Науково-практичний коментар до ст. 356 Кримінального процесуального кодексу України

 

1. За клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд мас право викликати експерта для допиту для роз\’яснення висновку. Перед допитом експерта головуючий встановлює його особу та приводить до присяги такого змісту:

\”Я, (прізвище, ім\’я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов\’язки експерта, використовуючи всі свої професійні можливості\”.

Після цього головуючий попереджає експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

2. Експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони обвинувачення, першою допитує сторона обвинувачення, а експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони захисту, – сторона захисту. Після цього експерту можуть бути поставлені запитання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, їх представниками та законними представниками, а також головуючим та суддями.

3. Експерту можуть бути поставлені запитання щодо наявності в експерта спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань (освіти, стажу роботи, наукового ступеня тощо), дотичних до предмета його експертизи; використаних методик та теоретичних розробок; достатності відомостей, на підставі яких готувався висновок; наукового обґрунтування та методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку; застосовності та правильності застосування принципів та методів до фактів кримінального провадження; інші запитання, що стосуються достовірності висновку.

4. Суд мас право призначити одночасний допит двох чи більше експертів для з\’ясування причин розбіжності в їхніх висновках, що стосуються одного і того самого предмета чи питання дослідження.

5. Кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновку експерта мас право надати відомості, які стосуються знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки експерта.

6. Експерт під час відповідей має право користуватися своїми письмовими та іншими матеріалами, які використовувалися під час експертного дослідження.

 

Коментар:

1. Після дослідження висновку експерта суд за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою має право викликати експерта до суду для допиту з приводу роз\’яснення (уточнення та доповнення) висновку. Допит експерта спрямований на роз\’яснення термінології, окремих формулювань, з\’ясування методу дослідження, уточнення компетенції експерта, пояснення розбіжностей між обсягом поставлених запитань і висновками експерта, на з\’ясування суперечностей між висновком експерта й іншими наявними в кримінальному провадженні доказами або між декількома висновками, які проводилися щодо одного й того ж предмета чи питання дослідження.

 

Незважаючи на те, що висновок експерта (докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи) подасться в письмовій формі, кожна сторона відповідно до ч. 9 ст. 101 КПК мас право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз\’яснення чи доповнення Його висновку, при цьому експерт згідно з ч. З ст. 94 КПК зобов\’язаний надати показання щодо проведеного ним дослідження, які, у свою чергу, відповідно до частин 1,3 ст. 95 та ч. 2 ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів кримінального провадження.

Перед допитом експерта головуючий установлює його особу (перевіряє документ, який посвідчує особу та його повноваження) та особисто або згідно з п. 5 ч. 2 ст. 74 КПК за його розпорядженням судовий розпорядник приводить експерта до присяги такого змісту: \”Я, (прізвище, ім\’я, по батькові), присягаю сумлінно виконувати обов\’язки експерта, використовуючи всі свої професійні можливості\”. Після чого головуючий попереджає експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Слід зауважити, що експерт згідно з ч. 1 ст. 70 КПК несе відповідальність не лише за завідомо неправдивий висновок, але й за відмову без поважних причин від виконання покладених обов\’язків у суді (з\’являтися за судовим викликом до суду, давати показання щодо проведеного ним дослідження тощо), невиконання інших обов\’язків (заявлення самовідводу за наявних нате підстав тощо). З огляду на викладене, а також беручи до уваги те, що експерт під час допиту, як і свідок, зобов\’язаний давати показання, які до того ж стосуються не лише роз\’яснення (уточнення) експертного висновку, але і його доповнення (надавати нові відомості, не відображені у висновку), вважаємо, що головуючий має попереджати експерта ще й про кримінальну відповідальність за відмову давати показання та за дачу завідомо неправдивих показань.

