ПРАВИЛА визначення країни походження товарів
ПРАВИЛА визначення країни походження товарів
Ці Правила визначення країни походження товарів (далі –
Правила) діють стосовно товарів, що походять з держав – учасниць
Угоди про Правила визначення країни походження товарів у
Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року (далі –
держави – учасниці Угоди) і знаходяться в торговельному обігу між
цими державами, до яких застосовується торговельний режим,
передбачений Угодою про створення зони вільної торгівлі
( 997_051 ) від 15 квітня 1994 року.
Порядок визначення країни походження товарів, що ввозяться на
митні території держав – учасниць Угоди з третіх країн і
вивозяться в треті країни із цих держав, регламентується
національним законодавством держав – учасниць Угоди та
міжнародними договорами.
Розділ 1
Терміни та поняття
Для цілей цих Правил використовуються такі терміни і поняття:
\”країна походження товару\” – країна, у якій товар було цілком
вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до
цих Правил;
\”критерій достатньої обробки (переробки)\” – один із критеріїв
визначення країни походження товарів, відповідно до якого товар,
якщо в його виробництві беруть участь дві країни чи більше,
уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої
його було піддано останній істотній обробці (переробці), достатній
для надання товарові його характерних властивостей;
\”кумулятивний принцип\” – принцип визначення країни походження
товарів, відповідно до якого походження товару в результаті
послідовної обробки (переробки) товару в державах – учасницях
Угоди визначається за країною виготовлення кінцевого товару;
\”виготовлення (виробництво)\” – виконання будь-яких видів
виробничих або технологічних операцій, у тому числі складання або
які-небудь особливі операції, метою яких є отримання продукту;
\”матеріал\” – будь-який інгредієнт, сировина, компонент або
деталь і т.п., що використовується для виробництва продукту;
\”матеріал іноземного походження\” – матеріал, що не походить з
територій держав – учасниць Угоди, або матеріал, походження якого
не встановлено;
\”продукт (продукція)\” – виготовлений (вироблений) продукт,
навіть якщо він призначений для подальшого використання в іншій
виробничій операції;
\”набір продуктів\” – група елементів (продуктів), що
класифікуються як набір відповідно до 3-го Основного правила
інтерпретації ТН ЗЕД ( 997_158 );
\”товар\” – будь-яке майно, як матеріал, так і продукт, у тому
числі теплова, електрична, інші види енергії й транспортні засоби,
які переміщуються через митний кордон (за винятком транспортних
засобів, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і
товарів);
\”партія товару\” – товари, які поставляються одночасно за
одним або кількома товаротранспортними документами на адресу
одного вантажоодержувача від одного вантажовідправника, а також
товари, що пересилаються за однією поштовою накладною або
переміщуються як багаж однією особою, що перетинає кордон;
\”товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності
(ТН ЗЕД)\” – товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності
Співдружності Незалежних Держав, яка застосовується згідно з
Угодою про єдину Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної
діяльності Співдружності Незалежних Держав ( 997_158 ) від
3 листопада 1995 року;
\”ціна на умовах франко-завод\” – ціна товару, що підлягає
сплаті виробнику, на підприємстві якого виконувалась остання
обробка (переробка), на умовах франко-завод;
\”резидент\” – будь-які фізичні та юридичні особи, підприємства
або організації, що не мають статусу юридичної особи, які за
законодавством держави – учасниці Угоди підлягають оподаткуванню в
ній на основі місця проживання, постійного місцеперебування, місця
управління, реєстрації та створення чи будь-якої іншої аналогічної
характеристики.
