Стаття 399. Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи

1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам, у зв\’язку з діяльністю, пов\’язаною з наданням правової допомоги,-

караються штрафом від п\’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на, строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або якщо вони заподіяли шкоду в особливо великих розмірах,-

караються позбавленням волі на строк від п\’яти до восьми років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, що спричинили загибель людей, завдання їм тяжких тілесних ушкоджень чи настання інших тяжких наслідків,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п\’ятнадцяти років.

1. Основним безпосереднім об\’єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя, який забезпечує діяльність захисника чи представника особи щодо надання ними правової допомоги. Додатковим обов\’язковим його об\’єктом виступає право власності, а додатковим факультативним – здоров\’я, життя особи, громадський порядок, громадська безпека.

2. Предметом злочину може бути майно (рухоме чи нерухоме), що належить за правом приватної власності захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам.

3. Потерпілими від злочину можуть бути: 1) захисник; 2) представник особи; 3) їхні близькі родичі. Про поняття захисника і представника особи див. коментар до ст. 397, а про поняття близьким родичів – коментар до ст. 115.

4. З об\’єктивної сторони злочин може виразитись у формі: 1) знищення або 2) пошкодження майна зазначених вище осіб. Про поняття знищення або пошкодження майна див. коментар до ст. 194.

Якщо умисне знищення чи пошкодження майна, що належить захисникові, представникові особи або їх близьким родичам, поєднане із втручанням у діяльність захисника чи представника особи з надання правової допомоги, або із застосуванням до них погрози або насильства чи посяганням на їх життя вчинене слід кваліфікує вати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 399 і ст. ст. 397 398 або 400.

Злочин вважається закінченим з моменту знищення або пошкодження зазначеного у ст. 399 майна.

5. Суб\’єктом злочину передбаченого ч. 1 ст. 399, може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а передбаченого ч. ч. 2 і 3 ст. 399 – 14-річного віку.

6. Суб\’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Обов\’язковою ознакою умислу винного є усвідомлення ним: 1) факту належності знищуваного або пошкоджуваного майна захисникові, представникові особи або їхнім близьким родичам; 2) того що таке знищення або пошкодження здійснюютья у зв\’язку з діяльністю, пов\’язаною з наданням правової допомоги. Мотив злочину безпосередньо обумовлений такою діяльністю захисника чи представника особи – ним виступають помста за неї або ж залякування таких осіб.

Стосовно таких наслідків, як шкода в особливо великих розмірах, загибель людей тяжкі тілесні ушкодження чи інші тяжкі наслідки, ставлення винної особи може характеризуватись як умисною, так і необережною формами вини. Про зміст такого ставлення та особливості кваліфікації вчиненого, які воно обумовлює див. коментар до ст. 194.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом; 2) спричинення ним шкоди в особливо великих розмірах (ч. 2 ст. 399), а особливо кваліфікуючими – 3) спричинення загибелі людей; 4) завдання їм тяжких тілесних ушкоджень; 5) настання інших тяжких наслідків.

Про поняття підпалу, вибуху, іншого загальнонебезпечного способу, а також загибелі людей див. коментар до ст. ст. 113 та 194, а про поняття тяжких тілесних ушкоджень – ст. 121 та коментар до неї.

Під шкодою в особливо великих розмірах слід розуміти матеріальну шкоду, зміст якої встановлюється у кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. Критерії визначення такої шкоди аналогічні критеріям визначення майнової шкоди в особливо великих розмірах у складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194. Про них див. коментар до зазначеної статті.

Інші тяжкі наслідки є оціночною ознакою. За своїм змістом вона збігається з аналогічною ознакою у складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 (про її поняття див. коментар до цієї статті), за винятком того, що вона не охоплює завдання тяжких тілесних ушкоджень, які відповідно до ч. 3 ст. 399 є самостійною кваліфікуючою ознакою розглядуваного злочину.