Науково-практичний коментар до ст. 414 Господарського кодексу України

1. У разі необхідності стабілізації або прискореного розвитку окремих галузей народного господарства за поданням Кабінету Міністрів України може встановлюватися законом спеціальний режим господарювання у цих галузях.

2. У Збройних Силах України може здійснюватися лише некомерційна (неприбуткова) господарська діяльність.

3. Господарська діяльність у Збройних Силах України – це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, пов\’язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності, що передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) у межах і в порядку, визначених законом.

4. Відносини, пов\’язані із здійсненням господарської діяльності в Збройних Силах України, регулюються цим Кодексом та іншими законами.

Коментар:

1. Частина 1 ст. 414 Кодексу вказує, що законом України за поданням Кабінету Міністрів України може запроваджуватися спеціальний режим господарювання в окремих галузях народного господарства як з метою стабілізації галузі, так і з метою прискореного розвитку. Як правило, такий режим господарювання має пільгову спрямованість і вводиться для підтримки окремої галузі. Так, Законом України від 11.01.2001 р. \”Про визнання бронетанкової галузі однією з пріоритетних у промисловості України та заходи щодо надання їй державної підтримки\” було введено на період з 01.01.2001 р. до 01.01.2006 р. заходи державної підтримки бронетанкової галузі; Законом України від 12.07.2001 р. \”Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні\” було введено заходи державної підтримки літакобудівної промисловості на період з 01.01.2002 р. до 01.01.2007 р.

Закон України від 19.09.97 р. \”Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні\” з метою створення умов для залучення інвестицій (у тому числі іноземних) у вітчизняне автомобілебудування запроваджує спеціальний режим господарювання. Зазначений режим запроваджувався строком до 1 січня 2008 року і мав пільгову спрямованість для підприємств по виробництву автомобілів і запасних частин до них з інвестицією (у тому числі іноземною) виключно в грошовій формі, що становить суму, еквівалентну не менше 150 мільйонам доларів США за офіційним валютним курсом Національного банку України на день внесення такої інвестиції до їх статутного фонду, яка зареєстрована в установленому законодавством порядку.

Законом України від 18.11.99 р. \”Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні\” з метою ефективного використання виробничого, науково-технічного та експортного потенціалу і підвищення конкурентоспроможності вітчизняного суднобудування, в тому числі малотоннажного, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, зокрема іноземних, зниження витрат на будівництво суден і поповнення обігових коштів суднобудівних підприємств на період з 01.01.2000 р. до 01.01.2012 р. запроваджується спеціальний режим господарювання в суднобудівній промисловості.

Зазначений режим має пільгову спрямованість: впроваджує такі заходи державної підтримки суднобудівної промисловості:

– суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості, отримані від замовників морських, річкових суден та інших плавучих засобів, а також кошти у виді кредитів, які отримують ці підприємства з метою спрямування кредитних коштів на фінансування будівництва морських, річкових суден та інших плавучих засобів за контрактами, зараховуються на окремі рахунки цих підприємств. Ці суми не підлягають безспірному (примусовому) списанню та використовуються лише за цільовим призначенням відповідно до контрактних зобов\’язань зазначених підприємств;

– суми авансових платежів та попередньої оплати з метою визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню згідно з Законом України від 28.12.94 р. \”Про оподаткування прибутку підприємств\”, включаються до складу валових доходів таких підприємств у тому податковому періоді, в якому здійснюється здача морських, річкових суден та інших плавучих засобів замовнику, а витрати зазначених підприємств суднобудівної промисловості, здійснені ними за рахунок авансових платежів та попередньої оплати відповідно до їх цільового призначення, включаються до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадає дата збільшення валових доходів на суму зазначених платежів.

На період з 01.01.2005 р. до 01.01.2012 р. запроваджується державна фінансова підтримка будівництва морських, річкових суден та інших плавучих засобів і реконструкції основних виробничих фондів підприємств суднобудівної промисловості через механізм здешевлення кредитів шляхом визначення часткової компенсації ставки за кредитами комерційних банків. Кошти на здійснення такої фінансової підтримки суднобудівної галузі щорічно, з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р., передбачаються в законі про державний бюджет та виділяються підприємствам, визначеним відповідно до статті 1 Закону України від 18.11.99 р.  \”Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні\”. Порядок використання зазначених коштів державного бюджету щорічно визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються заходи державної підтримки суднобудівної промисловості, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1256, за наслідками їх діяльності за попередній період, згідно з Порядком включення суднобудівних підприємств до переліку підприємств, для яких запроваджуються заходи державної підтримки суднобудівної промисловості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. N 555.

2. Чинне законодавство окрему увагу приділяє спеціальному режиму господарювання у Збройних Силах України, який має певні особливості.

Зазначений режим вводиться ст. 414 Кодексу та Законом України від 21.09.99 р. \”Про господарську діяльність у Збройних Силах України\”, який визначає правові засади здійснення у Збройних Силах України господарської діяльності, встановлює умови і гарантії її організації та державної підтримки.

У Збройних Силах України може здійснюватися тільки господарська некомерційна діяльність, тобто без мети отримання прибутку. Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності.

Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється суб\’єктами господарської діяльності: військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Порядок реєстрації військових частин як суб\’єктів господарської діяльності у Збройних Силах затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 р. N 749.

Господарська діяльність у Збройних Силах України пов\’язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених чинним законодавством України.

Особливості здійснення господарської діяльності у Збройних Силах України включають ряд обмежень та заборон. Так, перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 р. N 1171 \”Про затвердження переліку видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил\”. Господарська діяльність, яка відповідно до закону підлягає ліцензуванню, здійснюється військовими частинами після одержання в установленому порядку ліцензії без справляння плати за видачу такої ліцензії.

За невиконання чи неналежне виконання договірних зобов\’язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб\’єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб\’єкт господарської діяльності за своїми зобов\’язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов\’язаннями військової частини несе Міністерство оборони України (але Закон України від 21.09.99 р. \”Про господарську діяльність у Збройних Силах України\” не визначає порядку (правового механізму), за яким назване міністерство має нести таку відповідальність). Стягнення за зобов\’язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.

Згідно зі ст. 6 Закону України від 21.09.99 р. \”Про господарську діяльність у Збройних Силах України\” господарську діяльність військової частини може бути обмежено або припинено за рішенням Міністерства оборони України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами Збройних сил України регулюються Законом України від 10.04.92 р. \”Про оренду державного та комунального майна\” з урахуванням особливостей, передбачених Законом України від 21.09.99 р. \”Про господарську діяльність у Збройних Силах України\”. Порядок надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 р. N 778. Забороняється надання в оренду озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки.

Передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України наказом N 1549/241 від 26.07.2000 р. \”Про затвердження Порядку та умов проведення конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна\”.