Archives Червень 2013

     1. Дитина,  повнолітні дочка, син зобов\’язані піклуватися про 

батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. 

     2. Повнолітні  дочка,  син мають право звернутися за захистом 

прав та інтересів непрацездатних,  немічних батьків як їх  законні 

представники, без спеціальних на те повноважень. 

     3. Якщо   повнолітні  дочка,  син  не  піклуються  про  своїх 

непрацездатних,  немічних батьків,  з них можуть бути за  рішенням 

суду  стягнуті  кошти  на покриття витрат,  пов\’язаних із наданням 

такого піклування. 

                             Глава 14 

                  ПРАВА БАТЬКІВ І ДІТЕЙ НА МАЙНО 

     Стаття 173. Роздільність майна батьків і дітей 

     1. Батьки і діти,  зокрема ті, які спільно проживають, можуть 

бути самостійними власниками майна. 

     2. При   вирішенні   спору   між   батьками  та  малолітніми, 

неповнолітніми дітьми,  які спільно проживають, щодо належності їм 

майна  вважається,  що  воно  є  власністю  батьків, якщо  інше не 

встановлено судом.

{ Частина друга статті 173 із змінами, внесеними згідно із Законом 

N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 } 

     Стаття 174.  Право власності дитини на майно,  призначене для 

                  її розвитку, навчання та виховання 

     1. Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення 

розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого 

вжитку,  іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання 

тощо), є власністю дитини. 

      Стаття 175.  Право  спільної  сумісної  власності  батьків і 

                   дітей 

     1. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної 

праці  чи спільних коштів,  належить їм на праві спільної сумісної 

власності. 

     Стаття 176. Права батьків та дітей щодо користування майном 

     1. Батьки зобов\’язані передати у користування  дитини  майно, 

яке має забезпечити її виховання та розвиток. 

     2. Права  батьків  та  дітей  на  користування житлом,  яке є 

власністю когось із них, встановлюються законом. 

     Стаття 177. Управління майном дитини 

     1. Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без 

спеціального  на  те  повноваження.  Батьки  зобов\’язані дбати про 

збереження та використання майна дитини в її інтересах. 

     Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої  потреби 

та  інтереси,  батьки здійснюють управління її майном,  враховуючи 

такі потреби та інтереси.

( Частина перша статті 177 в редакції Закону N 2620-IV ( 2620-15 ) 

від 02.06.2005 ) 

     2.  Батьки  малолітньої  дитини  не  мають  права без дозволу 

органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових 

прав: 

     укладати договори,  які  підлягають нотаріальному посвідченню 

та (або) державній реєстрації,  в тому числі договори щодо  поділу 

або обміну житлового будинку, квартири; 

     видавати письмові зобов\’язання від імені дитини; 

     відмовлятися від майнових прав дитини.

(  Статтю  177  доповнено  частиною  згідно  із  Законом N 2620-IV 

( 2620-15 ) від 02.06.2005 ) 

     3. Батьки  мають  право дати згоду на вчинення неповнолітньою 

дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише 

з дозволу органу опіки та піклування.

(  Статтю  177  доповнено  частиною  згідно  із  Законом N 2620-IV 

( 2620-15 ) від 02.06.2005 ) 

     4.  Дозвіл  на  вчинення  правочинів  щодо  нерухомого  майна 

дитини надається органом опіки та піклування після  перевірки,  що 

проводиться  протягом  одного  місяця,  і лише в разі гарантування 

збереження права дитини на житло.

{  Статтю  177  доповнено  частиною  згідно  із  Законом  N  524-V 

( 524-16 ) від 22.12.2006; в редакції Закону N 3234-VI ( 3234-17 ) 

від 19.04.2011 } 

     5.  Органи  опіки  та  піклування  можуть відмовити у наданні 

дозволу  на  вчинення  правочинів  щодо  нерухомого майна дитини з 

одночасним   зверненням  до  нотаріуса  щодо  накладення  заборони 

відчуження  такого  майна  лише у випадках, якщо ними встановлено, 

що:  {  Абзац  перший  частини п’ятої статті 177 в редакції Закону 

N 4314-VI ( 4314-17 ) від 12.01.2012 } 

     1) мати та/або батько дитини,  які (яка,  який) звернулися за 

дозволом, позбавлені   судом   батьківських   прав  відповідно  до 

статті 164 цього Кодексу; 

