження юридичної особи;
5) найменування фінансової операції;
6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі,
строки його внесення та умови взаєморозрахунків;
7) строк дії договору;
8) порядок зміни і припинення дії договору;
9) права та обов\’язки сторін, відповідальність сторін за
невиконання або неналежне виконання умов договору;
9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій
статті 12 цього Закону, надана клієнту; { Частину першу статті 6
доповнено пунктом 9-1 згідно із Законом N 3462-VI ( 3462-17 ) від
02.06.2011 }
10) інші умови за згодою сторін;
11) підписи сторін.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері
ринків фінансових послуг, встановлює додаткові вимоги до договорів
про надання фінансових послуг фізичним особам, якщо це не
врегульовано законом.
При укладенні договору юридична або фізична особа мають право
вимагати у суб\’єкта підприємницької діяльності надання балансу або
довідки про фінансове становище, підтверджені аудитором
(аудиторською фірмою), а також бізнес-план, якщо інше не
передбачено законодавством України.
2. Фінансовим установам забороняється в односторонньому
порядку збільшувати розмір процентної ставки або інших платежів,
передбачених кредитним договором або графіком погашення боргу, за
винятком випадків, встановлених законом.
{ Статтю 6 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1822-VI
( 1822-17 ) від 21.01.2010 }
3. Фінансовим установам забороняється вимагати дострокового
погашення несплаченої частини боргу за кредитом та розривати в
односторонньому порядку укладені кредитні договори у разі незгоди
позичальника із пропозицією фінансової установи збільшити
процентну ставку або інший платіж, передбачений кредитним
договором або графіком погашення боргу.
{ Статтю 6 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1822-VI
( 1822-17 ) від 21.01.2010 }
4. Підстави, порядок та правові наслідки припинення дії
договорів про надання фінансових послуг визначаються цивільним
законодавством, законами з питань регулювання окремих ринків
фінансових послуг, а також укладеними відповідно до них
договорами.
Розділ III
УМОВИ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ
ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ
Стаття 7. Умови початку діяльності
1. Юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги,
зобов\’язана звернутися до відповідного органу державного
регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних
днів з дати державної реєстрації для включення її до державного
реєстру фінансових установ.
{ Частина перша статті 7 в редакції Закону N 2555-VI ( 2555-17 )
від 23.09.2010 }
2. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових
послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на
здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
3. Фінансова установа може розпочати надання фінансових
послуг, лише якщо:
1) облікова і реєструюча система відповідає вимогам,
встановленим нормативно-правовими актами;
2) внутрішні правила фінансової установи, узгоджені з
вимогами законів України та нормативно-правових актів державних
органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових
послуг;
3) професійні якості та ділова репутація персоналу
відповідають встановленим законом вимогам.
Стаття 8. Організаційні правила
1. Фінансові установи можуть створюватися у будь-якій
організаційно-правовій формі, якщо закони з питань регулювання
окремих ринків фінансових послуг не містять спеціальних правил та
обмежень.
2. Закони України з питань регулювання діяльності
господарських товариств та юридичних осіб інших
організаційно-правових форм застосовуються до фінансових установ з
урахуванням особливостей, визначених цим Законом та законами з
питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.
3. Корпоративне управління у фінансових установах
здійснюється відповідно до законів з питань діяльності
господарських товариств з урахуванням вимог цього Закону та інших
законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.
{ Статтю 8 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 3462-VI
( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
Стаття 9. Капітал
1. Мінімальний розмір капіталу фінансових установ, необхідний
для їх заснування, та загальні вимоги до регулятивного капіталу,
що необхідний для їх функціонування, визначаються законами України
з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.
2. При створенні фінансової установи або у разі збільшення
розміру зареєстрованого статутного (складеного) капіталу,
статутний (складений) капітал повинен бути сплачений у грошовій
формі та розміщений на банківських рахунках комерційних банків,
які є юридичними особами за законодавством України, якщо інше не
передбачено законами України з питань регулювання окремих ринків
фінансових послуг.
3. Продаж та придбання частки у статутному (складеному)
капіталі здійснюються на умовах, встановлених законодавством
України.
4. Вимоги щодо джерел походження коштів, за рахунок яких
формується статутний (складений) капітал фінансової установи,
встановлюються законом.
