Науково-практичний коментар до ст. 56 Господарського кодексу України

 

1. Суб\’єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб\’єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

2. Суб\’єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового поділу (виділення) діючого суб\’єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

3. Створення суб\’єктів господарювання здійснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.

4. Суб\’єкт господарювання може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом.

5. Якщо суб\’єкт господарювання створюється та діє на підставі модельного статуту в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про його найменування, мету і предмет господарської діяльності, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.

 

Коментар:

 

Утворення суб\’єкта господарювання є складовою господарської компетенції учасників відносин у сфері господарювання. Водночас у певних випадках право на утворення суб\’єктів господарювання обмежується законом. Наприклад, державні підприємства (за винятком будівельних організацій, підприємств будівельної індустрії та будівельних матеріалів, які є засновниками господарських товариств, що здійснюватимуть проектування та перспективне будівництво за кордоном) не можуть бути засновниками підприємств будь-яких організаційних форм та видів, господарських товариств, кооперативів. Така заборона встановлена у ст. 1 Декрету КМ України \”Про впорядкування діяльності суб\’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств\”.

Відповідно до частини 1 коментованої статті з ініціативою створення суб\’єкта господарювання може виступати власник майна (уповноважений ним орган), інші органи, організації та громадяни у випадках, передбачених законом. Крім того, дана норма вказує на шляхи створення суб\’єктів господарювання (заснування нового та реорганізація діючого суб\’єкта господарювання), які водночас можна вважати критерієм розмежування суб\’єктів господарювання.

Проте повне уявлення про утворення суб\’єктів господарювання можливе лише при комплексному аналізі норм ГК України та ЦК України. Зокрема, ст. 81 ЦК України містить класифікацію юридичних осіб залежно від того, яким чином вони створюється, а ст. 87 ЦК України – підстави створення юридичної особи. Дослідження цих норм у своїй сукупності дозволяє класифікувати суб\’єктів господарювання в контексті їх створення за рядом критеріїв.

За способом створення: суб\’єкти господарювання, створені внаслідок об\’єднання майна (наприклад, установи, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю); суб\’єкти господарювання, створені внаслідок об\’єднання осіб (наприклад, господарські об\’єднання); суб\’єкти господарювання, створені внаслідок об\’єднання осіб та майна (наприклад, виробничий кооператив, повне товариство).

Залежно від порядку їх створення: юридичні особи приватного права (створені на підставі установчих документів); юридичні особи публічного права (створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування).

Залежно від способу виникнення: новостворені суб\’єкти господарювання; створені внаслідок реорганізації діючого (діючих) суб\’єкта господарювання.

Наведена класифікація суб\’єктів господарювання є умовною та не може вважатися вичерпною, оскільки до уваги береться лише аспект створення суб\’єкта господарювання.

Повертаючись до питання утворення суб\’єктів господарювання внаслідок реорганізації діючого суб\’єкта господарювання, детальнішого аналізу потребують шляхи можливої реорганізації: злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення. Оскільки всі вони, за винятком виділення, одночасно є підставами для припинення діяльності суб\’єкта господарювання, детальніше з цього питання див. коментар до ст. 59 ГК України.

Виділення – такий спосіб реорганізації, внаслідок якого з діючого суб\’єкта господарювання виділяється один або декілька нових суб\’єктів господарювання без припинення діяльності реорганізованого суб\’єкта. У разі виділення одного або декількох нових суб\’єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов\’язки реорганізованого суб\’єкта.

Згідно з ч. 2 коментованої статті суб\’єкт господарювання може бути утворений внаслідок примусового поділу або виділення діючого суб\’єкта господарювання відповідно до вимог антимонопольно-конкурентного законодавства за розпорядженням антимонопольних органів. Такими повноваженнями, зокрема, наділені органи Антимонопольного комітету України, які мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб\’єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, якщо останній зловживає цим становищем (ст. 53 Закону України \”Про захист економічної конкуренції\”).

Крім того, створення суб\’єктів господарювання повинно здійснюватися з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства України. Так, відповідно до ст. 22 згаданого вище Закону злиття суб\’єктів господарювання або приєднання одного суб\’єкта господарювання до іншого, створення суб\’єкта господарювання двома і більше суб\’єктами за наявності ознак, вказаних у п. 3 ч. 2 цієї норми, визнається концентрацією, контроль за якою, з метою запобігання монополізації товарних ринків, здійснюють органи Антимонопольного комітету України. Тому в певних випадках, визначених ст. 24 цього Закону, концентрація суб\’єктів господарювання можлива лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи його адміністративної колегії. Порядок отримання такого дозволу регулюється Положенням про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб\’єктів господарювання (Положення про концентрацію), затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.02.2002 р.