Archives Червень 2013

     1. Якщо аеропорт або цивільний аеродром  не  використовується 

за  цільовим  призначенням,  аеродром  не  сертифікується протягом 

більше трьох років,  держава  з  мотивів  суспільної  необхідності 

збереження  транспортної  системи  має  право відповідно до закону 

примусово відчужити та передати аеропорт,  цивільний аеродром,  що 

перебуває  у  власності фізичних або юридичних осіб,  до державної 

власності або розірвати договір оренди,  концесії,  управління  із 

зазначеними фізичними та юридичними особами. 

     2. Збитки,   завдані  власнику  в  результаті  повернення  до 

державної власності аеропортів та  цивільних  аеродромів,  у  тому 

числі   вартість  нерухомого  майна,  відшкодовуються  державою  в 

порядку,  встановленому  законодавством  України,  при   цьому   з 

фізичних  або  юридичних  осіб  стягується відповідна компенсація, 

якщо інфраструктурі аеропорту, цивільного аеродрому була заподіяна 

шкода. 

     3. Рішення про ліквідацію,  зміну форми власності аеропортів, 

цивільних аеродромів у частині виконання вимог частини першої цієї 

статті приймається відповідно до закону. 

     4. Договір  про управління аеродромом укладається в письмовій 

формі та нотаріально засвідчується. 

     Амортизаційні відрахування на майно,  що є предметом договору 

управління,  залишаються  в управителя,  обліковуються ним разом з 

обліком майна, одержаного за договором управління, і спрямовуються 

на   фінансування   поточних   та  капітальних  робіт  на  об\’єкті 

управління. 

     Управитель не може передавати права та обов\’язки за договором 

управління аеродромом іншій особі. 

     5. Протягом   строку   дії  договору  управління  передане  в 

управління майно не може бути  відчужене  або  обтяжене  будь-яким 

чином  (у  тому  числі  передане  в  заставу,  іпотеку,  за іншими 

господарськими договорами), щодо цього майна не може бути прийнято 

рішення   про   приватизацію  або  вчинені  інші  дії,  що  можуть 

перешкодити здійсненню управління або обмежити права управителя. 

     Стаття 74. Землі аеропортів (аеродромів) 

     1. Землі  аеропортів  (аеродромів)  мають  суспільно  важливе 

значення  і  за  своїм цільовим призначенням є землями транспорту. 

Зміна   цільового   призначення   земель   аеропорту   провадиться 

відповідно до Земельного кодексу України ( 2768-14 ). 

     2. Земельні   ділянки,   що   перебувають   у   державній  чи 

комунальній власності та необхідні для  функціонування  аеропортів 

(аеродромів), надаються в користування підприємствам, установам та 

організаціям,  що провадять авіаційну та  неавіаційну  діяльність, 

відповідно до Земельного кодексу України ( 2768-14 ). 

     3. З  метою  забезпечення  узгодженої  роботи  всіх суб\’єктів 

авіаційної  діяльності  на  території   аеропорту   встановлюються 

земельні  сервітути.  Земельний  сервітут  здійснюється  у спосіб, 

найменш обтяжливий для власника земельної ділянки,  щодо якої  він 

встановлений. 

     4. Землі  аеродрому  можуть  використовуватися тільки з метою 

забезпечення  аеродромної  діяльності.  Землі  аеродромів   можуть 

використовуватись для заходів тимчасового характеру за погодженням 

з власником аеродрому та уповноваженим органом з питань  цивільної 

авіації. 

     5. Органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади 

на  підставі  затверджених   в   установленому   законом   порядку 

генеральних  планів  населених  пунктів  на  довгостроковий період 

зобов\’язані визначити земельні  ділянки,  необхідні  для  розвитку 

аеропортів (аеродромів). 

     Стаття 75. Особливості розпорядження майном аеропортів 

                (аеродромів) 

     1. Аеродроми та аеродромні об\’єкти  (злітно-посадкові  смуги, 

руліжні   доріжки,   перони,   інші   елементи   аеродромів),   що 

забезпечують  безпеку  польотів  та  перебувають  у  державній  чи 

комунальній   власності,   не   підлягають   відчуженню,  продажу, 

приватизації, обміну, передачі в заставу. 

     2. Цілісні  майнові  комплекси,  а   також   окремі   об\’єкти 

інфраструктури, призначені для наземного обслуговування повітряних 

суден,  пасажирів,  екіпажів,  обробки  багажу,  пошти,   вантажу, 

об\’єкти   неавіаційних  видів  діяльності  можуть  передаватися  в 

концесію, оренду в установленому законодавством порядку, за умови, 

що не змінюється цільове призначення таких об\’єктів. 

     3. Державний  та/або  комунальний  аеродром може передаватися 

приватному інвестору в оренду,  концесію, управління, а також бути 

предметом   інших   договорів,   що   укладаються   за  правилами, 

визначеними  законодавством   України.   Істотною   умовою   таких 

договорів   є   заборона   зміни  цільового  призначення  об\’єктів 

аеродрому, що забезпечують його основну виробничу діяльність. 

