Науково-практичний коментар до ст. 353 Кримінального процесуального кодексу України

 

1. Перед допитом потерпілого головуючий встановлює відомості про його особу та з\’ясовує стосунки потерпілого з обвинуваченим. Крім того, головуючий з\’ясовує, чи отримав потерпілий пам\’ятку про права та обов\’язки потерпілого, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз\’яснює їх, а також попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

2. Допит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених частинами другою, третьою, п\’ятою – чотирнадцятою статті 352 цього Кодексу.

 

Коментар:

1. Потерпілим у кримінальному провадженні згідно з ч. 1 ст. 55 КПК є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій завдано майнової шкоди. У випадках, коли внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або вона перебуває у стані, який унеможливлює її безпосередню участь у кримінальному провадженні, процесуальні права потерпілого поширюються на близьких родичів чи членів сім\’ї такої особи (ч. 6 ст. 55 КПК). Такими особами згідно з п. 1 ч. 1 ст. З КПК с: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов\’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов\’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. До участі у кримінальному провадженні допускаються не всі близькі родичі чи члени сім\’ї такої особи, а один із них, який подав заяву про залучення його до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням – потерпілими може бути визнано декілька осіб. Якщо потерпілим є юридична особа, її інтереси в кримінальному провадженні представляє представник потерпілого, який користується згідно з ч. 4 ст. 58 КПК процесуальними правами останнього, зокрема й щодо надання показань з приводу вчиненого відносно юридичної особи кримінального правопорушення. Права і обов\’язки потерпілого згідно з ч. 2 ст. 55 КПК виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого, або ж за відсутності таких заяв з моменту визнання особи за її згодою потерпілою слідчим, прокурором або судом (ч. 7 ст. 55 КПК).

Право давати показання є невід\’ємним правом потерпілого, яке спрямоване на надання йому можливостей для захисту своїх прав і законних інтересів. Реалізація потерпілим цього права дозволяє встановити фактичні обставини злочину з його участю, спростувати показання обвинуваченого чи іншого учасника кримінального провадження, дати власну оцінку вчиненим діям щодо нього, обґрунтувати розмір заподіяної матеріальної та моральної шкоди тощо.

 

Потерпілий не несе відповідальності за відмову давати показання як щодо самого себе, своїх близьких родичів, так і стосовно будь-яких інших обставин справи взагалі, оскільки можливість відмовитись від давання показань згідно з п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК є його правом. У той же час потерпілий несе кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань (ст. 384 КК).

Перед початком допиту потерпілого головуючий встановлює відомості про особу потерпілого (прізвище, ім\’я та по батькові, число, місяць та рік народження, місце народження та проживання, рід занять тощо), з\’ясовує його стосунки з обвинуваченим (запитує потерпілого, чи знайомий він з обвинуваченим, якщо так, то за яких обставин познайомився). Після цього головуючий з\’ясовує, чи отримав потерпілий пам\’ятку про права та обов\’язки потерпілого, чи зрозумілі вони йому та в разі необхідності роз\’яснює їх. Крім того, головуючий роз\’яснює потерпілому його право відмовитись від давання показань та попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання (ст. 384 КК).

2. Допит потерпілого здійснюється з додержанням правил допиту свідка.

Якщо потерпілий не відмовився давати показання, головуючий особисто, або судовий розпорядник за його розпорядженням приводить потерпілого до присяги, тобто надає йому текст присяги такого змісту \”Я, (прізвище, ім\’я, по батькові), присягаю говорити суду правду і лише правду\”, який потерпілий має зачитати вголос. Якщо потерпілих декілька, до присяги вони приводяться почергово. У разі якщо присягу складає німий потерпілий, він має підписати текст присяги. Для реалізації потерпілим цього обов\’язку та інших процесуальних прав та обов\’язків у кримінальне провадження в разі потреби залучається перекладач (сурдоперекладач). Варто зауважити, що згідно з п. 9 ч. 1 ст. 56 КПК потерпілий вправі давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, користуватися послугами перекладача, сурдоперекладача безоплатно (за рахунок держави), якщо він не володіє державною мовою (мовою, якою ведеться судове провадження) або є німим.

