Науково-практичний коментар до ст. 388 Господарського кодексу України

1. Суб\’єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть одержувати в іноземних фінансових установах валютні кредити на договірній основі. При цьому умови кредитного договору не можуть суперечити законодавству України.

2. Суб\’єкти зовнішньоекономічної діяльності, у статутному капіталі яких є частка державного майна, можуть укладати кредитні договори з іноземними фінансовими установами лише за згодою Фонду державного майна України.

3. Види майна, що не може бути предметом застави у разі одержання валютного кредиту в іноземній фінансовій установі, визначаються законом.

Коментар:

1. Коментована стаття надає суб\’єктам зовнішньоекономічної діяльності право отримувати в іноземних фінансових установах валютні кредити. Законодавець чітко зазначає, що такі кредити отримуються на договірній основі, тобто відносини між відповідним позичальником і кредитором є господарсько-правовими. Єдине застереження, яке визначив законодавець – такі договори не можуть суперечити законодавству України. Питання критеріїв \”суперечливості\” законодавству України заслуговують на окреме наукове дослідження. Тут лише підкреслимо, що, на нашу думку, можна говорити про аналогію термінів \”суперечать чинному законодавству\” і \”нікчемність правочину\”. Однак не можна не зауважити також, що на сьогодні чинне законодавство на рівні підзаконного акта (Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затверджене постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. N 270) передбачає здійснення ряду адміністративно-правових процедур при отриманні вищезазначених кредитів.

2. Частина 2 коментованої статті по аналогії з нормою ч. 3 ст. 386 цього Кодексу обумовлює необхідність для окремих підприємств (див. коментар до вказаної статті) одержувати валютні кредити в іноземних фінансових установах лише за згодою Фонду державного майна.

3. Законодавець зазначив, що лише за законом можуть мати місце обмеження щодо видів майна, яке не може бути предметом застави при отриманні названих валютних кредитів.