ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
Розділ X
ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
Стаття 83. Захист навколишнього природного середовища
від шкідливого впливу польотів цивільних
повітряних суден
1. Суб\’єкти авіаційної діяльності зобов\’язані під час
експлуатації повітряних суден на землі та в повітрі дотримуватися
встановлених нормативів вмісту забруднюючих речовин у
відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів і вживати заходів
щодо зменшення обсягів викидів (емісії) забруднюючих речовин і
зменшення рівня шуму, електромагнітного та радіаційного
випромінювання.
2. Скидання з повітряних суден шкідливих для здоров\’я людей
та навколишнього природного середовища речовин, відходів і
матеріалів забороняється, крім випадків аварійної ситуації та
виконання авіаційних хімічних робіт. Винні в таких діях особи
несуть відповідальність згідно із законом.
Стаття 84. Захист населення від шкідливого впливу
викидів (емісії) забруднюючих речовин, шуму,
електромагнітного випромінювання,
ризику авіаційних подій під час експлуатації
повітряних суден
1. Максимальний допустимий рівень шуму під час експлуатації
повітряного судна, емісії авіаційних двигунів та електромагнітного
випромінювання об\’єктів авіаційної діяльності не повинен
перевищувати гранично допустимого рівня, встановленого авіаційними
правилами України.
2. Суб\’єкти авіаційної діяльності зобов\’язані відшкодовувати
громадянам шкоду, заподіяну їх здоров\’ю та майну внаслідок
авіаційної діяльності, відповідно до закону.
3. У разі якщо рівень шуму під час експлуатації цивільного
повітряного судна перевищує встановлений гранично допустимий
рівень шуму, уповноважений орган з питань цивільної авіації має
право обмежити або заборонити польоти такого повітряного судна.
4. Обмеження та заборона встановлюються з урахуванням
заходів, спрямованих на зменшення рівня шуму в аеропорту та
поблизу нього на основі збалансованого підходу до регулювання
авіаційного шуму, включаючи:
1) технічне зниження рівня шуму від повітряних суден до
значень, встановлених авіаційними правилами України;
2) просторове зонування території навколо аеропорту з
урахуванням умов авіаційного шуму та інших несприятливих
екологічних факторів (викидів забруднюючих речовин,
електромагнітного випромінювання об\’єктів авіаційної діяльності та
ризику авіаційних подій), відповідне її планування і забудову;
3) запровадження експлуатаційних заходів під час зльоту і
посадки повітряних суден, відповідну організацію повітряного руху
з метою зменшення впливу авіаційного шуму та інших несприятливих
екологічних факторів.
5. Фактичні витрати на заходи, спрямовані на зменшення та
запобігання негативному впливу шуму та викидів забруднюючих
речовин в аеропорту та на території поблизу нього, що визначаються
авіаційними правилами України, здійснюються за рахунок плати
(аеропортових зборів) за шум повітряного судна та емісію
авіаційних двигунів з урахуванням рекомендацій Міжнародної
організації цивільної авіації та відповідно до авіаційних правил
України тільки в тих аеропортах, де існують проблеми, пов\’язані з
авіаційною діяльністю.
6. Ринкові заходи щодо обмеження або зменшення емісії, що
впливає на глобальну зміну клімату, запроваджуються з урахуванням
рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації та
відповідно до законодавства України.
Розділ XI
ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ ВІД АКТІВ
НЕЗАКОННОГО ВТРУЧАННЯ
Стаття 85. Організація забезпечення авіаційної безпеки
1. Уповноважений орган з питань цивільної авіації відповідає
за розробку, впровадження та забезпечення виконання Державної
програми авіаційної безпеки цивільної авіації.
2. Захист цивільної авіації від актів незаконного втручання
забезпечується шляхом впровадження комплексу організаційних і
практичних заходів, а також залучення людських та матеріальних
ресурсів відповідно до Державної програми авіаційної безпеки
цивільної авіації та нормативно-правових актів з питань
забезпечення авіаційної безпеки.
