ГЛАВА 6. ВИНАГОРОДА ЗА РЯТУВАННЯ НА МОРІ
ГЛАВА 6. ВИНАГОРОДА ЗА РЯТУВАННЯ НА МОРІ
Стаття 326. Сфера застосування правил щодо винагороди
за рятування на морі
Правила цієї глави застосовуються у разі рятування морських
суден, що знаходяться в небезпеці, а також у разі рятування
морськими суднами суден внутрішнього плавання або будь-яких інших
плаваючих об\’єктів або таких, що буксируються, незалежно від
того, в яких водах мало місце рятування, у тому випадку, коли
розгляд спору з питань рятування відбувається в Україні.
Правила цієї глави не застосовуються щодо закріплених або
плаваючих платформ, узбережних бурових установок, коли такі
платформи чи установки знаходяться на місці роботи, пов\’язаної з
дослідженням, експлуатацією або розробкою мінеральних ресурсів
морського дна.
Стаття 327. Застосування права у разі рятування
Якщо судно, яке рятувало, і врятоване судно плавають під
прапором однієї держави, застосовується законодавство цієї
держави.
При розподілі винагороди за рятування між власником і
екіпажем судна, яке рятувало, а також між членами екіпажу
застосовується законодавство держави, під прапором якої плавало
судно.
Стаття 328. Право на винагороду
Будь-яка з корисним результатом дія щодо рятування судна, що
наразилося на небезпеку, вантажів та інших предметів, що
знаходяться на ньому, а також щодо збереження фрахту і плати за
перевезення пасажирів і багажу або іншого майна, так само як і
навколишнього природного середовища дає право на отримання певної
винагороди.
Стаття 329. Заборона рятування
Послуги, надані незважаючи на ясну і розумну заборону
власника або капітана щодо рятування судна або будь-якого іншого
майна, що не знаходиться і не знаходилось на борту судна і
наразилося на небезпеку, не дають права на винагороду.
Стаття 330. Рятування людей
Від врятованих людей не вимагається ніякої винагороди.
Рятівник людей, який взяв участь у наданні послуг у зв\’язку з
аварією, що зумовила необхідність рятування, має право на
справедливу частку в належній рятівнику сумі за врятування судна
або іншого майна чи відвернення або зменшення шкоди навколишньому
природному середовищу.
Стаття 331. Рятування судна того ж судновласника
Винагорода сплачується і в тому разі, коли судно, що надало
послуги з рятування, належить власнику врятованого судна.
Стаття 332. Розмір винагороди
Розмір винагороди визначається угодою сторін, а за
відсутності угоди – судом, господарським судом або Морською
арбітражною комісією. Будь-яка угода про рятування, що була
укладена в момент і під впливом небезпеки, може бути на вимогу
однієї з сторін визнана недійсною або змінена в судовому порядку,
якщо буде визнано, що умови угоди є несправедливими.
Розмір винагороди може бути зменшено або у винагороді може
бути відмовлено, якщо рятівник з власної вини спричинив
необхідність рятування або вчинив крадіжку, привласнив майно або
вчинив інші протиправні дії.
Стаття 333. Критерії встановлення винагороди
Винагорода встановлюється з метою заохочення рятувальних
операцій з урахуванням таких критеріїв (незалежно від порядку, в
якому вони викладені):
1) врятована вартість судна та іншого майна;
2) майстерність і зусилля рятівника у відверненні або
зменшенні шкоди навколишньому природному середовищу;
3) ступінь успіху, досягнутого рятівником;
4) характер і ступінь небезпеки;
5) майстерність і зусилля рятівника у рятуванні судна, іншого
майна, людей;
6) затрачений рятівником час, понесені ним витрати і збитки;
7) ризик відповідальності та інший ризик, на які наражався
рятівник або його обладнання;
8) швидкість надання послуг;
9) наявність і використання суден або іншого обладнання,
призначених для рятувальних операцій;
10) стан готовності та ефективність обладнання рятівника і
його вартість.
Встановлена винагорода виплачується всіма особами,
заінтересованими в судні та іншому майні, пропорційно їх
відповідній врятованій вартості. У разі виплати винагороди однією
з цих осіб вона має право регресу до інших заінтересованих осіб у
розмірі їх відповідних часток.
Стаття 334. Максимальний розмір винагороди
Винагорода, за винятком будь-яких відсотків і відшкодовуваних
судових або арбітражних витрат, що можуть підлягати сплаті у
зв\’язку з цим, не може перевищувати врятованої вартості судна та
іншого майна.
Стаття 335. Розподіл винагороди між рятівниками
Розподіл винагороди між рятівниками провадиться за їх угодою,
а за відсутності угоди – в судовому порядку на підставі критеріїв,
зазначених у статті 333 цього Кодексу.
Стаття 336. Розподіл винагороди між судновласником,
членами екіпажу та іншими особами
Розподіл винагороди між судновласником, членами екіпажу та
іншими особами, які брали участь у рятувальній операції,
провадиться з урахуванням особистого вкладу кожного в досягнення
позитивних результатів рятування за взаємною угодою
заінтересованих сторін, а за відсутності угоди – згідно з рішенням
суду, господарського суду або Морської арбітражної комісії
України.
Правила частини першої цієї статті не застосовуються до
розподілу винагороди за здійснення рятувальної операції суднами,
для яких такі операції є професійною діяльністю.
Стаття 337. Валюта винагороди
Виплата винагороди за рятування провадиться у тій валюті, в
якій вона одержана.
Стаття 338. Спеціальна компенсація
Якщо рятівник здійснив рятувальні операції стосовно судна, що
само по собі або його вантаж становило загрозу заподіяння шкоди
навколишньому природному середовищу, і не набув при цьому права на
винагороду, то він має право на одержання від власника цього судна
спеціальної компенсації, еквівалентної його витратам, яка може
бути збільшена максимально на 30 відсотків понесених рятівником
витрат.
Проте якщо суд, господарський суд або Морська арбітражна
комісія, врахувавши відповідні критерії, зазначені у статті 333
цього Кодексу, буде вважати справедливим і розумним збільшити в
подальшому таку спеціальну компенсацію, то це збільшення не може
перевищувати 100 відсотків понесених рятівником витрат.
Стаття 339. Вантажі, що належать державі
Без згоди держави-власника жодне з положень цієї глави не
може бути використано як підстава для вилучення, арешту або
затримання некомерційних вантажів, що є власністю держави і мають
під час проведення рятувальних операцій суверенний імунітет згідно
із загальновизнаними принципами міжнародного права.
Стаття 340. Обов\’язок надати забезпечення
На прохання рятівника особа, відповідальна за виплату
рятувальної винагороди, зобов\’язана надати забезпечення вимоги,
включаючи відсотки і судові або арбітражні витрати рятівника.
Власник врятованого судна повинен використати всі можливості
для гарантії того, щоб власники вантажу до того часу, як його буде
видано, надали достатнє забезпечення вимоги до них, включаючи
відсотки і судові або арбітражні витрати рятівника.
Без згоди рятівника врятоване судно та інше майно не може
бути переміщено з порту або місця, куди це майно спершу доставлено
після закінчення рятувальних операцій, до того часу, поки не буде
надано належного забезпечення вимоги рятівника до відповідного
судна чи майна.