Однак до зазначеного поняття не включаються особи, які
підлягають оподаткуванню в державі – учасниці Угоди тільки
стосовно доходу, отриманого від операцій, не пов\’язаних з
виробництвом та (або) реалізацією товарів;
\”вантажовідправник (вантажоодержувач)\” – особа, зазначена в
товаротранспортних документах, яка відповідно до взятих на себе
зобов\’язань передала (прийняла) або має намір передати (прийняти)
товари перевізнику (від перевізника);
\”експортер\” – резидент однієї з держав – учасниць Угоди, що є
стороною зовнішньоторговельного договору (угоди), який поставляє
товар резиденту іншої держави – учасниці Угоди;
\”імпортер\” – резидент однієї з держав – учасниць Угоди, що є
стороною зовнішньоторговельного договору (угоди), який отримує
товар у державі – учасниці Угоди, що поставляється резидентом
іншої держави – учасниці Угоди;
\”заявник (декларант)\” – особа, що звернулася до
вповноваженого органу (організації) країни вивезення стосовно
отриманням сертифіката про походження товару, що підтверджує й
несе відповідальність за достовірність відомостей про товари,
зазначені в сертифікаті про походження товару.
Заявниками (декларантами) можуть бути експортери,
вантажовідправники товару або особи, які представляють їхні
інтереси відповідно до національного законодавства країни
вивезення (на підставі довіреності, договору доручення та інших
документів).
До зазначеного поняття можуть уключатися також імпортер,
вантажоодержувач товару або особи, які представляють їхні інтереси
відповідно до національного законодавства країни вивезення (на
підставі довіреності, договору доручення та інших документів);
\”сертифікат про походження товару\” – документ, що свідчить
про країну походження товару та виданий органом (організацією),
уповноваженим державою – учасницею Угоди відповідно до її
національного законодавства;
\”декларація про походження товару\” – заява про країну
походження товару, зроблена виробником, продавцем чи особою, що
перемішує товари, на комерційному рахунку або іншому документі, що
має стосунок до товару.
Розділ 2
Визначення країни походження товарів
2.1. Країною походження товару вважається держава – учасниця
Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано
достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.
2.2. Товарами, цілком виробленими в державі – учасниці Угоди,
уважаються:
а) природні ресурси (корисні копалини та мінеральні продукти,
водні, земельні ресурси, ресурси атмосферного повітря), видобуті з
надр цієї країни, на її території або в її територіальному морі
(іншому водоймищі країни) чи з його дна, або з атмосферного
повітря на території цієї країни;
б) продукція рослинного походження, вирощена та (або) зібрана
в цій країні;
в) живі тварини, які народилися та яких вирощено в цій
країні;
г) продукція, отримана в цій країні від вирощених у ній
тварин;
д) продукція, отримана в результаті мисливського та
риболовецького промислу в цій країні;
е) продукція морського риболовецького промислу та інша
продукція морського промислу, отримана судном цієї країни або
орендованим (зафрахтованим) нею;
ж) продукція, отримана на борту переробного судна цієї країни
виключно з продукції, зазначеної в підпункті \”е\”;
з) продукція, отримана з морського дна або з морських надр за
межами територіального моря цієї країни, за умови, що ця країна
має виключні права на розробку цього морського дна чи цих морських
надр;
й) відходи та брухт (вторинна сировина), отримані в
результаті виробничих або інших операцій з переробки, а також
вироби, що були у використанні, зібрані в цій країні й придатні
тільки для переробки на сировину;
к) продукція високих технологій, отримана у відкритому
космосі на космічних суднах, що належать цій країні або
орендованих (зафрахтованих) нею;
л) товари, виготовлені в цій країні з продукції, зазначеної в
підпунктах \”а\” – \”к\” цього пункту.
2.3. Для цілей визначення країни походження товару,
виготовленого в державі – учасниці Угоди, може застосовуватися
кумулятивний принцип, який визначає походження того чи того товару
під час його послідовної обробки (переробки).
Якщо у виробництві кінцевого товару в одній з держав –
учасниць Угоди використовуються матеріали, що походять з іншої або
інших держав – учасниць Угоди, які підтверджені сертифікатом
(сертифікатами) про походження товару форми СТ-1 (далі –
сертифікат форми СТ-1, або сертифікат) та піддаються поетапній
подальшій обробці (переробці) в іншій або інших державах –
учасницях Угоди, то країною походження такого товару вважається
країна, на території якої він востаннє був підданий обробці
(переробці).