2. Головуючий, зачитавши висновок експерта (його резолютивну частину – відповіді на поставлені запитання) та з\’ясувавши запитання, які виникли в суду щодо нього, надає право сторонам поставити свої запитання. Слід зазначити, що допит експерта, так само як і допит свідка, проводиться у два етапи – спочатку прямий допит, а потім перехресний. Першим експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони обвинувачення, допитує сторона обвинувачення, а експерта, який проводив експертизу за зверненням сторони захисту, – сторона захисту. По закінченні прямого допиту експерта головуючий надає можливість поставити запитання протилежній стороні (перехресний допит). Після цього експерту можуть бути поставлені запитання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, їх представниками та законними представниками, а також головуючим та суддями, а за дозволом головуючого – присяжними. Для уточнення і доповнення відповідей експерта головуючий має право ставити запитання йому протягом усього допиту.

3. Для визначення достовірності висновку, показань експерта, наданих протягом допиту, учасники судового провадження можуть ставити експерту запитання щодо наявності у нього спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань (освіти, стажу роботи, наукового ступеня тощо), дотичних до предмета його експертизи; використаних методик та теоретичних розробок; достатності відомостей, на підставі яких готувався висновок; наукового обґрунтування та методів, за допомогою яких експерт дійшов висновку; застосовності та правильності застосування принципів та методів до фактів кримінального провадження; інші запитання, що стосуються достовірності висновку.

Висновок експерта набуває доказової сили за умови дотримання норм КПК, які регулюють порядок призначення і проведення експертизи, повноваження судового експерта. А тому при оцінці висновку експерта з точки зору його допустимості необхідно переконатися, чи не було порушень процесуального порядку призначення та проведення експертизи, чи компетентний експерт і чи не зацікавлений він у вирішенні справи, чи належним чином і чи правильно оформлений висновок. Висновок експерта, одержаний з істотним порушенням положень кримінального процесуального закону, що регулюють процес доказування, вважається недопустимим.

Визначати достовірність висновку (правильне відображення матеріальних і нематеріальних слідів) слід з урахуванням: а) оцінки надійності застосованої експертом методики; б) достатності наданих експерту матеріалів для дослідження; в) правильності наданих експерту вихідних даних; г) перевірки повноти проведеного експертом дослідження. Висновок слід вважати неповним, якщо він не дав вичерпної відповіді на поставлені запитання, або у ньому не містяться відповіді на одне чи декілька запитань узагалі, або він складений за результатами дослідження не всіх поданих експерту на дослідження об\’єктів; д) правильності експертної інтерпретації встановлених експертом ознак та їх достатності для висновку.

4. Якщо в кримінальному провадженні за зверненням сторін проводилося два і більше експертних досліджень щодо одного і того ж предмета чи питання дослідження, висновки яких повністю або частково різняться за своїм змістом (відповіді на поставлені запитання містять розбіжності), суд для з\’ясування причин розбіжності таких висновків управі призначити одночасний допит двох чи більше експертів. На початку такого допиту суд установлює особу експертів (перевіряє документи, які посвідчують їх особу та їх повноваження), приводить до присяги, якщо їх допит попередньо не проводився і вони не складали присяги перед судом, та попереджає експертів про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих висновків. Після чого в порядку черговості, визначеної судом, головуючий, учасники судового провадження, судді, а за дозволом головуючого – присяжні ставлять експертам запитання. Якщо допит експертів не дав змоги усунути виявлені у висновках експертів суперечності, суд згідно з ч. 2 ст. 332 КПК може самостійно чи за наявності клопотання сторін кримінального провадження або потерпілого своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі. До ухвали суду про доручення проведення експертизи включаються запитання, поставлені перед експертом учасниками судового провадження та судом. Після постановления цієї ухвали судовий розгляд продовжується, за винятком випадку, коли таке продовження неможливе без отримання висновку експерта.

5. Для доведення або спростування висновку експерта кожна сторона кримінального провадження має право надати суду відомості, які стосуються знань, умінь, кваліфікації, освіти та підготовки експерта. Ці документи надаються іншим учасникам судового провадження для ознайомлення, у тому числі й експертові. Під час допиту експерта щодо представлених відомостей експерту можуть ставитися запитання.

6. Під час проведення допиту для надання фахових та конкретних відповідей експерт має право користуватися своїми письмовими та іншими матеріалами, які використовувалися ним під час проведення експертного дослідження. Використання чи невикористання експертом під час допиту таких підручних матеріалів жодним чином не може свідчити про компетентність чи фаховість експерта.