Archives Червень 2013

     1. Суспільно  важливі  повітряні  перевезення  забезпечуються 

авіаперевізником з метою надання послуг з повітряних перевезень із 

дотриманням  встановлених  вимог  щодо  тривалості,  регулярності, 

місткості і тарифів,  яких авіаперевізник не став би дотримуватися 

у  разі,  якби  він   керувався   тільки   власними   комерційними 

інтересами. 

     2. Уповноважений   орган   з   питань  цивільної авіації може 

прийняти рішення про  обслуговування  певної  повітряної  лінії  з 

незначним повітряним рухом, який є важливим для міста або регіону, 

в  рамках  виконання  зобов\’язання,  що  має  суспільно   важливий 

характер,   з  дотриманням  авіаперевізником  встановлених  вимог, 

зокрема щодо безперервності та регулярності повітряних перевезень, 

обсягу  та  рівня  оплати  за  здійснення  повітряних  перевезень. 

Відповідне повідомлення з цього приводу публікується у  друкованих 

офіційних засобах масової інформації. 

     3. Якщо   жоден   з   авіаперевізників   не  погоджується  на 

обслуговування  такої  повітряної  лінії,  уповноважений  орган  з 

питань  цивільної авіації може  оголосити  відкритий  конкурс  для 

українських авіаперевізників або для  іноземних  авіаперевізників, 

якщо  це  передбачено  міжнародними  договорами  України,  з метою 

визначення  авіаперевізника  чи   авіаперевізників,   які   готові 

виконувати зобов\’язання, що мають суспільно важливий характер. 

     4. Критерієм   оцінки   пропозицій,  поданих  на  конкурс,  є 

заявлені авіаперевізником форма або розмір винагороди чи пільг, що 

надаються  в  обмін  на  виконання зобов\’язання,  що має суспільно 

важливий характер. 

     5. Уповноважений  орган  з   питань   цивільної  авіації може 

включити  у  зобов\’язання,  що  має  суспільно  важливий характер, 

вимогу  до  авіаперевізника   щодо   гарантування   обслуговування 

повітряної лінії протягом певного строку. 

     6. Уповноважений  орган  з питань цивільної авіації має право 

обмежити доступ до повітряної лінії,  яка обслуговується в  рамках 

зобов\’язання,  що  має  суспільно важливий характер,  забезпечивши 

авіаперевізнику виключне право на обслуговування повітряної  лінії 

на строк до трьох років. 

     Стаття 97. Повітряні перевезення небезпечних вантажів 

     1. Умови   повітряних   перевезень   та  перелік  небезпечних 

вантажів   встановлюються   авіаційними   правилами   України    з 

урахуванням вимог Міжнародної організації цивільної авіації. 

     2. Авіаперевізник    має    право   здійснювати   перевезення 

небезпечних  вантажів   у   порядку,   встановленому   авіаційними 

правилами України. 

     3. Суб\’єкти,  що  провадять діяльність,  пов\’язану з наданням 

послуг з продажу повітряних  перевезень  вантажів,  у  тому  числі 

небезпечних,  повинні  бути  сертифіковані уповноваженим органом з 

питань  цивільної  авіації  на  відповідність  вимогам  авіаційних 

правил України. 

     4. Суб\’єкти  авіаційної  діяльності,  які  здійснюють наземне 

обслуговування,  повинні мати персонал,  який  пройшов  відповідну 

підготовку з обробки небезпечних вантажів відповідно до авіаційних 

правил України. 

     5. Уповноважений орган  з  питань  цивільної авіації здійснює 

сертифікацію   навчальних   закладів,  що  здійснюють  підготовку, 

перепідготовку та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу  і 

персоналу,   який   провадить   авіаційну   діяльність,  з  питань 

повітряних перевезень небезпечних вантажів. 

     Стаття 98. Продаж повітряних перевезень, договір повітряного 

                перевезення 

     1. Повітряні перевезення виконуються на підставі договору між 

авіаперевізником та пасажиром або вантажовідправником. 

     2. Кожний  договір  повітряного  перевезення  та  його  умови 

засвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним 

перевізником або уповноваженими ним організаціями (агентами). 