За відсутності сертифіката (сертифікатів) форми СТ-1 про
походження матеріалів з інших держав – учасниць Угоди визначення
країни походження кінцевого товару здійснюється на підставі
критерію достатньої обробки (переробки) (підпункти \”а\”, \”б\”, \”в\”
пункту 2.4 цих Правил).
2.4. У разі участі у виробництві товару третіх країн, крім
держав – учасниць Угоди, країна походження товару визначається
відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.
Критерій достатньої обробки (переробки) може виражатися
виконанням таких умов:
а) зміна товарної позиції за ТН ЗЕД ( 997_158 ) на рівні
принаймні одного з перших чотирьох знаків, що сталася в результаті
обробки (переробки);
б) виконання необхідних умов, виробничих і технологічних
операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що
походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце;
в) правило адвалорної частки, коли вартість використовуваних
матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної
частки в ціні кінцевої продукції.
Основною умовою критерію достатньої обробки (переробки) є
зміна товарної позиції за ТН ЗЕД ( 997_158 ) на рівні принаймні
одного з перших чотирьох знаків. Ця умова застосовується до всіх
товарів, за винятком товарів, уключених до Переліку умов,
виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар
уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали
місце (далі – Перелік) (додаток 1, який є невід\’ємною частиною цих
Правил).
До цього переліку Перелік як одна з умов може бути включено
правило адвалорної частки як самостійно, так і в поєднанні з
виконанням інших необхідних умов, виробничих і технологічних
операцій, викладених у підпункті \”б\” цього пункту.
У разі якщо застосовується правило адвалорної частки,
вартісні показники розраховуються:
для матеріалів іноземного походження – за митною вартістю
таких матеріалів під час їхнього ввезення до країни, на території
якої здійснюється виробництво кінцевого товару, або за
документально підтвердженою ціною їхнього першого продажу на
території країни, у якій здійснюється виробництво кінцевого
товару;
для кінцевого товару – за ціною на умовах франко-завод.
2.5. Для цілей визначення країни походження товарів
відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) матеріали,
що походять з держав – учасниць Угоди відповідно до цих Правил, не
розглядаються як матеріали іноземного походження та прирівнюються
до тих, що походять із країни, у якій вироблено кінцевий товар.
2.6. Під час визначення країни походження товарів відповідно
до критерію достатньої обробки (переробки) допускається
використання матеріалів іноземного походження, що мають товарну
позицію (на рівні перших чотирьох знаків), однакову з кінцевим
товаром, за умови, що їхня вартість не перевищує 5% ціни кінцевого
товару на умовах франко-завод і такі матеріали є необхідним
компонентом під час виробництва кінцевого товару (за винятком тих
товарів, для яких у Переліку зазначено інші умови) при
обов\’язковому підтвердженні виконання цих умов у висновку про
походження товару або акті експертизи, виданому вповноваженим
органом або іншими організаціями відповідно до національного
законодавства держави – учасниці Угоди.
2.7. Якщо продукт, походження якого відповідає умовам цих
Правил, використовується у виробництві іншого товару, то вимоги до
походження, що застосовуються до матеріалів, використаних для
виробництва цього продукту, не враховуються під час визначення
країни походження товару.
