Стаття 13. Державна реєстрація народження фізичної особи та її походження
Стаття 13. Державна реєстрація народження фізичної особи
та її походження
1. Державна реєстрація народження дитини проводиться з
одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища,
власного імені та по батькові. Походження дитини визначається
відповідно до Сімейного кодексу України ( 2947-14 ).
2. Державна реєстрація народження дитини проводиться за
письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її
народження або за місцем проживання батьків.
Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за
місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням
місцем народження дитини в актовому записі про народження може
бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання
батьків чи одного з них.
У разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не
можуть зареєструвати народження дитини, державна реєстрація
проводиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого
представника закладу охорони здоров\’я, в якому народилася дитина
чи в якому вона перебуває.
3. Державна реєстрація народження дитини проводиться не
пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження
дитини мертвою – не пізніше трьох днів.
4. Підставою для проведення державної реєстрації народження
дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я
документи, що підтверджують факт народження. { Абзац перший
частини четвертої статті 13 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
У разі народження дитини поза закладом охорони здоров\’я
документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони
здоров\’я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад
охорони здоров\’я не проводив огляд матері та дитини, документ, що
підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія
в порядку ( 9-2013-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок утворення медичної консультаційної комісії та
положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої
влади у сфері охорони здоров\’я.
Медична консультаційна комісія видає документ про народження
у разі встановлення факту народження жінкою дитини.
За відсутності документа закладу охорони здоров\’я або
медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження,
підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного
стану є рішення суду про встановлення факту народження.
{ Частина 4 статті 13 в редакції Закону N 3736-VI ( 3736-17 ) від
09.09.2011 }
5. У разі народження дитини мертвою державна реєстрація
народження проводиться без видачі свідоцтва про народження. Для
підтвердження такої реєстрації орган державної реєстрації актів
цивільного стану видає довідку про народження із зазначенням факту
мертвонародження. Державна реєстрація смерті в такому разі не
проводиться.
У разі якщо смерть дитини настала на першому тижні життя,
державна реєстрація народження проводиться з видачею довідки про
народження, у якій зазначено, що дитина померла. Державна
реєстрація смерті дитини проводиться в установленому порядку з
видачею свідоцтва про смерть.
6. Про народження дитини мертвою або про її смерть на першому
тижні життя заклад охорони здоров\’я, що надавав медичну допомогу
матері під час пологів або в якому помер новонароджений, та
судово-медична установа (якщо факт смерті встановлено поза
закладом охорони здоров\’я) повідомляють органи державної
реєстрації актів цивільного стану.
7. Державна реєстрація народження дитини, яку не забрали з
пологового будинку, іншого закладу охорони здоров\’я, підкинули або
яка була знайдена, проводиться органом державної реєстрації актів
цивільного стану за письмовою заявою представника органу опіки та
піклування.
Прізвище, ім\’я та по батькові дитини, батьки якої невідомі,
та відомості про батьків зазначаються на підставі рішення органу
опіки та піклування.
8. Державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного
року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів
цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або
інших заінтересованих осіб за наявності документів про народження
і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров\’я та
довідки з місця проживання дитини.
У разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна
реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з
пред\’явленням паспорта громадянина України. { Абзац другий частини
восьмої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5492-VI ( 5492-17 ) від 20.11.2012 }
{ Частину 9 статті 13 виключено на підставі Закону N 3736-VI
( 3736-17 ) від 09.09.2011 }
Стаття 14. Державна реєстрація шлюбу
1. Для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком
особисто подається заява до органу державної реєстрації актів
цивільного стану за їх вибором. Особи, які подали заяву про
державну реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими.
Якщо жінка та/або чоловік не можуть через поважну причину
особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу, таку заяву,
нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники.
Повноваження представника повинні бути нотаріально засвідчені.
2. Повторний шлюб реєструється органом державної реєстрації
актів цивільного стану за умови пред\’явлення особами, які раніше
перебували в шлюбі, документів, що підтверджують припинення
попереднього шлюбу.
3. Орган державної реєстрації актів цивільного стану, що
прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, зобов\’язаний ознайомити
наречених з умовами і порядком державної реєстрації шлюбу, їхніми
правами та обов\’язками як майбутніх подружжя і батьків, обов\’язком
повідомити один одному про стан свого здоров\’я, попередити
наречених про відповідальність за приховання відомостей про
наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу.
4. Державна реєстрація шлюбу проводиться після закінчення
одного місяця з дня подання нареченими заяви про державну
реєстрацію шлюбу.
За наявності поважної причини і з дозволу керівника органу
державної реєстрації актів цивільного стану державна реєстрація
шлюбу проводиться до закінчення зазначеного строку.
5. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини та якщо
є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого,
державна реєстрація шлюбу проводиться в день подання відповідної
заяви або у будь-який інший день за бажанням наречених протягом
одного місяця.
6. Якщо є відомості про наявність перешкод для державної
реєстрації шлюбу, керівник органу державної реєстрації актів
цивільного стану може відкласти таку реєстрацію, але не більш як
на три місяці.
7. Якщо наречені не з\’явилися для проведення державної
реєстрації шлюбу і не повідомили про причину неявки протягом трьох
місяців з дня подання відповідної заяви, заява втрачає чинність.
Якщо наречені не можуть з\’явитися з поважної причини для
проведення державної реєстрації шлюбу у встановлений день, строк
такої реєстрації переноситься за їх письмовою заявою на інший
день. У такому разі строк перенесення реєстрації шлюбу не може
перевищувати одного року від дня подання відповідної заяви.
8. Державна реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу
державної реєстрації актів цивільного стану.
За заявою наречених державна реєстрація шлюбу може
проводитися за місцем їх проживання, за місцем надання
стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не
можуть з поважної причини прибути до органу державної реєстрації
актів цивільного стану.
9. Державна реєстрація шлюбу проводиться у присутності
нареченої та нареченого з пред\’явленням для посвідчення їх особи і
віку паспортів громадянина України або паспортних документів
іноземця. Державна реєстрація шлюбу через представника не
допускається.
10. Про державну реєстрацію шлюбу в паспортах громадянина
України осіб, які зареєстрували шлюб, робиться відмітка із
зазначенням прізвища, імені, по батькові і року народження другого
з подружжя та місця і дати такої реєстрації.