     2) судом,  органом  опіки  та   піклування   або   прокурором 

постановлено  (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків 

(або того з них,  який звернувся за дозволом) без  позбавлення  їх 

батьківських прав відповідно до статті 170 цього Кодексу; 

     3) до  суду  подано позов про позбавлення батьків дитини (або 

того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, 

зазначеними у статті 165 цього Кодексу; 

     4) особа,  яка  звернулася  за дозволом,  повідомила про себе 

неправдиві відомості,  що мають  суттєве  значення  для  вирішення 

питання про надання дозволу чи відмову в його наданні; 

     5) між   батьками   дитини   немає  згоди  стосовно  вчинення 

правочину щодо нерухомого майна дитини; 

     6) між батьками дитини або між одним з них та третіми особами 

існує  судовий  спір  стосовно  нерухомого  майна,  за дозволом на 

вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з 

них); 

     7) вчинення  правочину  призведе  до звуження обсягу існуючих 

майнових  прав  дитини  та/або  порушення   охоронюваних   законом 

інтересів дитини.

{  Частина  статті 177 в редакції Закону N 3234-VI ( 3234-17 ) від 

19.04.2011 } 

     6. При  вчиненні  одним  із  батьків  правочинів  щодо  майна 

малолітньої  дитини  вважається,  що  він  діє за згодою другого з 

батьків.  Другий з батьків має право звернутися до суду з  вимогою 

про  визнання  правочину  недійсним  як укладеного без його згоди, 

якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового. 

     На  вчинення  одним  із  батьків правочинів щодо транспортних 

засобів  та  нерухомого  майна  малолітньої  дитини  повинна  бути 

письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків. { Частину 

статті  177  доповнено  абзацом  другим  згідно із Законом N 524-V 

( 524-16 ) від 22.12.2006 } 

     Якщо той  з батьків,  хто проживає окремо від дитини протягом 

не менш як шість місяців,  не бере участі у вихованні та утриманні 

дитини   або  якщо  місце  його  проживання  невідоме,  правочини, 

зазначені в абзаці другому цієї частини,  можуть бути вчинені  без 

його  згоди.  { Частину статті 177 доповнено абзацом третім згідно 

із Законом N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 } 

     7. Батьки вирішують  питання  про  управління  майном  дитини 

спільно,  якщо  інше не передбачено договором між ними. Спори, які 

виникають  між  батьками  щодо  управління  майном  дитини, можуть 

вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

{  Частина  статті  177  із  змінами,  внесеними згідно із Законом 

N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 } 

     8. Після припинення управління батьки  зобов\’язані  повернути 

дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього. 

     9. Неналежне   виконання   батьками   своїх  обов\’язків  щодо 

управління  майном  дитини  є  підставою  для  покладення  на  них 

обов\’язку  відшкодувати  завдану їй матеріальну шкоду та повернути 

доходи,  одержані від управління її майном.

{  Частина  статті  177  із  змінами,  внесеними згідно із Законом 

N 2620-IV ( 2620-15 ) від 02.06.2005 } 

     10.   Порядок   провадження   органами  опіки  та  піклування 

визначеної  законом  діяльності,  пов\’язаної  із захистом майнових 

прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

{   Статтю  177  доповнено  частиною  десятою  згідно  із  Законом 

N 3234-VI ( 3234-17 ) від 19.04.2011 } 

     Стаття 178. Використання доходу від майна дитини 

     1. Дохід,   одержаний   від  використання  майна  малолітньої 

дитини,  батьки  мають  право  використовувати  на  виховання   та 

утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім\’ї. 

     2. Неповнолітня  дитина  розпоряджається  доходом  від  свого 

майна відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ). 

     Стаття 179. Право власності на аліменти, одержані на дитину 

     1. Аліменти,  одержані на дитину, є власністю того з батьків, 

на  ім\’я  кого  вони  виплачуються,  і  мають використовуватися за 

цільовим призначенням. 

     Неповнолітня дитина має право брати  участь  у  розпорядженні 

аліментами, які одержані для її утримання. 

     2. У  разі  смерті  того  з батьків,  з ким проживала дитина, 

аліменти є власністю дитини. 

     Опікун розпоряджається аліментами, які одержані для утримання 

малолітньої дитини. 

     Неповнолітня дитина   має   право   на  самостійне  одержання 

аліментів та розпоряджання ними відповідно до  Цивільного  кодексу 

України ( 435-15 ).