Науково-практичний коментар до ст. 119 Господарського кодексу України

 

1. Залежно від порядку заснування об\’єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об\’єднання або як державні чи комунальні господарські об\’єднання.

2. Господарське об\’єднання – об\’єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об\’єднали свою господарську діяльність.

3. Господарські об\’єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.

4. Державне (комунальне) господарське об\’єднання – об\’єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об\’єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

5. Державне (комунальне) господарське об\’єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об\’єднання.

6. Положення цієї глави застосовуються також до об\’єднань інших суб\’єктів господарювання – юридичних осіб або об\’єднань підприємств за участі таких осіб, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Коментар:

1. В залежності від способу заснування ГК виділяє три види об\’єднань підприємств – господарські об\’єднання, державні та комунальні господарські об\’єднання.

Господарські об\’єднання створюються на основі приватної або колективної власності учасників. Частина 2 ст. 70 ГК передбачає, що за рішенням Кабінету Міністрів України або органів, до повноважень яких належить управління державними або комунальними підприємствами, можуть утворюватися об\’єднання підприємств на умовах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частина 6 ст. 120 ГК визначає переважні форми державних і комунальних об\’єднань – корпорації та концерни.

2. ГК визначає, що господарське об\’єднання може бути створене лише на добровільних засадах. Частина 2 ст. 119 оперує поняттям \”об\’єднання господарської діяльності\”, що не зовсім відповідає дійсності, оскільки учасники об\’єднання мають на меті не об\’єднати свою діяльність, а координувати її для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (ч. 1 ст. 118 ГК).

3. Договірними видами об\’єднань є асоціація та корпорація, а статутними – консорціум та концерн (ст. 120 ГК). Згідно з ч. 3 ст. 121 ГК рішення про утворення об\’єднання підприємств (установчий договір) та статут об\’єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, встановленому законодавством.

На установчий договір та статут об\’єднання поширюються вимоги, що ставляться до установчих документів суб\’єктів господарювання ст. 57 ГК. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи (ч. 3 ст. 8 Закону України \”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців\”) – учасники об\’єднання підприємств.

4. Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України \”Про Кабінет Міністрів України\” Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, може утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати відповідно до закону державні господарські об\’єднання, зокрема для здійснення окремих функцій з управління об\’єктами державної власності. Кабінет Міністрів України затверджує положення та статути державних господарських об\’єднань, розмір асигнувань на їх утримання і граничну чисельність працівників, призначає на посаду та звільняє з посади керівників і заступників керівників, застосовує до них заходи дисциплінарної відповідальності. Це положення протирічить Закону України \”Про управління об\’єктами державної власності\” (далі – Закон).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону не Кабінет Міністрів України, а уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності. Отже, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону органами, що можуть створювати об\’єднання підприємств, є міністерства та інші органи виконавчої влади. Фонд державного майна України може виступати від імені держави засновником господарських організацій (тобто і державних об\’єднань), до статутних фондів яких передається державне майно (підпункт \”в\” п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону).

Закон визначає єдиним органом, що затверджує статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також господарських структур та здійснює контроль за їх дотриманням, – уповноважений орган управління (п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону).

5. Вирішення питань про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади віднесено виключно до розгляду на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України \”Про місцеве самоврядування\”).

6. Окрім господарських об\’єднань, що зазначені в гл. 12 ГК, положення глави також поширюються на трести та спілки підприємств, кооперативні об\’єднання (Закон України \”Про кооперацію\”), об\’єднання фермерських господарств (Закон України \”Про фермерські господарства\”), банківські об\’єднання (Закон України \”Про банки і банківську діяльність\”), саморегулівні організації (Закон України \”Про цінні папери та фондовий ринок\”), асоціації кредитних спілок (Закон України \”Про кредитні спілки\”), об\’єднання страховиків (Закон України \”Про страхування\” та Закон України \”Про обов\’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів\”).

Однак зауважимо, якщо спеціальні норми передбачають інший механізм регулювання відповідного об\’єднання, то застосовуються спеціальні норми, а не положення гл. 12 ГК.

Зауважимо, що положення гл. 12 про господарські об\’єднання не застосовуються для асоційованих підприємств та промислово-фінансових груп (див. коментар до ч. 4 ст. 118 ГК).