«РИБА ТА ПОДАТКИ»
«РИБА ТА ПОДАТКИ»
«Український Юрист»
Квітень 2003 року
Останнім часом дедалі частішими стають випадки втручання органів державної податкової служби в господарську діяльність підприємств, установ та організацій. З нахабністю князя Ігоря податківці втручаються у справи фірм, заважають окремим працівникам і підприємствам у цілому здійснювати свою діяльність, спричиняють шалені збитки як у вигляді судових витрат, так і в формі плям на діловій репутації. Проте якщо князя Ігоря замордованим податками древлянам вдалося зупинити лише за допомогою мотузок і двох нахилених дерев, то в сучасній Україні податківцям можна надавати по руках за допомогою судового рішення. Про це свідчать результати нещодавнього судового розгляду справи «Рівненське ДПІ проти місцевого підприємства».
У грудні 2002 року державною податковою інспекцією у м. Рівне було подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова рибна компанія». Вимогою позову було визнати недійсною додаткову угоду до договору купівлі-продажу рибної продукції між ТОВ «Оптова рибна компанія» і представництвом компанії «Навігатор Інвестмент Груп Лімітед». Метою додаткової угоди була домовленість про продовження виконання зобов’язань, оскільки вони не були виконані у зазначений в основному договорі термін.
Слід зауважити, що документом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України «Про державну податкову службу в Україні». У статтях 8-11 цього Закону міститься вичерпний перелік функцій та прав державної податкової служби в Україні. Однією з функцій органів державної податкової служби є подання до судів і господарських судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Ця функція визначена п. 11 ст. 10 вищезазначеного Закону і є єдиною, що надає органам державної податкової служби в Україні законну можливість подавати позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними. Однак, виходячи з тексту п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби України можуть звертатися до суду з позовами про визнання угод недійсними лише тоді, коли норма права, яка є підставою для визнання угоди недійсною, передбачає стягнення в дохід держави коштів, одержаних за такими угодами. Можливість визнання угоди недійсною з наслідками, які передбачають стягнення в дохід держави коштів одержаних ними за такими угодами, встановлено лише ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, під дію якої підпадають лише угоди, укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Необхідно зазначити, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» прикладом угод, що підпадають під дію ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, можуть бути ті, які спрямовані на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу. Обов’язковим є умисел особи чи осіб, що укладають угоди з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства. Лише в таких випадках органи державної податкової служби мають законні підстави для звернення до суду з позовами про визнання угод недійсними.
Таким чином, подання ДПІ у м. Рівне позову до ТОВ «Оптова рибна компанія» про визнання додаткової угоди недійсною не входить до числа повноважень органів державної податкової служби в Україні і є неправомірним втручанням в господарську діяльність, суперечить нормам Конституції України, законів України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про державну податкову службу в Україні». Тож місцевий господарський суд цілком правомірно відмовив у задоволенні позову ДПІ у м. Рівне до ТОВ «Оптова рибна компанія».