Науково-практичний коментар до ст. 173 Господарського кодексу України

 

1. Господарським визнається зобов\’язання, що виникає між суб\’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб\’єкт (зобов\’язана сторона, у тому числі боржник) зобов\’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб\’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб\’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов\’язаної сторони виконання її обов\’язку.

2. Основними видами господарських зобов\’язань є майново-господарські зобов\’язання та організаційно-господарські зобов\’язання.

3. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов\’язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Коментар:

1. Стаття 173 відкриває розділ IV \”Господарські зобов\’язання\” Кодексу і присвячена встановленню найбільш загальних ознак та особливостей цього інституту.

Господарське зобов\’язання можна визначити як відносне регулятивне правовідношення, що виникає на передбачених законом підставах і в якому одна сторона (боржник) зобов\’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника вчинення зазначеного діяння з одночасним обов\’язком його прийняття і підтвердження виконання. Відмінності господарських зобов\’язань від зобов\’язань у цивільно-правовій сфері полягають у специфічних характеристиках предмета правового регулювання (див. ст. 1, 3 Кодексу), особливостях суб\’єктів-учасників цих правовідносин (наприклад, у деяких випадках їх відносини будуються не на принципі рівності сторін, а на владних повноваженнях однієї сторони по відношенню до іншої), підстави виникнення цих правовідносин мають деякі характерні риси. Економічний зміст господарського зобов\’язання складає товарне переміщення соціальних благ, які виступають у вартісній формі, з майнової сфери боржника в майнову сферу кредитора.

Господарським можна назвати лише зобов\’язання, в якому однією із сторін неодмінно виступає суб\’єкт господарювання, а іншою – будь-які учасники господарських правовідносин. Відповідно до ст. 55 цього Кодексу суб\’єктами господарювання виступають учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов\’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов\’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Учасників господарських правовідносин визначає ст. 2 цього Кодексу: суб\’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб\’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин права власності.

2. Необхідно розрізняти терміни \”обов\’язок\” та \”зобов\’язання\”, хоча іноді в законодавстві вони застосовуються як аналоги. Обов\’язок означає певний вид та міру необхідної поведінки суб\’єкта. Поняття \”зобов\’язання\” необхідно розглядати як правовідношення, зміст якого можуть складати декілька обов\’язків разом з кореспондуючими ним повноваженнями, метою яких є товарне переміщення соціальних благ з майнової сфери боржника в майнову сферу кредитора.

Об\’єктом господарського зобов\’язання є соціальні блага матеріального та нематеріального характеру, з приводу яких сторони (учасники) правовідносин вступають у взаємодію.

Юридичний зміст господарського зобов\’язання становлять взаємопов\’язані права та обов\’язки його учасників (сторін). Під правом розуміється можливість кредитора вимагати від іншої сторони вчинення певного діяння (дії або бездіяльності), а під обов\’язком – необхідність для боржника вчинення цього діяння.

Зауважимо, що в законодавчому визначенні господарського зобов\’язання воно представлене у вигляді простої моделі: обов\’язок боржника та відповідне йому право кредитора. На практиці зазначене правовідношення має більш складний характер, оскільки кожна із сторін виступає і як боржник, і як кредитор, тобто є одночасно носієм і прав, і обов\’язків.

3. Частина 2 статті передбачає основні види господарських зобов\’язань майново-господарського та організаційно-господарського характеру, зміст і особливості яких розкриваються відповідно у ст. 175, 176 цього Кодексу.

Оскільки в процесі виконання господарського зобов\’язання можуть виникнути певні обставини, які будуть впливати на його результат, у сторін є можливість за взаємною домовленістю внести необхідні зміни до змісту та умов цього зобов\’язання (ч. 3 цієї статті). Єдиним застереженням є відсутність протиріччя цих змін вимогам законодавства. Наприклад, якщо договір укладений на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, сторони не можуть відступати від змісту типового договору, однак мають право конкретизувати його умови. Порядок внесення таких змін передбачений ст. 188 цього Кодексу.