Стаття 426. Бездіяльність військової влади

1. Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або непорушення військовою службовою особою, що є органом дізнання, кримінальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов\’язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду,-

караються штрафом від п\’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років,

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці,-

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

1. Основні безпосередні об\’єкти злочинів, передбачених ст ст 423 і 426 збігаються.

2. З об\’єктивної сторони злочин може проявитися тільки у суспільно небезпечній бездіяльності. Крім того, його обов\’язковими ознаками є суспільне небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди і причинний зв язок між вказаними бездіяльністю і наслідками формами цього злочину є: 1) неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим 2) непорушення кримінальної справи щодо підлеглого який\” вчинив злочин, 3) інше невиконання дій, які військова службова особа за своїми службовими обов\’язками повинна була виконати.

Для наявності складу цього злочину у будь-якій його формі потрібно встановити а) чи покладався на цю службову особу обов\’язок вчинити певні дії, невчинення яких ставиться їй у вину, б) чи мала службова особа реальну можливість в конкретних умовах вчинити необхідні дії, в) чи справді не були виконані обов\’язки, які покладені на цю службову особу.

Згідно з військовими статутами обов\’язок вести роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям і злочинам серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини належать до загальних обов\’язків командирів та інших прямих начальників командир повинен вимагати дотримання високої військової дисципліни від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення командир який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для п відновлення, несе за це відповідальність. Обов\’язки щодо припинення правопорушень серед військовослужбовців покладаються військовими статутами також на чергового частини, чергового роти та інших осіб зі складу добового наряду які мають підлеглих за своєю посадою в добовому наряді. Неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, означає потурання вчиненню злочину особою, яка була зобов\’язана відвернути злочин (вжити заходів до його недопущення чи запобігання йому) Ст. 426 є єдиною в КК статтею, яка прямо передбачає відповідальність за потурання як форму причетності до злочину. Про поняття підлеглий див коментар до ст. 423.

Відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командири, які не порушили кримінальної справи за наявності ознак злочину, несуть відповідальність згідно із законом. Непорушення кримінальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин, є кримінальне караним лише за наявності, крім зазначених вище загальних також таких умов: а) існують передбачені законом приводи і підстави для порушення кримінальної справи, б) ця справа має бути порушена щодо особи, яка є підлеглим для даної військової службової особи.

Інше невиконання дій, які військова службова особа за своїми службовими обов\’язками повинна була виконати, передбачає неприпинення нею грубих правопорушень, що не є злочинами, непорушен\’ ня кримінальної справи щодо особи, яка не є підлеглим для даної військової службової особи (наприклад, непорушення кримінальної справи про порушення державного кордону начальником органу прикордонної охорони або непорушення начальником органу СБ кримінальної справи, віднесеної законом до його відання) невжиття заходів до приведення військ у бойову готовність, незабезпечення виконання бойового завдання, неприйняття командиром корабля заходів до спасіння особи, яка впала за борт тощо.

Невжиття військовою службовою особою заходів до усунення зазначених в окремій ухвалі суду чи окремій постанові судді порушень закону, залишення без розгляду подання органу дізнання чи слідчого про усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину або протесту, припису чи подання прокурора невиконання законних вимог прокурора про проведення перевірки чи ревізії діяльності підконтрольних або підпорядкованих військових частин і підрозділів або про виділення спеціалістів для проведення такої перевірки, про подання необхідних матеріалів, якщо це не заподіяло істотну шкоду, тягне адміністративну відповідальність за ст. ст. 185-6 і 185-8 КУпАП.

Про поняття істотна шкода і тяжкі наслідки кваліфікуюча ознака злочину див коментар до ст. 423.

3. Суб\’єктом злочину у першій його формі є військовий начальник (про його поняття див. коментар до ст. 423), у другій – командир військової частини (полку, корабля 1 чи 2 рангу, окремого батальйону), з\’єднання, начальник військової установи ЗС чи іншого військового формування (скажімо, ректор військової академії, начальник шпиталю, директор військового господарства, начальник військового ремонтного підприємства тощо), у третій – будь-яка військова службова особа.

4. З суб\’єктивної сторони бездіяльність військової влади характеризується умисною або змішаною формою вини. При цьому ставлення військової службової особи до невиконання нею певних дій завжди є умисним.

5. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення йото в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.