Розділ 3
Операції, що не відповідають
критерію достатньої обробки (переробки) товару
3.1. Такими, що не відповідають критерію достатньої обробки
(переробки) товару, уважаються:
а) операції із забезпечення схоронності товару під час
зберігання або транспортування;
б) операції з підготовки товару до продажу й транспортування
(дроблення партій, формування відправлень, сортування,
перепакування), операції з розбирання та збирання упаковки;
в) миття, чищення, видалення пилу, покриття окисом, маслом
або іншими речовинами;
г) прасування або пресування текстилю (будь-які види волокон
і пряжі, ткані матеріали з будь-яких видів волокон і пряжі та
вироби з них);
д) операції з фарбування або полірування;
е) лущення, часткове або цілковите відбілювання, шліфування
та полірування зернових і рису;
ж) операції з фарбування цукру або формування грудкового
цукру;
з) зняття шкірки, виймання насіння та обробка фруктів, овочів
та горіхів;
и) загострювання, розмелювання або різання, які не призводять
до істотної відмінності отриманих компонентів від початкового
товару;
к) просіювання крізь сито або решето, сортування,
класифікування, відбирання, підбирання (у тому числі складання
наборів виробів);
л) розливання, фасування в банки, флакони, мішки, ящики,
коробки та інші прості операції з пакування;
м) прості складальні операції або розбирання товарів по
частинах;
н) поділ продукту на компоненти, який не призводить до
істотної відмінності отриманих компонентів від початкового
продукту;
о) змішування продуктів (компонентів), яке не призводить до
істотної відмінності отриманої продукції від початкових складових;
п) забій тварин, оброблення (сортування) м\’яса;
р) комбінація двох чи більше зазначених вище операцій.
3.2. Якщо стосовно того чи того товару досягається виконання
критерію достатньої обробки (переробки) (пункт 2.4 цих Правил)
виключно за рахунок проведення операцій, перерахованих у
пункті 3.1, цей товар не вважатиметься таким, що походить з тієї
країни, де ці операції мали місце.
Розділ 4
Особливості визначення країни походження товарів
4.1. Об\’єктом застосування критерію достатньої обробки
(переробки) є той чи той продукт, що визначається як самостійний
об\’єкт класифікації відповідно до правил класифікації товарів за
ТН ЗЕД ( 997_158 ). У разі визначення походження наборів продуктів
об\’єктом застосування критерію достатньої обробки (переробки)
розглядається кожний окремий елемент, що входить до складу набору.
Відповідно:
продукт, що складається з групи елементів чи зібраний з ряду
частин і класифікується відповідно до положень ТН ЗЕД ( 997_158 )
як єдиний товар, у цілому розглядається як об\’єкт застосування
критерію достатньої обробки (переробки);
якщо партія товарів складається з ідентичних продуктів, що
класифікуються в одній і тій самій товарній позиції ТН ЗЕД
( 997_158 ), то кожний продукт повинен розглядатись окремо для
цілей застосування критерію достатньої обробки (переробки);
якщо на підставі 5-го Основного правила інтерпретації ТН ЗЕД
( 997_158 ) упаковка класифікується разом продуктами, що
знаходяться в ній, то упаковка повинна розглядатись як складова
частина товару під час визначення походження цього товару.
4.2. Під час визначення країни походження товари в
розібраному чи незібраному вигляді (що поставляються кількома
партіями, якщо за виробничими або транспортними умовами неможливе
їхнє відвантаження однією партією, а також якщо партію товару
розбито на кілька партій у результаті помилки чи неправильної
адресації) можуть розглядатися за бажанням декларанта як єдиний
товар.
Умовами застосування цього правила є:
попереднє повідомлення митному органові країни ввозу про
розбивку розібраного чи незібраного товару на кілька партій із
зазначенням причин такої розбивки, додаванням докладної
специфікації кожної партії із зазначенням кодів товарів згідно з
ТН ЗЕД ( 997_158 ), вартості й країни походження товарів, що
входять до кожної партії, а також повідомлення про розбивку товару
на кілька партій у результаті помилки чи неправильної адресації –
при документальному підтвердженні помилковості розбивки товару;
поставка всіх партій з однієї країни одним експортером;
увезення та оформлення всіх партій товару через одну й ту саму
митницю;
поставка всіх партій товару в строк, що не перевищує шести
місяців з дати прийняття митної декларації.
4.3. Для визначення країни походження товару походження
теплової та електричної енергії, що використовується для його
виробництва, машин, обладнання та інструментів, а також продуктів,
які не входять і не призначені для включення до складу кінцевого
товару, не враховується.
