Науково-практичний коментар до ст. 394 Господарського кодексу України

1. На території України щодо іноземних інвестицій встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, за винятками, передбаченими цим Кодексом, іншими законами і чинними міжнародними договорами, згоду на обов\’язковість яких надано Верховною Радою України.

2. Відносини щодо оподаткування іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями регулюються податковим законодавством України.

3. У державних програмах залучення іноземних інвестицій в пріоритетні галузі економіки та соціальну сферу може бути передбачено встановлення додаткових пільг для суб\’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у цих сферах.

4. Законом може бути обмежено або заборонено діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України виходячи з інтересів національної безпеки України.

Коментар:

1. Стаття 21 Конституції України проголошує, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Це ж стосується і положення ч. 1 коментованої статті, яка зазначає, що на території України щодо іноземних інвестицій встановлюється національний режим інвестиційної діяльності. Тому основою правового регулювання варто вважати Закон України \”Про інвестиційну діяльність\”, який суб\’єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності визначає громадян і юридичних осіб України та іноземних держав, а також держави. Крім цього, загальні засади правового режиму закріплені в ст. 7 Закону України \”Про зовнішньоекономічну діяльність\” та ст. 7 Закону України \”Про режим іноземного інвестування\”. Так, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України \”Про режим іноземного інвестування\” для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України та міжнародними договорами України. У двосторонніх угодах про взаємне сприяння та захист інвестицій, які укладені Україною з багатьма країнами, як правило, передбачається встановлення для іноземних інвестицій режиму найбільшого сприяння, який полягає в тому, що іноземним інвесторам із країни, з якою Україна уклала таку угоду, надається справедливий, рівний та не менш сприятливий режим, ніж той, що надається інвестору із будь-якої третьої держави.

Інвесторами є суб\’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об\’єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора. При цьому всі вони наділені рівними правами та обов\’язками.

Але у зв\’язку з певною специфікою здійснення даної діяльності особами, що не є громадянами України, законодавець далі робить застереження: \”за винятками, передбаченими цим Кодексом, іншими законами і чинними міжнародними договорами, згоду на обов\’язковість яких надано Верховною Радою України\”. Тому для іноземних суб\’єктів господарської діяльності на території України запроваджуються такі правові режими:

– національний режим, який означає, що іноземні суб\’єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов\’язків не менший, ніж суб\’єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб\’єктів цієї діяльності, пов\’язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб\’єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;

– режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб\’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб\’єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб\’єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

– спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.

В Україні також запроваджуються такі правові режими для товарів, що імпортуються з держав – членів Світової організації торгівлі (далі – СОТ):

– національний режим, який означає, що стосовно імпортованих товарів походженням з держав – членів СОТ надається режим не менш сприятливий, ніж для аналогічних товарів українського походження, щодо податків, зборів, встановлюваних законами та іншими нормативно-правовими актами правил та вимог до внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу або використання товарів, а також правил внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки або використання товарів у певних кількостях чи пропорціях;

– режим найбільшого сприяння, який стосується мит, митних зборів, методів стягнення таких мита і зборів, правил і формальностей у зв\’язку з імпортом і означає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої держави, повинні негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, який походить з території держав – членів СОТ або держав, з якими укладено двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння.

Виключення щодо режиму найбільшого сприяння у формі преференцій можуть бути зроблені для товарів, що походять з держав, з якими Україна уклала угоди про вільну торгівлю або митний союз чи проміжні угоди, що у майбутньому призведуть до створення зон вільної торгівлі або митних союзів у межах розумного періоду часу (10 років), чи угоди про прикордонну торгівлю та застосування генеральної системи преференцій.

Саме тому для визначення особливостей слід звернутися до Закону України \”Про режим іноземного інвестування\”.

2. Частина 2 коментованої статті передбачає, що відносини щодо оподаткування іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями регулюються податковим законодавством України. Підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об\’єкти (результати) спільної діяльності на території України за участю іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в тому числі на основі договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво, сумісну діяльність тощо, підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій. Спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов\’язковість яких надана Верховною Радою України. Така поведінка спрямована на захист вітчизняного виробника та передбачається Законом України \”Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб\’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження\”. Натомість залучення іноземного капіталу відбувається не на засадах податкових пільг, а на створенні інших сприятливих умов.

3. Пільги іноземним інвесторам надаються, як правило, при реалізації державних програмах залучення іноземних інвестицій в пріоритетні галузі економіки та соціальну сферу. З метою подальшого поліпшення інвестиційного клімату, збільшення надходжень інвестицій в економіку України було визначено одним із пріоритетних напрямів діяльності Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади забезпечення збільшення надходжень інвестицій в економіку України. З цією метою постійно здійснюються заходи щодо: поліпшення економічних, правових та організаційних умов діяльності інвесторів в Україні для збільшення обсягів інвестицій в економіку України, в першу чергу в її пріоритетні галузі; недопущення порушень прав інвесторів та сприяння їм у відновленні порушених прав; забезпечення відкритості, прозорості та послідовності процесу приватизації державного майна для сприяння залученню інвестиційних ресурсів; активізації інформаційного та організаційного забезпечення залучення інвестицій. На сьогодні найбільш ефективними виявились Інвестиційні програми спільного українсько-корейського підприємства з іноземною інвестицією у формі закритого акціонерного товариства \”АвтоЗАЗ – ДЕУ\”, \”Інвестиційний імідж України\”, ДП \”НЕК \”Укренерго\”, Програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення води в м. Запоріжжі між Європейським банком реконструкції та розвитку та Державним комунальним підприємством \”Водоканал\” м. Запоріжжя, виробництва акумуляторних батарей нового покоління товариством з обмеженою відповідальністю \”Дніпропетровський дослідний завод \”Енергоавтоматика\”, ВАТ \”Запоріжжяобленерго\” тощо. На сьогодні вже наказом Міністерства палива та енергетики \”Про порядок розгляду та погодження інвестиційних програм\” затверджено Орієнтовний графік надання на розгляд та погодження Мінпаливенерго інвестиційних програм ліцензіатів на 2008 р., куди включено 46 суб\’єктів господарювання.

4. Незважаючи на таке стимулювання, окремі сфери діяльності все ж залишаються недоступними або обмежено доступними для іноземних інвесторів. Так, ч. 4 коментованої статті наголошує, що законом може бути обмежено або заборонено діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України виходячи з інтересів національної безпеки України. Це стосується насамперед того майна, яке не може перебувати у власності іноземних інвесторів згідно з Постановою Верховної Ради України \”Про право власності на окремі види майна\”. Окрім цього, деякі види діяльності на території України також можуть здійснюватися виключно резидентами України (страхова діяльність, еквайринг, поставка туристичного продукту, туристичних послуг з місцем їх надання як на митній території, так і за межами митної території України тощо).