Науково-практичний коментар до ст. 49 Кримінального процесуального кодексу України

 

1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов\’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:

1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов\’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;

2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об\’єктивних причин не може його залучити самостійно;

3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.

Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

3. Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов\’язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.

 

Коментар:

1. Коментована стаття передбачає випадки та порядок залучення слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом захисника для здійснення захисту за призначенням. Слід підкреслити, що залучення захисника за призначенням у передбачених цією статтею випадках є обов\’язком вказаних осіб, що обумовлений не тільки інтересами самого підозрюваного, обвинуваченого, а й публічними інтересами, які полягають у вирішенні завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК, зокрема, щодо охорони прав, свобод та законних інтересів його учасників. Виходячи із цих завдань, уявляється необхідним поширити дію публічності як засади кримінального провадження, що передбачена ст. 25 КПК, не тільки на компетенцію уповноважених осіб щодо початку досудового розслідування, встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, а й на імперативний характер обов\’язку слідчого, прокурора, слідчого судді та суду щодо охорони прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.

 

Підстави залучення захисника за призначенням, встановлені ч. 1 коментованої статті, стосуються випадків, коли участь захисника у кримінальному провадженні є необхідною з метою вирішення його завдань. Характер обставин, що становлять зміст цих підстав, є різним, втім, спільною ознакою для них є те, що вони свідчать про неможливість забезпечення захисту законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого без участі у кримінальному провадженні захисника.

Участь захисника у кримінальному провадженні має бути забезпечена у випадках, якщо: 1) відповідно до вимог ст. 52 КПК участь захисника є обов\’язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника; 2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об\’єктивних причин не може його залучити самостійно; 3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його. Перелік випадків, у яких захисник залучається за призначенням, не є вичерпним, адже ч. 1 коментованої статті містить також правило про те, що захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги (йдеться про ЗУ \”Про безоплатну правову допомогу\”).

2. Рішення про залучення захисника за призначенням у вказаних у ч. 1 коментованої статті випадках має бути формалізовано слідчим, прокурором у постанові, а слідчим суддею, судом – в ухвалі. Вимоги щодо форми та змісту постанови як виду процесуальних рішень слідчого, прокурора встановлено ст. 110 КПК. Ухвала слідчого судді, суду має відповідати загальним вимогам, передбаченим статтями 370, 372 КПК з урахуванням особливостей рішення про призначення захисника.

Мотивувальна частина цих процесуальних рішень повинна включати обґрунтування необхідності залучення захисника до участі у кримінальному провадженні із зазначенням однієї із підстав, що містяться у ч. 1 коментованої статті.

Резолютивна частина постанови, ухвали має містити рішення про: про доручення відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені в постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні. Відповідно до ЗУ \”Про безоплатну правову допомогу\” захист від обвинувачення є видом вторинної правової допомоги. Суб\’єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом; 3) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.

3. Частина 3 коментованої статті підкреслює обов\’язковий для виконання характер постанови, ухвали про призначення захисника для участі в кримінальному провадженні та встановлює строк її надіслання до відповідного органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, та її виконання. У обидвох випадках законодавець використовує термін \”негайно\”, що означає виконання зазначених дій зразу ж після прийняття/отримання рішення (постанови, ухвали) про призначення захисника.

Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) про доручення призначення адвоката тягнуть за собою відповідальність, установлену законом. Зокрема, відповідно до ст. 34 ЗУ \”Про адвокатуру та адвокатську діяльність\” такі дії можуть становити склад дисциплінарного проступку адвоката, а тому й тягти за собою застосування до нього дисциплінарної відповідальності.