4.4. Пристрої, приладдя, запасні частини та інструменти,
призначені для використання з машинами, обладнанням, апаратами або
транспортними засобами, уважаються такими, що походять з тієї
самої країни, що й машини, устаткування, апарати або транспортні
засоби, якщо ці пристрої, приладдя, запасні частини та інструменти
ввозяться та продаються в комплекті із зазначеними вище машинами,
устаткуванням, апаратами або транспортними засобами й у кількості,
що зазвичай поставляється із цими пристроями.
4.5. Упаковка, у якій товар ввозиться на митну територію,
уважається такою, що походить з тієї самої країни, що й сам товар,
за винятком випадків, коли упаковка підлягає декларуванню окремо
від товару. У цьому разі країна походження упаковки визначається
окремо.
Якщо упаковка, у якій товар ввозиться на митну територію,
уважається такою, що походить з тієї самої країни, що й сам товар,
то для цілей визначення країни походження товару враховується лише
та упаковка, у якій товар зазвичай реалізовується в роздрібній
торгівлі, у тому числі під час застосування правила адвалорної
частки відповідно до підпункту \”в\” пункту 2.4 цих Правил.
4.6. Під час визначення країни походження набору продуктів
допускається використання елементів або продуктів, з яких
складається набір, що не походять з держав – учасниць Угоди, за
умови, що їхня вартість не перевищує 15% ціни набору продуктів на
умовах франко-завод.
Розділ 5
Надання режиму вільної торгівлі
5.1. Товар користується режимом вільної торгівлі на митних
територіях держав – учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям
походження, установленим цими Правилами, а також якщо товар:
а) вивозиться на підставі договору (контракту) між резидентом
однієї з держав – учасниць Угоди й резидентом іншої держави –
учасниці Угоди з митної території однієї держави – учасниці Угоди
та ввозиться на митну територію іншої держави – учасниці Угоди. У
випадках, зазначених у пунктах 8.5 і 8.6 цих Правил, такий договір
може бути укладений після вивезення товару;
б) вивозиться (ввозиться) фізичною особою – резидентом
держави – учасниці Угоди з митної території однієї держави –
учасниці Угоди на митну територію іншої держави – учасниці Угоди;
в) не залишає територій держав – учасниць Угоди, за винятком
випадків, коли товар знаходиться або переміщується територіями
третіх країн під митним контролем, документально підтвердженим
митними органами країн, через території яких здійснюється доставка
товару. При цьому товар повинен бути в незмінному стані й над ним
не повинні проводитися будь-які операції, за винятком операцій із
забезпечення схоронності й перевантаження товару.
5.2. Режим вільної торгівлі не надається в разі, якщо право
власності на товар відповідно до зовнішньоторговельного договору
(угоди), а також в інших випадках, передбачених національним
законодавством держав – учасниць Угоди, належить особі, яка не є
резидентом держави – учасниці Угоди.
У цьому разі, а також якщо принаймні одна з умов,
передбачених пунктом 5.1 цих Правил, не виконується, уповноваженим
органом (організацією) на прохання заявника (декларанта) видаються
сертифікати про походження товарів загальної форми (без
абревіатури СТ-1) відповідно до національного законодавства країни
вивезення.
5.3. Товари, походження яких не встановлено або походження
яких установлено, але при цьому стосовно їх не може бути
застосований режим вільної торгівлі через відсутність необхідних
для цих цілей документів, пропускаються до країни ввезення
відповідно до вимог тарифного й нетарифного регулювання країни
ввезення.
5.4. Стосовно товарів, зазначених у пункті 5.3 цих Правил,
може застосовуватися (відновлюватися) режим вільної торгівлі на
митних територіях держав – учасниць Угоди за умови одержання
належного посвідчення про їхнє походження (надання сертифіката
форми СТ-1 та за необхідності інших документів, що підтверджують
країну походження товарів) до закінчення 12 місяців з дня
реєстрації митної декларації в країні ввезення (крім випадків
фальсифікації сертифіката форми СТ-1).
Leave a Reply