{ Статтю 9 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 3462-VI ( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
5. Юридична чи фізична особа, яка має намір набути істотної
участі у фінансовій установі (крім корпоративного інвестиційного
фонду) або збільшити її таким чином, що зазначена особа буде прямо
чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75
відсотків статутного (складеного) капіталу такої фінансової
установи чи права голосу придбаних акцій (часток) в органах
фінансової установи, зобов\’язана отримати письмове погодження
органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових
послуг, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання
окремих ринків фінансових послуг. { Абзац перший частини п\’ятої
статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5042-VI
( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
Для отримання такого погодження відповідна юридична чи
фізична особа (заявник) подає органу, який здійснює державне
регулювання ринків фінансових послуг, інформацію, передбачену
нормативно-правовими актами зазначеного органу, зокрема про
власний фінансовий стан та ділову репутацію, а також про
структуру власності (для юридичної особи). Фінансовим станом
заявника є сукупність показників, що відображають його реальні та
потенційні фінансові можливості, у тому числі рівень ліквідності,
платоспроможності та фінансової стійкості, забезпеченості власними
оборотними коштами (власним капіталом) та їх ефективного
використання, а також оцінка здатності заявника у майбутньому
надавати в разі потреби додаткову фінансову підтримку фінансовій
установі.
{ Статтю 9 доповнено частиною п\’ятою згідно із Законом N 3462-VI
( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
6. Орган, який здійснює державне регулювання ринків
фінансових послуг, відмовляє у видачі письмового погодження
набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі у
разі, коли:
1) заявником подано неповний пакет документів, визначених
нормативно-правовими актами такого органу, або недостовірну
інформацію чи подані документи не відповідають вимогам цього
Закону або зазначених актів;
2) заявник має непогашену або незняту судимість.
Якщо заявник є юридичною особою, зазначена вимога поширюється
на членів виконавчого органу і наглядової ради такої юридичної
особи, а також на власників істотної участі у фінансовій установі,
які є фізичними особами;
3) ділова репутація або фінансовий стан заявника не
відповідає вимогам, установленим законом або нормативно-правовими
актами органу, який здійснює державне регулювання ринків
фінансових послуг;
4) у заявника відсутні власні кошти в обсязі, необхідному для
набуття або збільшення істотної участі, та/або ним не підтверджено
джерела походження коштів, що вносяться до статутного (складеного)
капіталу;
5) заявник згідно з поданими документами не відповідає
вимогам цього Закону або нормативно-правових актів органу, який
здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг;
6) органами Антимонопольного комітету України заборонено
концентрацію як таку, що призводить до монополізації чи суттєвого
обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині;
7) набуття чи збільшення істотної участі заявника у
фінансовій установі загрожуватиме інтересам вкладників та/або
інших кредиторів такої фінансової установи, розвиткові
конкурентного середовища.
{ Статтю 9 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 3462-VI
( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
7. Про подання неповного пакета документів та/або
невідповідність вимогам цього Закону та нормативно-правових актів
органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових
послуг, зазначений орган повідомляє заявнику (його уповноваженій
особі) не пізніше ніж протягом місяця з дня подання пакета
документів.
{ Статтю 9 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 3462-VI
( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
8. Орган, який здійснює державне регулювання ринків
фінансових послуг, приймає рішення про погодження або відмову у
видачі письмового погодження набуття або збільшення істотної
участі у фінансовій установі не пізніше ніж протягом місяця з дня
подання пакета документів, визначених нормативно-правовими актами
зазначеного органу.
{ Статтю 9 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 3462-VI
( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
9. У разі коли особа набуває істотної участі у фінансовій
установі або збільшує свою істотну участь до рівня, визначеного
частиною п\’ятою цієї статті, без отримання письмового погодження
органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових
послуг, зазначена особа не має права прямо чи опосередковано,
повністю чи частково користуватися правом голосу придбаних акцій
(часток) та брати будь-яким чином участь в управлінні фінансовою
установою.
