Науково-практичний коментар до ст. 167 Господарського кодексу України

 

1. Корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

2. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

3. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Коментар:

1. Частина 1 коментованої статті дає нормативне визначення корпоративних прав. Згідно з даною нормою корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації; вони включають правомочності на участь особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Перелік правомочностей, які наводяться у даному визначенні корпоративних прав і які становлять зміст корпоративних прав, є невичерпним і може доповнюватися в залежності від організаційно-правової форми господарської організації іншими правомочностями, передбаченими законом та установчими документами конкретної господарської організації. Так, ст. 10 Закону України \”Про господарські товариства\” встановлює перелік корпоративних прав, які мають учасники господарських товариств, а саме:

а) право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) право вийти в установленому порядку з товариства;

г) право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов\’язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Значно ширший перелік правомочностей, які становлять зміст корпоративних прав акціонера акціонерного товариства, міститься у Принципах корпоративного управління, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.12.2003 р. N 571, в яких систематизовано права, що надаються акціонеру нормами чинного законодавства (Цивільним кодексом України, Законами України \”Про господарські товариства\”, \”Про цінні папери та фондовий ринок\”, \”Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні\” та ін.).

Так, зміст корпоративних прав акціонера акціонерного товариства становлять:

1) право на участь в управлінні товариством шляхом участі та голосування на загальних зборах акціонерів, що включає права акціонерів:

– брати участь у вирішенні найважливіших питань діяльності товариства: прийняття рішення про внесення змін до статуту, обрання членів ради та ревізійної комісії, додатковий випуск акцій, викуп товариством розміщених ним акцій, укладення значних правочинів, реорганізація товариства та інші дії, які призводять до суттєвих корпоративних змін;

– вчасно отримувати повідомлення про скликання загальних зборів, яке повинно містити інформацію про дату, час та місце проведення зборів, а також повний перелік питань порядку денного з обов\’язковим зазначенням способу, за допомогою якого акціонери можуть ознайомитися з документами щодо порядку денного. Час, місце проведення та процедура реєстрації акціонерів для участі в загальних зборах товариства повинні створювати сприятливі умови для участі акціонера у зборах;

– своєчасно та у зручний для акціонера спосіб знайомитися з матеріалами, пов\’язаними з порядком денним загальних зборів, та отримувати додаткову інформацію стосовно питань порядку денного від посадових осіб та інших уповноважених осіб товариства;

– вносити пропозиції та вимагати їх включення до порядку денного загальних зборів за умови внесення такої пропозиції акціонером(ами), який (які) володіє необхідною кількістю голосів;

– брати участь у загальних зборах особисто або через вільно обраного представника, причому голоси, подані на загальних зборах акціонерами та представниками акціонерів, мають однакову силу;

– брати участь в обговоренні та голосуванні з питань порядку денного, причому процедура голосування на загальних зборах повинна забезпечувати прозорість та надійність підрахунку голосів;

2) право на отримання частини прибутку товариства у розмірі, пропорційному належній акціонерові кількості акцій;

3) право на своєчасне отримання повної та достовірної інформації про фінансово-господарський стан товариства та результати його діяльності, про суттєві факти, що впливають або можуть впливати на вартість цінних паперів та (або) розмір доходу за ними, про випуск товариством цінних паперів тощо;

4) право на вільне розпорядження акціями;

5) право на надійну й ефективну реєстрацію та підтвердження права власності на акції;

6) право вимагати обов\’язкового викупу товариством акцій за справедливою ціною в акціонерів, які не голосували \”за\”, або принаймні у тих акціонерів, які голосували \”проти\” певних прийнятих загальними зборами рішень, які обмежують їх права;

7) переважне право акціонера у разі здійснення додаткового випуску акцій придбати додатково випущені акції у кількості, пропорційній його існуючій частці у статутному капіталі.

З урахуванням конкретної організаційно-правової форми господарської організації та виду здійснюваної нею господарської діяльності, законодавством можуть встановлюватися спеціальні корпоративні права, які набуваються особою, що володіє часткою у статутному фонді (майні) такої господарської організації.

Установлюватися та конкретизуватися корпоративні права можуть і установчими документами господарської організації. При цьому в установчих документах господарської організації можуть встановлюватися корпоративні права, не передбачені законами та підзаконними актами.

2. Незважаючи на те, що реалізація правомочностей, які надаються власнику корпоративних прав, дозволяє впливати на діяльність господарської організації – суб\’єкта підприємницької діяльності, володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Обмеження щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення полягає в тому, що особа, котра зазвичай мала б право набувати або здійснювати корпоративні права, не може скористатися такою можливістю у зв\’язку з існуванням обставини, котра прямо передбачена законом або встановлена вироком суду.

Найбільша група обмежень щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення пов\’язана з виконанням особою державних функцій. Відповідно до ст. 16 Закону України \”Про державну службу\” державному службовцю забороняється вчиняти дії, що передбачені ст. ст. 1, 5 Закону України \”Про боротьбу з корупцією\” від 05.10.95 р., зокрема:

– займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб;

– входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, організацій, що здійснюють підприємницьку діяльність.

Тобто державні службовці не можуть бути повними учасниками командитних товариств та повних товариств, оскільки зазначені учасники повинні мати статус суб\’єкта підприємницької діяльності. У зв\’язку з цим державні службовці не можуть володіти корпоративними правами і тим більше їх здійснювати.

Крім того, окремими законодавчими актами встановлюється пряма заборона займатися підприємницькою діяльністю: Президенту України, народним депутатам, членам КМУ, працівникам міліції, прокуратури, СБУ, суддям та ін.

Окрім закону, обмеження права на володіння корпоративними правами та/або їх здійснення може встановлюватися вироком суду. Так, якщо вироком суду особі заборонено займатися підприємницькою діяльністю або певним її видом, відповідно обмежується і право особи на володіння корпоративними правами господарської організації (наприклад, повного товариства), яка планує займатися такими видами діяльності.

3. У частині 3 коментованої статті дається нормативне визначення корпоративних відносин, під якими маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Визначення поняття корпоративних відносин має виняткове практичне значення для визначення виключної підсудності господарських спорів, пов\’язаних з реалізацією та захистом корпоративних прав.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), в тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов\’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів, віднесені до виключної підсудності та розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних та фізичних осіб – підприємців.

Корпоративні відносини мають комплексний характер і складну структуру. Так, корпоративні відносини включають групу внутрішніх відносин – їх суб\’єктами є учасники (засновники) господарської організації, сама господарська організація (як юридична особа, суб\’єкт права) та її органи, і групу відносин зовнішнього характеру, що виникають між господарською організацією і третіми особами.

Внутрішні корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають з участі в капіталі господарської організації. Внутрішні корпоративні відносини поділяються на такі групи:

1) відносини між учасниками (засновниками, членами, акціонерами) господарської організації. Ці відносини, як правило, мають цивільно-правовий характер (їх учасники рівноправні, автономні), засновані на договорі про створення господарської організації, який називається установчим або засновницьким;

2) відносини між господарською організацією та її учасниками. Такі правовідносини випливають не з договору між рівними суб\’єктами, а з факту заснування господарської організації як юридичної особи і наділення її майном. Вони засновані не на принципах автономії волі і рівноправності сторін, а на принципах контролю, залежності, волі більшості;

3) відносини між різними органами господарської організації. Ця група належить до відносин владно-управлінського характеру.

Зовнішні корпоративні відносини визначаються як корпоративні відносини, учасником яких виступає господарська організація. До них, зокрема, слід віднести відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав при державній реєстрації господарської організації, видачі їй різних ліцензій і патентів, реєстрації емісій цінних паперів тощо.