     Стаття 76. Будівництво, реконструкція і модернізація 

                аеропортів (аеродромів) 

     1. Будівництво   та  реконструкція  аеропортів  є  суспільною 

потребою. 

     2. З часу початку процедури вибору майданчика і до  ухвалення 

рішення   про   вибір   майданчика  для  будівництва  (розширення) 

аеропорту забороняються протягом одного року відведення  земельних 

ділянок  на  майданчику,  де  передбачено  будівництво,  та видача 

дозволів на проектування і  будівництво  об\’єктів  та  споруд,  що 

ускладнюють будівельні роботи. 

     3. Визначення  місця  розташування  або  розширення аеропорту 

(аеродрому)   здійснюється   відповідними    місцевими    органами 

виконавчої  влади  за погодженням з уповноваженим органом з питань 

цивільної  авіації на основі   розгляду   матеріалів   технічного, 

економічного  та  екологічного  висновків з урахуванням соціальної 

ситуації в регіоні з представленням альтернативних варіантів. 

     4. Будівництво   і   реконструкція   аеропортів,    цивільних 

аеродромів можуть здійснюватися в установленому порядку за рахунок 

коштів Державного  бюджету  України,  місцевих  бюджетів,  власних 

коштів  авіапідприємств,  а  також  за  рахунок  інших джерел,  не 

заборонених законодавством. 

     Стаття 77. Наземне обслуговування в аеропортах 

                і на аеродромах 

     1. Класифікація  послуг  з  наземного  обслуговування  за  їх 

видами,  умови  надання  доступу  до  об\’єктів  та  інфраструктури 

аеропорту, порядок взаємодії суб\’єктів наземного обслуговування та 

обмеження   щодо   провадження   такої   діяльності   визначаються 

авіаційними правилами України. 

     2. Суб\’єкти  авіаційної  діяльності,  які  надають  послуги з 

наземного обслуговування, що підлягають обов\’язковій сертифікації, 

провадять  свою  діяльність на території аеропорту та аеродрому на 

підставі відповідного сертифіката,  виданого уповноваженим органом 

з  питань  цивільної  авіації,  а  також  договору,  укладеного  з 

експлуатантом аеропорту (аеродрому). 

     3. Експлуатант  аеропорту  (аеродрому),  суб\’єкт   авіаційної 

діяльності  несе відповідальність за збитки,  завдані користувачам 

аеропорту (аеродрому)  у  зв\’язку  з  необґрунтованою  відмовою  в 

обслуговуванні повітряного судна. 

     Стаття 78. Обмеження монополістичної діяльності в аеропортах. 

                Вільна конкуренція та рівноправність 

     1. Експлуатанти    аеропорту    (аеродрому),    виходячи    з 

організаційно-технічних    можливостей,    зобов\’язані    створити 

суб\’єктам  авіаційної  діяльності,  що  провадять   діяльність   в 

аеропорту, рівні умови користування аеропортом та аеродромом, якщо 

інше не передбачено законодавством. 

     2. З метою забезпечення контролю держави  за  монополістичною 

діяльністю  у  сфері  надання  послуг  в  аеропорту встановлюється 

перелік  спеціалізованих  послуг,  які  належать  до  ринків,   що 

перебувають у стані природних монополій, та можуть надаватися лише 

в аеропортах.  Перелік таких спеціалізованих послуг встановлюється 

Кабінетом Міністрів України. 

     Стаття 79. Повноваження місцевих органів виконавчої влади 

                щодо забезпечення діяльності аеропортів 

     1. До повноважень місцевих органів виконавчої влади належать: 

     1) здійснення  відповідно  до   законодавства   контролю   за 

належною  експлуатацією та організацією обслуговування пасажирів в 

аеропортах   підприємствами   житлово-комунального   господарства, 

торгівлі  та  громадського харчування,  побутового обслуговування, 

зв\’язку; 

     2) дотримання   вимог   щодо   використання    приаеродромної 

території; 

     3) забезпечення   в   межах  своїх  повноважень  будівництва, 

реконструкції,  благоустрою та  експлуатації  під\’їзних  доріг  до 

аеропортів; 

     4) організація благоустрою привокзальних площ аеропортів; 

     5) організація  регулярного  руху громадського транспорту між 

аеропортами та населеними пунктами; 

     6) забезпечення електрозв\’язку між аеропортами  і  населеними 

пунктами; 

     7) створення  належних  умов  для паркування автотранспортних 

засобів та безперешкодного  проїзду  спеціальних  автотранспортних 

засобів на території привокзальної площі аеропорту. 

     2. Забезпечення    громадського    порядку    в    аеропортах 

здійснюється відповідними правоохоронними органами. 

     3. Під час планування  розвитку  транспортної  інфраструктури 

обслуговування  пасажирів  в  аеропортах місцеві органи виконавчої 

влади  здійснюють  свою  роботу  у  взаємодії   з   експлуатантами 

аеропортів.