{ Статтю 9 доповнено частиною дев\’ятою згідно із Законом N 3462-VI
( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
10. У разі виявлення органом, який здійснює державне
регулювання ринків фінансових послуг, факту набуття особою
істотної участі у фінансовій установі або збільшення особою своєї
істотної участі до рівня, визначеного частиною п\’ятою цієї статті,
без отримання письмового погодження органу, який здійснює державне
регулювання ринків фінансових послуг, зазначений орган призначає у
двотижневий строк довірену особу, якій передається право брати
участь у голосуванні.
Довірена особа призначається з числа осіб, запропонованих
фінансовою установою, на період до усунення порушення вимоги,
визначеної частиною п\’ятою цієї статті.
Довірена особа зобов\’язана під час голосування діяти в
інтересах кваліфікованого та зваженого управління фінансовою
установою.
{ Статтю 9 доповнено частиною десятою згідно із Законом N 3462-VI
( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
11. Рішення загальних зборів учасників, прийняті з порушенням
вимог, визначених частинами дев\’ятою та десятою цієї статті, не
мають юридичної сили.
{ Статтю 9 доповнено частиною одинадцятою згідно із Законом
N 3462-VI ( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
12. Органи, які здійснюють державне регулювання ринків
фінансових послуг, мають право надсилати запити до державних
органів, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та
фізичних осіб з метою отримання від них інформації, необхідної для
підтвердження джерел походження коштів, що використовуються для
формування статутного (складеного) капіталу фінансової установи
або набуття чи збільшення істотної участі в ній, фінансового стану
та ділової репутації власників істотної участі (осіб, які
претендують на істотну участь) у фінансовій установі. Зазначена
інформація подається органу, який здійснює державне регулювання
ринків фінансових послуг, протягом 10 робочих днів після
надходження його запиту.
{ Статтю 9 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом
N 3462-VI ( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
13. Набуття істотної участі нерезидентами у фінансовій
установі або збільшення її таким чином, що нерезидент буде прямо
чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75
відсотків статутного (складеного) капіталу такої фінансової
установи, здійснюється відповідно до вимог, встановлених цією
статтею.
{ Статтю 9 доповнено частиною тринадцятою згідно із Законом
N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
{ Текст статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3462-VI
( 3462-17 ) від 02.06.2011 }
Стаття 10. Прийняття рішень при конфлікті інтересів
1. Керівник або службовець фінансової установи не можуть
брати участь у підготовці та прийнятті рішення щодо прийняття
фінансовою установою будь-якого зобов\’язання на їх користь.
2. Керівник, службовець або призначений експерт фінансової
установи не можуть брати участь у підготовці та прийнятті рішення
на користь установи або підприємства, в якому вони, їх близькі
родичі або підприємство, яким вони володіють, мають діловий
інтерес.
3. Особа, яка є членом органу управління або службовцем
фінансової установи, може укладати договори з цією фінансовою
установою щодо надання такій особі відповідних фінансових послуг
на умовах, що не відрізняються від звичайних.
4. Особа, яка є членом органу управління фінансової установи,
не може укладати договори щодо надання цій фінансовій установі
професійних послуг (робіт), якщо загальні збори власників не
нададуть попередньої згоди на укладення такого договору.
Стаття 11. Достовірність реклами та інформації
1. Фінансовим установам забороняється поширення у будь-якій
формі реклами та іншої інформації, що містить неправдиві відомості
про їх діяльність у сфері фінансових послуг.
Стаття 12. Право клієнта на інформацію
1. Клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності
фінансової установи. Фінансові установи зобов\’язані на вимогу
клієнта надати таку інформацію:
1) відомості про фінансові показники діяльності фінансової
установи та її економічний стан, які підлягають обов\’язковому
оприлюдненню;
2) перелік керівників фінансової установи та її відокремлених
підрозділів;
3) перелік послуг, що надаються фінансовою установою;
4) ціну/тарифи фінансових послуг;
5) кількість акцій фінансової установи, які знаходяться у
власності членів її виконавчого органу, та перелік осіб, частки
яких у статутному капіталі фінансової установи перевищують п\’ять
відсотків;
6) іншу інформацію з питань надання фінансових послуг та
інформацію, право на отримання якої закріплено в законах України.
2. Фінансова установа до укладення з клієнтом договору про
надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про:
1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із
зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не
передбачено законами з питань регулювання окремих ринків
фінансових послуг;