Стаття 214. Облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування
Стаття 214. Облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених
батьківського піклування, які можуть бути
усиновлені, передані під опіку, піклування
чи на виховання в сім\’ї громадян
{ Назва статті 214 в редакції Закону N 3497-IV ( 3497-15 ) від
23.02.2006 }
1. Керівники закладів, у яких перебувають діти, які можуть
бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в
сім\’ї громадян, службові особи органів опіки та піклування, а
також інші особи, яким стало відомо про дітей-сиріт і дітей,
позбавлених батьківського піклування, зобов\’язані протягом семи
робочих днів подати інформацію про них до відповідних відділів та
управлінь районних, районних у містах Києві та Севастополі
державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у
містах рад.
{ Частина перша статті 214 в редакції Закону N 3497-IV ( 3497-15 )
від 23.02.2006 }
2. Районні, районні в містах Києві та Севастополі державні
адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах рад,
якщо не виявилося осіб, які бажали б усиновити дитину або взяти її
під опіку чи піклування, протягом одного місяця від дня
надходження відомостей про них зобов\’язані подати відповідну
інформацію до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
3. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, якщо не
виявилося осіб, які бажали б усиновити дитину або взяти її під
опіку чи піклування, протягом одного місяця від дня надходження
інформації про дітей, які можуть бути усиновлені, передають її для
централізованого обліку до центрального органу виконавчої влади,
що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав
дітей.
{ Частина третя статті 214 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 3097-IV ( 3097-15 ) від 16.11.2005, N 3381-VI
( 3381-17 ) від 19.05.2011 }
4. Порядок ( 1377-2003-п ) здійснення централізованого обліку
дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які
можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на
виховання в сім\’ї громадян, та порядок передачі дітей на
усиновлення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
{ Статтю 214 доповнено частиною згідно із Законом N 3497-IV
( 3497-15 ) від 23.02.2006 }
5. За невиконання вимог, встановлених у частинах першій –
третій цієї статті, подання недостовірних відомостей, а також за
дії, пов\’язані з приховуванням дитини від усиновлення, керівники
закладів, у яких перебувають діти, інші службові особи несуть
відповідальність, встановлену законом.
Стаття 215. Облік осіб, які бажають усиновити дитину
1. Облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться
відділами та управліннями районних, районних у містах Києві та
Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських,
районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення
справ щодо опіки та піклування, органом виконавчої влади
Автономної Республіки Крим у сфері сім’ї та дітей, структурними
підрозділами обласних, Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій, а також центральним органом виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та
захисту прав дітей, у порядку ( 905-2008-п ), встановленому
Кабінетом Міністрів України.
{ Частина перша статті 215 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 3097-IV ( 3097-15 ) від 16.11.2005, N 3381-VI
( 3381-17 ) від 19.05.2011, N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
2. Облік громадян України, які проживають за межами України,
та іноземців, які бажають усиновити дітей, ведеться виключно
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
{ Частина друга статті 215 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 3097-IV ( 3097-15 ) від 16.11.2005, N 3497-IV
( 3497-15 ) від 23.02.2006; в редакції Закону N 3381-VI
( 3381-17 ) від 19.05.2011 }
Стаття 216. Заборона посередницької, комерційної діяльності
щодо усиновлення дітей
1. Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення
дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім\’ї
громадян України, іноземців забороняється.
{ Частина перша статті 216 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3381-VI ( 3381-17 ) від 19.05.2011 }
Стаття 217. Згода батьків на усиновлення дитини
1. Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її
батьків.
2. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною.
Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення
дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є
нікчемною.
3. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише
після досягнення дитиною двомісячного віку.
4. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої
згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків.
5. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується
нотаріусом.
6. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на
усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
Стаття 218. Згода дитини на усиновлення
1. Для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона
досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.
{ Абзац перший частини першої статті 218 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 3497-IV ( 3497-15 ) від 23.02.2006 }
Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка
відповідає її вікові та стану здоров\’я. { Абзац другий частини
першої статті 218 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3497-IV ( 3497-15 ) від 23.02.2006 }
2. Дитина має бути проінформована про правові наслідки
усиновлення.
3. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у
зв\’язку з віком або станом здоров\’я не усвідомлює факту
усиновлення.
4. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона
проживає в сім\’ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.
Стаття 219. Усиновлення дитини без згоди батьків
1. Усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо
вони:
1) невідомі;
2) визнані безвісно відсутніми;
3) визнані недієздатними;
4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка
усиновлюється;
5) протягом двох місяців після народження дитини не забрали
її на виховання до себе в сім\’ю та запис про них у Книзі
реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 цього
Кодексу.
{ Частину першу статті 219 доповнено пунктом 5 згідно із Законом
N 3381-VI ( 3381-17 ) від 19.05.2011 }
2. Усиновлення дитини може бути проведено без згоди
повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не
проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не
проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не
виховують та не утримують її.
Стаття 220. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини
1. На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова
згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.
2. Усиновлення дитини може бути проведене без згоди другого з
подружжя, якщо він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а
також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.