     3. Документами на повітряне перевезення є: 

     1) квиток  (паперовий  або  електронний)  –  при  перевезенні 

пасажира; 

     2) багажна   квитанція   (паперова   або  електронна)  –  при 

перевезенні речей як багажу пасажира; 

     3) транспортна  накладна  (авіаційна  вантажна  накладна)   у 

паперовому або електронному вигляді – при перевезенні вантажу. 

     4. Авіаційний  перевізник  зобов\’язаний  відмовити пасажиру в 

міжнародному перевезенні у разі відсутності  в  нього  документів, 

необхідних  для  в\’їзду  в  Україну  чи  для  в\’їзду  або транзиту 

на/через територію іноземної  держави  з  України.  За  здійснення 

міжнародного  перевезення пасажира без документів,  необхідних для 

в\’їзду на територію України чи для в\’їзду  або  транзиту  на/через 

територію іноземної держави з України,  авіаційний перевізник несе 

відповідальність у порядку та розмірах, установлених законом. 

     5. Автоматизовані системи  бронювання,  які  функціонують  на 

території  України  для  надання  інформації про розклад польотів, 

наявність   вільних   місць,   плату   за   перевезення,   послуги 

авіаперевізників, пов\’язані з перевезенням, а також для бронювання 

та оформлення квитків, повинні забезпечувати: 

     1) прозорість,  рівність та  справедливість  конкуренції  між 

операторами таких систем; 

     2) вибір  послуг  з  повітряних  перевезень,  що пропонуються 

користувачам. 

     6. Розробник  чи  користувач  систем,  передбачених  частиною 

сьомою  цієї  статті,  який  має  доступ  до систем,  зобов\’язаний 

забезпечити конфіденційність персональних даних  осіб  і  не  може 

обробляти або передавати їх без згоди заінтересованої особи,  крім 

випадків, передбачених законом. 

     7. До автоматизованих систем належать: 

     1) системи управління відправленнями пасажирів  та  багажу  в 

аеропортах; 

     2) системи,  які  використовуються для проведення розрахунків 

між авіаційними перевізниками та суб\’єктами,  що надають агентські 

послуги з продажу повітряних перевезень; 

     3) системи  бронювання,  які  використовуються суб\’єктами для 

здійснення бронювання та продажу повітряних перевезень; 

     4) системи управління технологічними процесами в аеропортах. 

     8. Суб\’єктом, що надає агентські послуги з продажу повітряних 

перевезень,  є  юридична особа,  яка здійснює діяльність з продажу 

повітряних   перевезень   за   дорученням   авіаперевізника    або 

генерального  агента  на підставі договору.  Такі суб\’єкти повинні 

бути  сертифіковані  уповноваженим  органом  з  питань   цивільної 

авіації   на  відповідність  вимогам  авіаційних  правил  України. 

Суб\’єкти,  що  надають  агентські  послуги  з  продажу  повітряних 

перевезень,  при  здійсненні продажу повітряних перевезень повинні 

використовувати автоматизовані системи бронювання. 

     9. Суб\’єктом,   який   здійснює   підготовку   персоналу    з 

організації  та/або  продажу  повітряних  перевезень,  є  юридична 

особа,  яка здійснює професійну підготовку фахівців з  організації 

та/або  продажу  повітряних  перевезень.  Такий  суб\’єкт  підлягає 

сертифікації уповноваженим органом з питань цивільної  авіації  на 

відповідність вимогам авіаційних правил України. 

     Стаття 99. Тарифи на повітряні перевезення 

     1. Тарифне  регулювання  на  ринку повітряних перевезень,  що 

здійснюються на території України або починаються чи  закінчуються 

на території України, базується на таких засадах: 

     1) базування розрахунків тарифів на собівартості цих послуг з 

урахуванням отримання прибутку; 

     2) залежність рівня тарифів від  рівня  послуг,  які  отримує 

пасажир при повітряному перевезенні; 

     3) недопущення  встановлення демпінгових або дискримінаційних 

цін з боку окремих авіаперевізників. 

     2. Тарифи  на  повітряні  перевезення,  що  здійснюються   на 

території  України  або  починаються  чи закінчуються на території 

України,  які визначають обсяг оплати за повітряне перевезення  та 

за пов\’язані з ним послуги, а також умови здійснення такої оплати, 

включаючи винагороду та умови, запропоновані суб\’єктам, що надають 

агентські  послуги  з продажу повітряних перевезень,  визначаються 

авіаперевізниками в установленому ними порядку і оприлюднюються  у 

формі, доступній користувачам. 

