Науково-практичний коментар до ст. 131 Господарського кодексу України

 

1. Юридичні особи, незалежно від форм власності, а також повнолітні громадяни можуть утворювати благодійні організації (благодійні фонди, членські благодійні організації, благодійні установи тощо).

2. Благодійною організацією визнається недержавна організація, яка здійснює благодійну діяльність в інтересах суспільства або окремих категорій осіб без мети одержання прибутків від цієї діяльності. Благодійні організації утворюються і діють за територіальним принципом.

3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні та комунальні підприємства, установи, організації, що повністю або частково фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками (засновником) та/або членами благодійної організації.

4. Благодійна організація діє на основі статуту (положення), що затверджується вищим органом управління благодійної організації, і є юридичною особою.

5. Благодійна організація має право здійснювати неприбуткову господарську діяльність, спрямовану на виконання її статутних цілей та завдань. Здійснення благодійними організаціями діяльності у вигляді надання певних послуг (виконання робіт), що підлягають обов\’язковій сертифікації або ліцензуванню, допускається після такої сертифікації або ліцензування в установленому законом порядку.

6. Додаткові вимоги щодо створення, державної реєстрації, здійснення господарської діяльності та інших питань діяльності благодійних організацій встановлюються цим Кодексом, законом про благодійництво та благодійні організації, іншими законами.

7. Особливості статусу інших юридичних осіб, що здійснюють неприбуткову господарську діяльність, визначаються відповідними законами, якими регулюється порядок діяльності цих суб\’єктів.

Коментар:

1. До суб\’єктів господарювання непідприємницького типу належать також благодійні та інші неприбуткові організації. Відповідно до ч. 1 коментованої статті такі організації можуть бути створені як юридичними особами, так і повнолітніми громадянами. Правове регулювання благодійних організацій в України визначається спеціальним законом, яким є Закон України \”Про благодійництво та благодійні організації\”, а також іншими нормативно-правовими актами.

Так, статтею 5 вказаного Закону визначено, що засновниками (засновником) благодійної організації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягли 18 років, а також юридичні особи незалежно від форм власності.

Законодавець дозволяє створення благодійних та інших неприбуткових організацій у будь-якій організаційно-правовій формі. При цьому коментованою статтею наводиться тільки примірний їх перелік, серед них виділяють благодійні фонди, членські благодійні організації, благодійні установи тощо.

2. У частині 2 коментованої статті міститься легальне визначення благодійної організації, що за своїм змістом подібне по визначення, що є в Законі України \”Про благодійництво та благодійні організації\”. Із цих визначень можна виділити такі основні ознаки благодійної організації:

– благодійна організація завжди є недержавною організацією;

– основною метою діяльності благодійної організації є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих громадян;

– відсутність мети отримання прибутку.

Крім того, ст. 4 зазначеного Закону визначаються основні напрями діяльності благодійної організації, серед яких:

– сприяння практичному здійсненню загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на поліпшення соціально-економічного стану;

– поліпшення матеріального стану набувачів благодійної допомоги, сприяння соціальній реабілітації малозабезпечених, безробітних, інвалідів, інших осіб, які потребують піклування, а також надання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів;

– надання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок стихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, у результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам репресій, біженцям;

– сприяння розвитку науки й освіти, реалізації науково-освітніх програм, надання допомоги вчителям, вченим, студентам, учням;

– сприяння розвитку культури, в тому числі реалізації програм національно-культурного розвитку, доступові всіх верств населення, особливо малозабезпечених, до культурних цінностей та художньої творчості;

– надання допомоги талановитій творчій молоді;

– сприяння охороні і збереженню культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам\’яток історії та культури, місць поховання;

– надання допомоги у розвитку видавничої справи, засобів масової інформації, інформаційної інфраструктури;

– сприяння розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи;

– сприяння розвитку охорони здоров\’я, масової фізичної культури, спорту і туризму, пропагування здорового способу життя, участь у наданні медичної допомоги населенню та здійснення соціального догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують соціальної підтримки та піклування;

– сприяння захисту материнства та дитинства, надання допомоги багатодітним та малозабезпеченим сім\’ям.

Конкретні напрями благодійництва та благодійної діяльності визначаються благодійниками і статутами (положеннями) благодійних організацій.

Благодійні організації утворюються і діють за територіальним принципом і поділяються за своїм статусом на всеукраїнські, місцеві та міжнародні.

До всеукраїнських благодійних організацій належать благодійні організації, діяльність яких поширюється на територію всієї України та які мають свої відділення (філії, представництва) в більшості областей України.

До місцевих належать благодійні організації, діяльність яких поширюється на територію відповідного регіону або адміністративно-територіальної одиниці.

До міжнародних належать благодійні організації, діяльність яких поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави.