3. З метою координації та взаємодії на державному рівні всіх
органів виконавчої влади щодо захисту цивільної авіації від актів
незаконного втручання утворюється дорадчий орган, положення
( 938-2012-п ) про який затверджується Кабінетом Міністрів
України.
4. З метою контролю за дотриманням вимог Державної програми
авіаційної безпеки цивільної авіації, оперативного та ефективного
усунення виявлених недоліків уповноважений орган з питань
цивільної авіації проводить на регулярній основі планові,
позапланові перевірки стану авіаційної безпеки, а також ситуаційні
експерименти, випробування, огляди, спостереження.
5. Уповноважений орган з питань цивільної авіації разом з
іншими державними органами, задіяними в забезпеченні виконання
Державної програми авіаційної безпеки цивільної авіації, розробляє
та реалізує державну програму контролю якості забезпечення
авіаційної безпеки цивільної авіації.
6. З метою здійснення заходів із забезпечення захисту,
охорони та безпеки пасажирів, членів екіпажу, авіаційного
персоналу, персоналу, задіяного в авіаційній діяльності,
повітряних суден, об\’єктів, суб\’єктів авіаційної діяльності
незалежно від форми власності та підпорядкованості у суб\’єктах
авіаційної діяльності утворюються служби авіаційної безпеки.
7. Служби авіаційної безпеки підлягають сертифікації на право
провадження певних видів діяльності із забезпечення авіаційної
безпеки.
8. Суб\’єкт авіаційної діяльності, який не має сертифікованої
служби авіаційної безпеки, передає обов\’язки із забезпечення
певних видів авіаційної безпеки відповідним сертифікованим службам
інших суб\’єктів авіаційної діяльності шляхом укладення з ними
договорів, якими встановлюються права і відповідальність на час
здійснення такої діяльності.
9. У загальній системі сертифікації суб\’єктів авіаційної
діяльності або допуску до авіаційної діяльності перевіркам на
відповідність вимогам авіаційної безпеки підлягають:
1) експлуатанти;
2) аеропорти, аеродроми, злітно-посадкові майданчики;
3) підприємства аеронавігаційного обслуговування повітряного
руху;
4) навчальні заклади, що забезпечують підготовку персоналу з
авіаційної безпеки;
5) організації з технічного обслуговування;
6) інші суб\’єкти наземного обслуговування, що здійснюють
певні види наземного обслуговування у контрольованій зоні.
10. Суб\’єкт авіаційної діяльності авіації загального
призначення та фізична особа – експлуатант повітряного судна
повинні забезпечувати авіаційну безпеку в місцях базування,
стоянок та під час виконання польотів.
Заходи з авіаційної безпеки для цих категорій суб\’єктів
авіаційної діяльності визначаються авіаційними правилами України.
11. Авіаційний персонал та персонал, задіяний в авіаційній
діяльності, робота якого безпосередньо пов\’язана із забезпеченням
авіаційної безпеки, можуть бути допущені до здійснення такої
діяльності лише за наявності відповідних документів з авіаційної
безпеки, виданих сертифікованими навчальними закладами.
12. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації
персоналу, залученого до забезпечення заходів з авіаційної
безпеки, здійснюються відповідно до Програми підготовки з
авіаційної безпеки в навчальних закладах, у тому числі іноземних,
що мають сертифікат, виданий або визнаний уповноваженим органом з
питань цивільної авіації.
13. Персонал служб авіаційної безпеки, а також персонал, який
працює без супроводження у контрольованих зонах аеропорту або
аеродрому, повинен пройти спеціальну перевірку правоохоронних
органів до одержання права доступу до таких зон.
14. Фізична особа – експлуатант повітряного судна повинна
забезпечити авіаційну безпеку в місцях базування, стоянок та під
час виконання польотів.