     3. Уповноважений  орган  з питань цивільної авіації має право 

скасувати надмірно високі тарифи,  зокрема  у  разі  недостатнього 

рівня  конкуренції,  або  зупинити  дію  надмірно низьких тарифів, 

зокрема у разі зниження їх до рівня, нижчого за собівартість. 

     4. Для  перевірки  обґрунтованості  встановленого  тарифу  на 

повітряне  перевезення  уповноважений  орган  з  питань  цивільної 

авіації має право зобов\’язати авіаперевізника у встановлений строк 

надати  вичерпну  інформацію,  що дає можливість адекватно оцінити 

тариф,  у тому  числі  інформацію  про  витрати,  на  основі  яких 

визначається рівень тарифу. 

     5. Якщо  авіаперевізник  не  надав  необхідної  інформації  в 

установлений  строк  або  надав  інформацію  в  неповному  обсязі, 

уповноважений  орган  з  питань  цивільної авіації має право своїм 

рішенням скасувати такий тариф та вилучити його із систем  продажу 

і бронювання. 

     6. У  разі  якщо  порядок  визначення  тарифів  на  повітряне 

перевезення   регулюється   міжнародними    договорами    України, 

уповноважений  орган  з  питань цивільної авіації вживає заходів і 

приймає  рішення  стосовно  тарифів  авіаперевізників   згідно   з 

правилами таких договорів. 

     Стаття 100. Обов\’язки та відповідальність авіаційного 

                 перевізника 

     1. Правила   авіаперевізника   –   правила,   інструкції    і 

технології, встановлені авіаперевізником, які використовуються при 

повітряних перевезеннях пасажирів та/або багажу, вантажу, пошти, а 

також  правила  застосування  тарифів,  стандарти  та  настанови з 

обслуговування пасажирів і багажу,  порядок розгляду претензій  та 

позовів. 

     2.  Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів 

( z2219-12 ), багажу, вантажу і пошти авіаперевізником, суб\’єктами 

з   наземного   обслуговування,  а  також  галузеві  стандарти  та 

нормативи  якості такого обслуговування встановлюються авіаційними 

правилами  України  та  мають бути однаковими для внутрішніх і для 

міжнародних рейсів. 

     3. Авіаперевізник зобов\’язаний виконувати зазначені у частині 

другій цієї статті правила повітряних перевезень та обслуговування 

пасажирів,  багажу, вантажу і пошти, а також галузеві стандарти та 

нормативи якості обслуговування.  При цьому критерії віднесення до 

класу   обслуговування  (бізнес-клас,  економ-клас,  преміум-клас) 

повинні бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів. 

     4. Авіаперевізник на підставі  зазначених  у  частині  другій 

цієї  статті  правил повітряних перевезень повинен встановити свої 

правила,  спрямовані  на   підвищення   ефективності   та   якості 

перевезень, які не можуть містити стандартів чи нормативів якості, 

відповідальності за обслуговування  пасажирів,  нижчих  за  рівень 

установлених   вимог,  попередньо  погодивши  їх  з  уповноваженим 

органом з питань цивільної авіації. 

     5. Іноземний  авіаперевізник,  який  провадить  діяльність  в 

Україні,  зобов\’язаний  поінформувати уповноважений орган з питань 

цивільної авіації про свої правила та вимоги,  якими  визначаються 

умови здійснення повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу, 

пошти.  Уповноважений орган з питань цивільної авіації  має  право 

своїм  рішенням  вимагати  від іноземного авіаперевізника привести 

такі правила і вимоги у відповідність  із  вимогами  законодавства 

України,  у  тому  числі авіаційними правилами України.  Правила і 

вимоги,  що  не   відповідають   законодавству   України,   не   є 

обов\’язковими для контрагентів іноземного авіаперевізника. 

     6. Авіаперевізник  у  своїх  правилах  повинен  встановити та 

довести до відома пасажирів порядок виплати компенсації і  надання 

допомоги  пасажирам  у  разі  відмови  від  прийняття  на борт або 

скасування   польоту   чи   затримки   вильоту,   зниження   класу 

обслуговування  пасажира,  повернення  плати за ненадану послугу з 

повітряного перевезення,  розмір та спосіб виплати  компенсації  і 

обслуговування  пасажирів,  яким  відмовлено  у прийнятті на борт. 