Зареєстровані всеукраїнські та міжнародні благодійні організації мають право створювати відділення, філії, а також представництва в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Територія діяльності благодійної організації визначається відповідно до її статуту (положення).

3. Законодавством встановлено заборону на заснування або участь у благодійних організаціях для органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також для державних та комунальних підприємств, установ, організацій, що повністю або частково фінансуються з бюджету. Дана норма є відтворенням норми ч. 2 ст. 5 Закону України \”Про благодійництво та благодійні організації\”.

4. Єдиним установчим документом, на підставі якого здійснюють свою діяльність благодійні організації, є Статут (положення). У Статуті благодійної організації повинні бути зазначені: назва, місцезнаходження, статус та організаційно-правова форма благодійної організації; предмет, цілі, завдання та основні форми благодійної діяльності; порядок утворення і діяльності органів управління благодійної організації; джерела фінансування та порядок використання майна і коштів благодійної організації; порядок внесення змін до статуту (положення) благодійної організації; порядок реорганізації або ліквідації благодійної організації, використання її майна і коштів у разі припинення діяльності; умови і порядок прийняття в члени благодійної організації та вибуття з неї; права й обов\’язки членів благодійної організації.

До Статуту (положення) можуть включатися інші положення, пов\’язані з особливостями діяльності благодійної організації.

Статут (положення) благодійної організації не повинен суперечити законодавству України.

Благодійна організація має статус юридичної особи, що набувається нею з моменту державної реєстрації. Порядок державної реєстрації благодійних організацій регулюється Положенням про порядок державної реєстрації благодійних організацій, затвердженим постановою КМУ від 30.03.98 р.

Державна реєстрація всеукраїнських та міжнародних благодійних організацій здійснюється Міністерством юстиції України, а місцевих благодійних організацій, а також відділень (філій, представництв) всеукраїнських, міжнародних благодійних організацій – відповідними місцевими органами виконавчої влади.

Зареєстрована благодійна організація вноситься до реєстру благодійних організацій, що ведеться органом, який здійснює державну реєстрацію, з присвоєнням відповідного номера. Порядок ведення реєстру встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Дані реєстру щодо благодійних організацій, які зареєстровані Міністерством юстиції України, оприлюднюються в офіційних виданнях.

5. Благодійна організація є самостійним суб\’єктом господарювання, тобто має право здійснювати господарську діяльність, спрямовану за задоволення її статутних цілей та завдань. Благодійна організація користується самостійністю у питаннях прийняття господарських рішень, визначення умов оплати праці працівників апарату благодійної організації, використання власних фінансових та матеріальних ресурсів відповідно до вимог законодавства.

У разі здійснення благодійною організацією діяльності, що відповідно до законодавства потребує отримання спеціального дозволу (ліцензії) або підлягає обов\’язковій сертифікації, здійснення такої діяльності допускається тільки в разі отримання відповідної ліцензії або сертифікату.

Таким чином, якщо благодійні організації є учасниками господарських відносин, на них розповсюджуються загальні вимоги щодо здійснення такої діяльності. Поряд із цим таким організаціях надаються відповідні гарантії захисту їх прав, що передбачені для суб\’єктів господарювання (див. коментар до ст. 20).

6. Оскільки в Кодексі благодійним організаціям присвячена тільки дана стаття, якою не може бути охоплено всі питання створення, діяльності та інші аспекти їх функціонування, законодавець зазначає, що ці питання окрім Кодексу регулюються Законом України \”Про благодійництво та благодійні організації\” та іншими нормативно-правовими актами.

7. Благодійні організації не єдині неприбуткові організації, що можуть діяти у сфері господарювання. Так, Кодексом визначений правовий статус торгово-промислових палат в Україні (ст. 21), кредитних спілок (ст. 130), товарних бірж (ст. 278 – 282) тощо. Проте в Україні створюються і діють інші неприбуткові організації, правовий стан яких визначається спеціальними нормативно-правовими актами, на що і вказує ч. 7 коментованої статті. Це пов\’язано з тим, що дані неприбуткові організації, за загальним правилом, не є суб\’єктами господарювання, однак можуть вступати у господарські відносини для задоволення своїх статусних цілей та завдань. Зокрема, такими організаціями виступають об\’єднання громадян, релігійні організації, адвокатські об\’єднання, гаражно-будівельні кооперативи та ін. Так, правовий статус об\’єднань громадян визначається Законом України \”Про об\’єднання громадян\”, релігійних організацій – Законом України \”Про свободу совісті та релігійні організації\” адвокатських об\’єднань – Законом України \”Про адвокатуру\”, житлово-будівельних кооперативів – Законом України \”Про кооперацію\”. Правовий стан інших неприбуткових організацій регулюються подібними спеціальними нормативно-правовими актами.