Науково-практичний коментар до ст. 121 Господарського кодексу України

 

1. Підприємства – учасники об\’єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об\’єднання, і на них поширюються положення цього Кодексу та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств.

2. Підприємство – учасник господарського об\’єднання має право:

добровільно вийти з об\’єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об\’єднання;

бути членом інших об\’єднань підприємств, якщо законом, засновницьким договором чи статутом господарського об\’єднання не встановлено інше;

одержувати від господарського об\’єднання в установленому порядку інформацію, пов\’язану з інтересами підприємства;

одержувати частину прибутку від діяльності господарського об\’єднання відповідно до його статуту. Підприємство може мати також інші права, передбачені засновницьким договором чи статутом господарського об\’єднання відповідно до законодавства.

3. Підприємство, яке входить до складу державного або комунального господарського об\’єднання, не має права без згоди об\’єднання виходити з його складу, а також об\’єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб\’єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності.

4. Рішення про утворення об\’єднання підприємств (установчий договір) та статут об\’єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, встановленому законодавством.

Коментар:

1. Участь в об\’єднанні підприємств не означає для господарських організацій втрату статусу юридичної особи.

2. У частині 2 ст. 121 перелічені основні права учасників об\’єднання, серед яких право на добровільний вихід з об\’єднання, на членство в інших об\’єднаннях, на інформацію, пов\’язану з інтересами підприємств, та на отримання частини прибутку від діяльності об\’єднання.

Перелік прав та обов\’язків не є вичерпним та може бути доповнений установчими документами об\’єднання.

3. Кодекс обмежує право учасників державного та комунального об\’єднання на вихід із складу об\’єднання. Без згоди уповноваженого органу державної влади такі учасники не можуть об\’єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб\’єктами господарювання та приймати рішення щодо припинення своєї діяльності.

4. Згідно зі ст. 1 Закону України \”Про захист економічної конкуренції\” (далі – Закон) об\’єднання – це об\’єднання юридичних та (або) фізичних осіб, у тому числі об\’єднання підприємств, а також громадських організацій. Прийняття об\’єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб\’єктів господарювання визнаються узгодженими діями (ч. 1 ст. 5 Закону).

Зауважимо, що пряме або опосередковане примушування суб\’єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об\’єднань або здійснення узгоджених дій з концентрації суб\’єктів господарювання в інших формах підпадає під ознаки антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (ч. 2 ст. 15 Закону).

Розділ 4 Закону присвячений обмежувальній та дискримінаційній діяльності суб\’єктів господарювання та об\’єднань. Зокрема, забороняється суб\’єктам господарювання, об\’єднанням схиляти інших суб\’єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяти вчиненню таких порушень. Суб\’єктам господарювання, об\’єднанням забороняється примушувати інших суб\’єктів господарювання: до антиконкурентних узгоджених дій, визначених ст. 6 цього Закону; до узгоджених дій, визначених статтями 7, 8, 9 та 10 цього Закону; до участі у концентрації суб\’єктів господарювання, визначеної ст. 22 цього Закону (ст. 18 Закону).