Для забезпечення безпеки потерпілого, в разі існування загрози його життю і здоров\’ю, сторона кримінального провадження або сам потерпілий перед проведенням допиту може заявити клопотання про його допит за відсутності певного допитаного свідка. З цих підстав за клопотанням потерпілого, сторони судового провадження чи за власною ініціативою суду потерпілий може бути допитаний з використанням технічних засобів (у режимі аудіо -, відеоконференції) з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію. У разі якщо існує загроза ідентифікації голосу потерпілого, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод. Зазначимо, що допит потерпілого у режимі відеоконференції може бути проведений й з інших підстав, визначених ст. 336 КПК (див. коментар до ст. 336 КПК). Суд, постановляючи вмотивовану ухвалу про проведення допиту потерпілого у режимі аудіо -, відеоконференції, має попередньо з\’ясувати наявність заперечень сторін кримінального провадження проти проведення допиту потерпілого в умовах, що унеможливлюють його ідентифікацію, та в разі їх обґрунтованості відмовити у проведенні допиту потерпілого в такому порядку, а також забезпечити сторонам кримінального провадження можливість ставити запитання потерпілому і отримувати відповіді на них. Варто зауважити, що в разі прийняття рішення (як під час досудового розслідування кримінального провадження, так і судового провадження) про забезпечення безпеки потерпілого чи членів його родини суд має забезпечити конфіденційність всіх анкетних даних потерпілого для унеможливлення їх ідентифікації. У такому випадку дійсні особисті дані потерпілого на початку допиту не оголошуються.

Після приведення потерпілого до присяги головуючий пропонує потерпілому у формі вільної розповіді викласти обставини, відомі йому у зв\’язку із вчиненням щодо нього кримінального правопорушення. Потерпілий під час допиту мас право користуватися нотатками, які йому необхідні для надання показань (повної та вичерпної відповіді), пов\’язаних із будь-якими вимірами чи обчисленнями, або щодо іншої інформації, яку йому важко запам\’ятати. Після закінчення показань першим ставить йому запитання прокурор (здійснюється прямий допит). Під час прямого допиту не дозволяється ставити навідні запитання, тобто питання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї. По закінченню прямого допиту потерпілого головуючий надає можливість поставити запитання, у тому числі й навідні, захиснику обвинуваченого, а за його відсутності – обвинуваченому (перехресний допит).

V ході проведення допиту потерпілого суд має стежити за тим, щоб потерпілому не ставилися запитання, які принижують його честь і гідність, ображають його самого чи близьких йому осіб, а також запитання щодо обставин особистого характеру, що не стосуються обставин справи. За наявності таких питань головуючий за протестом сторони обвинувачення (прокурор або представник потерпілого, законний представник потерпілого) вправі їх зняти.

Якщо ж потерпілий під час допиту, відповідаючи на поставлені йому запитання, висловлюється нечітко або з його слів незрозуміло, чи визнає він обставини чи заперечує проти них, суд вправі зажадати від нього дати конкретну відповідь на поставлене запитання, використовуючи при цьому лише слова \”так\” чи \”ні\”. Отже, суд вправі вимагати від особи, яка ставить запитання, формулювати їх конкретно, чітко та зрозуміло для присутніх і потерпілого зокрема. Разом з тим слід мати на увазі, що потерпілий у своїх показаннях може виходити за межі поставлених йому запитань, висловлювати свої думки та робити власні висновки щодо обставин кримінального провадження. Означене є допустимим з огляду на те, що потерпілий у більшості випадків є очевидцем вчиненого кримінального правопорушення, безпосередньо стикається з фактом кримінального правопорушення чи самим злочинцем, а тому більше ніж будь-хто обізнаний з обставинами кримінального правопорушення, внаслідок якого йому заподіяна шкода.

Після допиту потерпілого (прямого та перехресного) за дозволом головуючого потерпілому в порядку черговості вправі поставити запитання й інші учасники кримінального провадження, а також головуючий (для уточнення і доповнення відповідей потерпілого він може ставити йому запитання протягом усього допиту), судді та присяжні.

Закінчення допиту потерпілого не виключає його повторного допиту в цьому ж судовому засіданні або наступному. Такий допит може здійснюватися за клопотанням самого потерпілого, сторони кримінального провадження або за ініціативою суду. Про здійснення допиту потерпілого повторно суд постановляє вмотивовану ухвалу. Слід зазначити, що необхідність у повторному допиті свідка виникає, якщо в судовому засіданні з\’ясувалось, що свідок може надати показання про інші обставини кримінального провадження, щодо яких він не допитувався.

Якщо ж внаслідок допиту потерпілого (потерпілих) або/та інших учасників кримінального провадження виникають розбіжності між їх показаннями, суд для з\’ясування причин таких розбіжностей вправі призначити одночасний допит двох чи більше таких осіб. Зокрема, одночасно можуть допитуватися двоє і більше потерпілих (якщо їх декілька), свідок та потерпілий; свідок, потерпілий та обвинувачений; потерпілий та обвинувачений.

Кожен потерпілий допитується окремо (якщо їх декілька), відповідно до встановленого судом порядку дослідження доказів. Допит потерпілого проводиться в присутності інших потерпілих (якщо потерпілим чи стороною кримінального провадження не заявлено клопотання про відсутність одного або всіх потерпілих) та після допиту залишається в залі судового засідання. Дозволу головуючого щодо залишення потерпілого в залі судового засідання законом не вимагається.