Стаття 434. Погане поводження з військовополоненими

Погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або пов\’язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених, а також недбале виконання обов\’язків щодо хворих і поранених особами, на яких покладено їх лікування і піклування про них, за відсутності ознак більш тяжкого злочину, –

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Об\’єкт злочину – порядок дотримання звичаїв та правил війни.

2. Об\’єктивна сторона злочину характеризується суспільне небезпечним діянням у формі: 1) поганого поводження з військовополоненими: а) яке мало місце неодноразово; б) пов\’язаного з особливою жорстокістю; в) спрямованого проти хворих і поранених; г) недбалого виконання обов\’язків щодо хворих і поранених, за відсутності ознак більш тяжкого злочину.

Про поняття військовополояений див. коментар до ст. 431. Під поганим поводженням з військовополоненими розуміється позбавлення Їх харчування і сну, заподіяння їм побоїв чи легких тілесних ушкоджень, погроза вбивством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження тощо. Ці дії можуть бути кваліфіковані за ст. 434 лише за умови, якщо вони мали місце неодноразово, або були пов\’язані З особливою жорстокістю або були спрямовані проти хворих і поранених. В іншому разі вони кваліфікуються за ст. ст. 125, 126 чи 129 або не становлять злочину.

Поняття неодноразово означає вчинення однієї із дій, характерних для поганого поводження з військовополоненими, два чи більше рази.

Під хворими і пораненими розуміються військовополонені, які через травми, хворобу чи інші фізичні або психічні розлади або інвалідність потребують медичної, допомоги чи догляду.

Особливо жорстоким слід вважати таке поводження з військовополоненими, яким особі спричинюються серйозні фізичні та/або моральні страждання (позбавлення сну, харчування, води тощо).

Недбале виконання обов\’язків щодо хворих і поранених передбачає залишення їх без медичної допомоги (піклування) або неналежне їх лікування (догляд за ними). Вказані дії кваліфікуються за ст. 434 лише у разі, якщо відсутні ознаки більш тяжкого злочину. За наявності ознак більш тяжкого злочину вони кваліфікуються тільки за відповідною іншою статтею, не створюючи сукупності злочинів. Наприклад, якщо недбале виконання обов\’язків щодо хворих і поранених вчинене військовою службовою особою і потягло тяжкі наслідки або було вчинено в умовах воєнного стану, діяння кваліфікується тільки за ч. 2 або 3 ст. 425, якщо погане поводження з військовополоненими полягало в умисному заподіянні; тілесних ушкоджень середньої тяжкості – тільки за ст. 122 тощо.

3. Суб\’єктом злочину у першій його формі може бути будь-який військовослужбовець, а в другій – військовослужбовець, на якого покладено обов\’язки по лікуванню хворих і поранених військовополонених і піклуванню про них (лікар, медсестра, санітар тощо).

4. Суб\’єктивна сторона злочину характеризується у перших трьох його формах умислом, а в четвертій – необережністю.