Зазначені  правила  повинні  відповідати  вимогам   та   правилам, 

установленим    міжнародними    договорами   України,   згода   на 

обов\’язковість яких надана Верховною Радою України,  законодавству 

України,  в  тому  числі  авіаційним  правилам України.  При цьому 

розмір виплати компенсації та  надання  допомоги  пасажирам  мають 

бути однаковими для внутрішніх і для міжнародних рейсів. 

     7. Авіаперевізник  під  час організації повітряних перевезень 

повинен вжити заходів для доведення  до  відома  споживачів  через 

інформаційно-рекламні засоби,  у тому числі автоматизовані системи 

бронювання,  інформації щодо повітряних ліній і розкладу  польотів 

повітряних   суден,  тарифів  на  перевезення  пасажирів,  багажу, 

вантажу  і  пошти  повітряним  транспортом,  а  також  про   умови 

обслуговування   пасажирів  та  обробки  вантажу  на  землі  перед 

польотом, після нього та на борту повітряного судна. 

     8. Авіаперевізник  зобов\’язаний  оприлюднити   свій   розклад 

регулярних рейсів. 

     9. Авіаперевізник,   який  розміщує  дані  в  автоматизованій 

системі бронювання,  повинен  гарантувати,  що  розміщена  ним  чи 

подана  для розміщення в інших автоматизованих системах бронювання 

інформація є точною, достовірною та вичерпною. 

     10. Авіаперевізник не може впливати на вибір  автоматизованих 

систем бронювання суб\’єктом,  що надає агентські послуги з продажу 

повітряних перевезень. 

     11. Авіаперевізник несе відповідальність за втрату або шкоду, 

заподіяну під час перевезення пасажирів,  багажу, вантажу та пошти 

відповідно до вимог і правил, передбачених міжнародними договорами 

України,   законодавством   України,   в  тому  числі  авіаційними 

правилами України, розмір якої має бути однаковим для внутрішніх і 

для міжнародних рейсів. 

     12. За  переміщення  через державний кордон України іноземців 

чи осіб без громадянства без документів для в\’їзду в Україну або з 

документами,   оформленими   з   порушенням   вимог,  установлених 

законодавством України,  авіаперевізники несуть  відповідальність, 

передбачену   законом.   За  здійснення  міжнародного  повітряного 

перевезення пасажира  без  документів,  необхідних  для  в\’їзду  в 

Україну  чи  для  в\’їзду в іноземну державу з України,  авіаційний 

перевізник  несе   відповідальність   у   порядку   та   розмірах, 

установлених законом. 

     13. Авіаперевізник  може відмовити в перевезенні пасажиру або 

вантажовідправнику у випадках,  передбачених авіаційними правилами 

України. 

     14. Пасажир  має  право  на  вільне  ознайомлення з правилами 

повітряних перевезень авіаперевізника та на обслуговування  згідно 

з  класом придбаного квитка,  а авіаперевізник повинен забезпечити 

реалізацію такого права. 

     15. Пасажир має право відмовитися від повітряного перевезення 

і  одержати  назад  плату  за  послуги  у  порядку,  встановленому 

авіаційними правилами України та правилами авіаперевізника. 

     16. Пасажир має право на компенсацію  від  авіаперевізника  і 

надання  допомоги  у  разі  відмови  у перевезенні,  скасування чи 

тривалої затримки рейсу,  зниження класу обслуговування пасажиру в 

порядку, встановленому цим Кодексом, авіаційними правилами України 

та міжнародними договорами України. 

     17. Вимоги,  передбачені  цією  статтею,  застосовуються   до 

авіаперевізника   за   шкоду,   заподіяну   під  час  міжнародного 

повітряного  перевезення,  яке  починається  або  закінчується  на 

території України або передбачає здійснення комерційної посадки на 

території України, а також до внутрішніх повітряних перевезень. 

     18. До договорів на повітряне перевезення,  в тому  числі  до 

чартерних   перевезень   та   інших   цивільно-правових  відносин, 

пов\’язаних  з  повітряними  перевезеннями,  які  не   врегульовані 

положеннями  цього  Кодексу  або  міжнародними договорами України, 

застосовуються положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ).